05 листопада 2021 р. Справа № 120/9989/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
20.08.2021 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача на підставі фактичного збільшення грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, а також направлення позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення до 30037,80 грн, із зазначенням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для проведення перерахунку пенсії позивача з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення позивача на підставі фактичного збільшення грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, а також направити позивачу оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення до 30037,80 грн, із зазначенням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для проведення перерахунку пенсії позивача з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, 28.09.2020 фінансово-економічне управління Служби зовнішньої розвідки України видало позивачу нову довідку від 28.09.2020 за № 143 станом на 05.03.2019, оригінал якої було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. В оновленій довідці зазначено основні та додаткові види грошового забезпечення позивача для обчислення та перерахунку пенсії.
Листом від 14.08.2020 за № 17/1/1742 фінансово-економічне управління Служби зовнішньої розвідки України повідомило позивачу, що розмір грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку (аналогічна посада, яку займав позивач на дату звільнення зі служби) станом на 01.04.2019 склала 25630,80 грн, а станом на 01.02.2020 - 30037,80 грн.
Відтак 14.07.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії станом на 01.02.2020 у зв'язку з фактичним підвищенням рівня грошового забезпечення за аналогічною посадою, яку займав позивач на дату звільнення зі служби. Однак листом від 13.08.2021 за № 17/1/2260 Служба зовнішньої розвідки України відмовила позивачу у видачі нової довідки, посилаючись на відсутність списків від органів Пенсійного фонду України.
Позивач з вказаною відмовою не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів вирішив звернутися до суду.
Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 1 ст. 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до суду через підсистему "Електронний суд" позивач не надав суду доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копій поданих до суду документів. Тому позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
31.08.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Цією ж ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.10.2021 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зауважує, що відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідач зауважує, що станом на день звернення позивача до суду з цим позовом до Служби зовнішньої розвідки України списки від органів Пенсійного фонду України не надходили, а тому відсутні правові підстави для підготовки та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про грошове забезпечення позивача станом на 29.01.2020.
19.10.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Крім того, позивач звертає увагу суду, що відзив на позовну заяву підписаний особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки на підтвердження повноважень надано лише витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також позивач просить суд поновити йому строк для подання відповіді на відзив. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 5-6 ст. 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Позивач зазначає, що відзив на позовну заяву отримав 12.10.2021, а з 14 по 17 жовтня в Україні оголошено вихідними. Тому причини пропуску 3-денного строку для подання відповіді на відзив позивач вважає поважними.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку для подання відповіді на відзив, суд погоджується з доводами позивача щодо поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 119 КАС України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
Так, ухвалою суду від 06.09.2021 позивачу встановлено 3-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив в порядку, визначеному ст. 163 КАС України.
З матеріалів справи видно, що 12.10.2021 позивач отримав відзив на позовну заяву, а відповідь на відзив надійшла до суду 19.10.2021 (в підсистемі "Електронний суд" сформовано 18.10.2021), тобто з пропуском триденного строку.
Разом з тим суд враховує, що календарні дні з 14 по 17 жовтня 2021 року в Україні були офіційно оголошені вихідними днями.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, оскільки строк для подання відповіді на відзив у цій справі встановлений ухвалою суду від 06.09.2021, але відповідь подана позивачем несвоєчасно з поважних причин, суд доходить висновку про можливість її прийняття до розгляду та врахування під час ухвалення рішення по суті спору.
25.10.2021 поштою до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач наголошує, що представник відповідача Колядинська А.Ю. має достатні повноваження для представлення інтересів Служби зовнішньої розвідки України у цій справі, оскільки відомості, внесені до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про уповноважену особу на представництво відповідача з переліком відповідних повноважень Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням здійснення самопредставництва Колядинською А.Ю. Служби зовнішньої розвідки України без окремого доручення керівника в судах на всіх стадіях судового процесу з усіма правами, що надані процесуальним законодавством.
При вирішенні питання про можливість прийняття до розгляду відзиву відповідача, суд зважає на таке.
Відзив на позовну заяву від імені відповідача підписаний представником Служби зовнішньої розвідки України Колядинською А.Ю. в порядку самопредставництва відповідно до повноважень, визначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частинами першою, третьою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відтак у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії як "представництво" і "самопредставництво".
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIIІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VІІІ внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 01.01.2020 здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Водночас варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання "самопредставництва" передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Разом з тим змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 № 390-ІХ, збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: "відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)".
З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Поряд з цим залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з наступними змінами та доповненнями.
Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст. 167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, тощо
Частиною першою статті 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з частиною четвертою статті 87ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-ІV (далі - Закон № 755-ІV).
Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-ІV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр, ЄДР).
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-ІV обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-ІV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.09.2021 у справі № 640/16193/20.
Під час вивчення матеріалів відзиву на позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України суд встановив, що відзив підписаний представником Колядинською А.Ю., яка діє як представник відповідача в порядку самопредставництва відповідно до повноважень, визначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, згідно з відомостями щодо Служби зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником юридичної особи є Литвиненко Олександр Валерійович, а одним з представників (особи, які уповноважені вчиняти дії від імені юридичної особи у порядку самопредставництва) є Колядиньска Анна Юріївна (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (здійснювати самопредставництво Служби зовнішньої розвідки України, її посадових осіб без окремого доручення керівника в судах на всіх стадіях судового процесу та в інших державних органах із усіма правами, надані процесуальним законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, заявнику, цивільному позивачу та цивільному відповідачу, брати участь у виконавчому провадженні, яке зачіпає інтереси служби або в якому служба виступає учасником).
Таким чином, з огляду на наведене суд доходить висновку, що відзив на позовну заяву від Служби зовнішньої розвідки України підписано уповноваженим представником, відомості про якого містяться в Реєстрі.
Відтак суд приймає до розгляду та бере до уваги під час ухвалення рішення по суті відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Оцінивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На виконання рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020, Служба зовнішньої розвідки України видала позивачу нову довідку про розмір грошового забезпечення від 28.05.2020 № 143, оригінал якої було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. В оновленій довідці зазначено розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення позивача для обчислення та перерахунку пенсії, а саме: посадовий оклад - 9300,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,0 грн, відсоткова надбавка за вислугу років (50%) - 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (24%) - 3880,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) - 930,00 грн та премія (30%) - 2790,00 грн. Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача склало 25630,80 грн.
Листом від 14.08.2020 за № 17/1/1742 відповідач надав позивачу інформацію про розмір грошового забезпечення встановленого за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб":
Станом на 01.04.2019: посадовий оклад - 9300,00 грн, оклад за військовим званням (полковник) - 1480,0 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (24%) - 3880,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) - 930,00 грн, премія (30%) - 2790,00 грн. Всього: 25630,80 грн.
Станом на 01.02.2020: посадовий оклад - 9300,00 грн, оклад за військовим званням (полковник) - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років (50%) - 5390,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (34%) - 5497,80 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (20%) - 1860,00 грн, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (10%) - 930,00 грн, премія (60%) - 5580,00 грн. Всього: 30037,80 грн.
У зв'язку зі зростанням грошового забезпечення за посадою начальника служби управління спеціального зв'язку, яку позивач обіймав станом на день звільнення зі служби, 12.07.2021 позивач звернуся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати йому оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на дату підвищення розміру грошового забезпечення, тобто станом на 01.02.2020.
Листом від 13.08.2021 за № 17/1/2260 Служба зовнішньої розвідки України відмовила позивачу у видачі нової довідки, посилаючись на те, що списки від органів Пенсійного фонду України у порядку, визначеному пунктом 3 Порядку № 45, не надходили. Крім того, відповідач повідомив, що Служба зовнішньої розвідки України повідомила Пенсійний фонд України про виникнення підстав щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Статтею 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Преамбулою Закону № 2262-ХІІ передбачено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 63 Закону № 2262-XII визначено порядок перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з ч. 4 цієї статті, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII" (далі - Порядок № 45)
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (у редакції Постанови № 103) призначені відповідно до Закону № 2262-XII, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 п. 5 Порядку № 45 (в редакції Постанови № 103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням
При цьому у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Разом з тим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КАС України п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05.03.2019.
Тому з 05.03.2019, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18, діє редакція п. 5 та додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення вищезазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема головних управлінь Пенсійного фонду України та відповідач у зв'язку із втратою чинності положеннями п. 1, 2 Постанови № 103 та змін до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.
Зокрема, на час звернення позивача до відповідача із заявою про складання та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розміри його грошового забезпечення із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, п. 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Тобто, на відповідача покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
Велика Палата Верховного Суду по справі № 160/8324/19 зазначила, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Позивач у позові сам зазначає про те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб.
Проте станом на 01.02.2020 Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення працівникам Служби зовнішньої розвідки України або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.
Суд зазначає, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, Постановою № 704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 Постанови № 704).
При цьому підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм, суд зазначає, що Постанова № 704 не містить імперативної вказівки на конкретний відсоток надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовця чи премії. В той же час, граничні розміри надбавок визначаються керівником державного орану в межах видатків, затверджених на грошове забезпечення, залежно від розміру посадового окладу, виконуваних обов'язків та напрямку діяльності відповідного підрозділу.
Наведене дає підстави для висновку, що надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям та премія мають тимчасовий характер, а їх виплата дозволена за наявності підстав та тільки у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання військовослужбовців.
Таким чином, встановлення або скасування відповідних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, а також їх відсоткового розміру від посадового окладу не породжують будь-яких правових підстав для оформлення нових довідок про розмір грошового забезпечення позивача.
Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки списки від органів Пенсійного фонду України до відповідача не надходили, то і підстави для підготовки оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача відсутні.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що у Служби зовнішньої розвідки України відсутні правові підстави для підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача визначеного станом на 01.02.2020.
Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Служба зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845, місцезнаходження: вул. Нагірна, 24/1, м. Київ, 04107).
Повне судове рішення складено 05.11.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович