Ухвала
05 листопада 2021 року
місто Київ
справа № 2-1156-1/10
провадження № 61-16848ск21
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2011 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП БАНК» заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2008 року № МL-009/321/2008 у розмірі 412 623, 03 дол. США, що за курсом Національного банку України на час ухвалення рішення становить 3 266 695, 20 грн, 80 904, 88 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2011 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року відмовлено.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику.
ОСОБА_1 12 жовтня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2011 року.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку звернення до Верховного Суду, при цьому наведено відомості, що рішення суду апеляційної інстанції від 22 березня 2011 року отримано заявником 22 квітня 2011 року.
Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо оскарження заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року,
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 325 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Можливість поновлення строку на касаційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин передбачена також статтею 390 ЦПК України у чинній редакції Кодексу, окрім випадків, передбачених правилами частини третьої статті 394 цього Кодексу.
У скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року, ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, проте доводи та підстави поновлення пропущеного строку не навела.
Верховний Суд дослідив подану касаційну скаргу та додані до неї документи, за результатом чого зробив такі висновки.
Європейський суд з прав людини зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком для осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виняток із наведеного загального правила статті 127 ЦПК України викладено в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім таких випадків: подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Верховним Судом враховано, що заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 раку переглянуте відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, якою залишено без змін оскаржуване рішення, втім заявником не наведено виняткових обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження може бути поновлено.
За наведених обставини заявнику потрібно навести ті виключні обставини, що були причиною пропуску строку на касаційне оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та надати відповідні письмові докази на підтвердження існування таких виняткових обставин.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Керуючись статтями 127, 392, 393, 394 ЦПК, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2011 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2011 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний