Ухвала
іменем України
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 623/3556/20
провадження № 51-5192ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2021 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження щодо останнього на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Кримінальне провадження №42020221070000100, відомості про яке 12 червня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2021 року - без змін.
Доводи касаційної скарги та її вимоги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржені судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів указує, що Ізюмський міськрайонний суд Харківської області, задовольняючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження №42020221070000100 від 12 червня 2020 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, не перевіряв та не вивчав матеріали указаного провадження, внаслідок чого, на переконання прокурора, невірно визначив дату звернення до суду з обвинувальним актом та помилково закрив кримінальне провадження.
Зокрема прокурор стверджує, що досудове розслідування у кримінальному проваджені №42020221070000100 від 12 червня 2020 року закінчено 08 жовтня 2020 року,
а обвинувальний акт передано особі, уповноваженій його прийняти (працівнику канцелярії місцевої прокуратури) 08 жовтня 2020 року та зареєстрований на наступний день, що підтверджується супровідним листом до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області (з наявністю штрих коду №6448 вих 20 від 09.10.2020), тобто
в строк, передбачений КПК. При цьому фактично обвинувальний акт був доставлений власноруч безпосередньо до суду 15 жовтня 2020 року.
Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 377, 404, 419 КПК при розгляді даного кримінального провадження та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення належним чином не навів мотивів, не надав відповідей на доводи апеляційної скарги та формально розглянув цю справу, чим допустив істотне порушення вимог зазначених норм КПК та ухвалив незаконне рішення.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не знайшла підстав для відкриття касаційного провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову
у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Порядок обчислення строку досудового розслідування визначений у ч. 1 ст. 219 КПК, а самез моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбачених КПК.
За змістом долученої до касаційної скарги копії ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2020 року, у підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник заявили клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42020221070000100 від 12 червня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК.
Так, як убачається з встановлених судом першої інстанції обставин, 07 липня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.
Постановою керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 від 02 вересня 2020 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 07 жовтня 2020 року.
06 жовтня 2020 року підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ
до матеріалів досудового розслідування, з якими вони знайомились у період
з 06 жовтня 2020 року по 08 жовтня 2020 року, що, з огляду на приписи ч. 5 ст. 219 КПК,
не включається у строк досудового розслідування, а отже обвинувальний акт, згідно зі змістом ухвали районного суду, повинен був бути направленим до 09 жовтня 2020 року включно.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020221070000100 від 12 червня 2020 року стосовно ОСОБА_4 складений
та затверджений 08 жовтня 2020 року, однак безпосередньо до суду доставлено власноруч 15 жовтня 2020 року, тобто поза межами строку досудового розслідування. При цьому, супровідний лист про направлення цього обвинувального акту до суду підготовлено 09 жовтня 2020 року.
Вважаючи, що строки у кримінальному провадженні не порушено, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2021 року, зазначаючи,
що фактично досудове розслідування завершено 05 жовтня 2020 року про що
06 жовтня 2020 року письмово повідомлено обвинуваченого та його захисника,
а 09 жовтня 2020 року було здійснено реєстрацію документа в системі та подальше його направлення до суду, що, на переконання прокурора, і є завершальною частиною «звернення до суду із обвинувальним актом».
Переглядаючи кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, проаналізувавши її доводи, суд апеляційної інстанції надав їм належну оцінку, дійшовши до висновків про правомірність закриття кримінального провадження щодо
ОСОБА_4 з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, та внаслідок цього, відповідність ухвали суду першої інстанції вимогам КПК, з якими погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
За приписами ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
З огляду на викладене вище прокурор повинен був звернутися до суду з обвинувальним актом шляхом передачі його на пошту, або передати уповноваженій на його прийняття особі. При цьому, уповноваженою на прийняття та реєстрацію документів у суді є канцелярія відповідного суду, а не прокуратури, як про це зазначає прокурор. Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є необґрунтованими.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які здебільшого
є аналогічними доводам касаційної скарги, зокрема щодо кінцевого дня звернення до суду з обвинувальним актом, та із зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.
Вона є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, адже в повній мірі відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюпрокурора
на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 березня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3