Ухвала
іменем України
8 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 381/423/20
провадження № 51-2612ск20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 від 20 жовтня 2021 року на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року щодо нього.
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає про незаконність указаних судових рішень та просить: відповідно до статей 36 і 39 КК закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110310001021
від 28 вересня 2019 року (справа № 381/423/20) за ч. 1 ст. 115 КК щодо нього.
Мотиви Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд, який входить до складу Верховного Суду, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг поданих у порядку та у строки, встановлені главою 32 КПК, на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з пунктами 3 і 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а також обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає їх незаконність чи необґрунтованість.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону засуджений
у касаційній скарзі не навів обгрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону, як він мав зробити відповідно до ст. 412 КПК.
ОСОБА_4 у касаційній скарзі не вказав на конкретні положення КПК, які, на його думку, порушили Білоцерківський міськрайонний суд Київської області та Київський апеляційний суд під час постановлення своїх рішень від 22 червня та від 13 жовтня
2021 року відповідно, не зазначив, у чому конкретно полягають ці порушення, як вони вплинули чи могли вплинути на законність, обгрунтованість та справедливість постановлених місцевим та апеляційним судами рішень, і чому такі порушення слід відносити до підстав для скасування вказаних судових рішень касаційним судом відповідно до положень статей 284, 370, 374, 404, 413 і 419 цього Кодексу у їх взаємозв'язку.
Так засуджений не зазначив,чи заявляла сторона захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, яких усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПКапеляційний судбезпідставно
не задовольнив та у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення) відмовив. Також ОСОБА_4 не вказав, яких конкретно доводів, наведених в його апеляційній скарзі, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
У касаційній скарзі не наведено конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги,з посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права.
Натомість у касаційній скарзі засуджений наголошує на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду касаційним судом.
Крім того, в порушення ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копій судових рішень, які оскаржує, а також не зазначив, чи бажає брати участь у касаційному розгляді кримінального провадження, як це передбачено ч. 3
ст. 427 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_4 від 20 жовтня 2021 року на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року щодо нього
і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3