Єдиний унікальний номер судової справи 201/10746/21
Номер провадження 3/201/5337/2021
04 листопада 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ополинська І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції № 5 Дніпровського РУП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 184 КУпАП, -
В протоколі про адміністративне правопорушення № 854731 від 21 жовтня 2021 року зазначено, що 11.10.2021 року приблизно о 10 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання своїх батьківських прав по догляду за дітьми: ОСОБА_2 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких залишила самих вдома та пішла вживати алкогольні напої, чим порушила ч.ч. 1, 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На виконання вимог ст.ст. 268, 277, 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання, судом направлено судову повістку на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу,.
Однак, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за адресою, вказаною у протоколі, до суду не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Виходячи з положень ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши наявні матеріли справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, в повному обсязі не підтверджується належними доказами виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Посадовою особою поліції дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Диспозиція ч. 2 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Отже, у даному випадку, нормами КУпАП, визначений суб'єкт складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а саме особа, на яку протягом року було накладено адміністративне стягнення.
Сукупний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що при кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП обов'язковому доведенню підлягає те, що особа, щодо якої порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, протягом року було накладено адміністративне стягнення, що в свою чергу вказує на те, що одним з обов'язкових доказів, який повинен бути долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення даної категорії є щонайменше одна постанова про притягнення протягом року особи до адміністративної відповідальності з накладенням відповідних адміністративних стягнень.
Однак, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів притягнення ОСОБА_1 протягом останнього року до адміністративної відповідальності.
Таким чином, висновок працівника поліції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, фактично зроблений на припущеннях.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Отже, суддя приходить до висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративні правопорушення № 854731 від 21 жовтня 2021 року не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є особою, на яку протягом року було накладено адміністративне стягнення, і, як наслідок цього, остання у розумінні ч. 2 ст. 184 КУпАП, не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247, КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9, 245, 251, 252, 280, 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити, за відсутністю в її діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.Г. Ополинська