Постанова
Іменем України
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 748/2338/19
провадження № 61-6929св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач (за зустрічним позовом відповідач) - ОСОБА_1 ,
відповідач (за зустрічним позовом позивач) - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Онищенко О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, виділення у власність 1/2 частини житлового будинку з прибудинковими спорудами.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що згідно з договором дарування від 12 вересня 2003 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 серпня 2019 року № 176603336 має у власності 3/8 частини в АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини житлового будинку та прибудинкових споруд є ОСОБА_2 , якому належить 1/8 частина цього майна, який ним не користується та не бере участі в його утриманні.
Вказував те, що ОСОБА_2 відмовився від укладення мирової угоди, належна йому 1/8 частка розміром 9,81 кв. м житлової площі у спільному частковому майні є незначною, і вона не може бути виділена в натурі. При цьому, припинення права на частку ОСОБА_2 не завдасть йому істотної шкоди, оскільки ОСОБА_2 має інше житло, і зазначеною 1/8 часткою не користується.
Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд припинити право ОСОБА_2 на 1/8 частку у будинку АДРЕСА_1 , після внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок вартості 1/8 частки ОСОБА_2 , виділити у свою власність 1/2 частку в натурі у будинку АДРЕСА_1 , згідно з технічним паспортом Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 16 січня 2007 року: кімнату, помічену в паспорті 1-1 площею 13,7 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-2 площею 17,9 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-3 площею 10,6 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-4 площею 8,2 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-5 площею 7,2 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-6 площею 2,1 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-7 площею 2 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1-8 площею 3,2 кв. м, кімнату, помічену в паспорті 1 площею 6,7 кв. м, гараж площею 25,2 кв. м, сарай площею 39,9 кв. м, вбиральню площею 2 кв. м, погріб площею 9,2 кв. м.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та вселення.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 09 липня 2003 року № 2-2269 йому належить на праві власності 1/8 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з договором дарування від 11 липня 2002 року, ОСОБА_3 є власником 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_3 виділені конкретні житлові приміщення. Згідно з договором дарування від 12 вересня 2003 року та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 07 вересня 2019 року, ОСОБА_1 є власником 3/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Частини житлового будинку облаштовані окремим входом. Він змушений тимчасово проживати в частині будинку, яка належить його дочці ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 чинить перешкоди у користуванні його власністю, не надає ключі від будинку, використовує житло для оренди іншими особами.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди у здійсненні права користування 1/2 частиною будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у спільній частковій власності та вселити його до 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виділити йому у власність 1/8 частину будинку в натурі із спільного часткового майна, яке знаходиться за вказаною адресою, а саме, житлову кімнату № 1-3, площею 10,6 кв. м, згідно з технічним паспортом виданим, Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації 16 січня 2007 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Повернуто ОСОБА_1 , з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції від 14 грудня 2020 року № 2174-4336-4052-9697, отримувач Чернігівський районний суд Чернігівської області, рахунок отримувача UA128201720355289002000005960, код отримувача 26295412, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ - 54 877 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування 1/8 частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вселено ОСОБА_2 до 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В задоволенні зустрічних позовних вимог про виділ частки в натурі із спільної часткової власності та іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що припинення права ОСОБА_2 на частку у спільній частковій власності завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника спільної часткової власності, і позбавить ОСОБА_2 права власності на частину житлового будинку, яка йому належить відповідно до закону. У разі припинення проти волі ОСОБА_2 його права на частку у спільній частковій власності, буде порушено принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників, і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Факт належності ОСОБА_2 на праві власності 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_2 , не може бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, відносно того, що ОСОБА_2 має можливість користуватися вказаною нерухомістю.
Суд дійшов висновку про задоволення вимог зустрічного позову в частині усунення перешкод у користуванні саме 1/8 частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності саме 1/8 частина житлового будинку. Крім того, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділу частки в натурі із спільної часткової власності, а саме, житлової кімнати 1-3, площею 10,6 кв. м, судом першої інстанції відмовлено, оскільки відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 22-20, складеного 03 серпня 2020 року, виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 січня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, діє принцип рівності прав всіх співвласників, при цьому, правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників, і не допускає розширення та збільшення прав одних учасників за рахунок інших. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування частини першої статті 365 ЦК України, яка регламентує припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків викладених щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 відповідно до яких, істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном; у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 згідно з якими, право використане на зло іншій особі, вже не право.
Оскільки частка відповідача є незначною і виділити її в натурі неможливо, вона є неподільною, а спільне з відповідачем користування даним майном є неможливим, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що припинення права власності відповідача на його частку завдасть йому та членам його сім'ї істотної шкоди.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що житло, яке зареєстроване за ОСОБА_2 та знаходиться в Автономній Республіці Крим, ним продано згідно з договором купівлі-продажу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що припинення частки ОСОБА_2 у спільній частковій власності завдасть йому істотної шкоди. У ОСОБА_2 не має у власності іншого житла, крім 1/8 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір компенсації є незначним та ОСОБА_2 не буде мати можливості, отримавши зазначений розмір компенсації за свою частку, набути у власність інше нерухоме майно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Чернігівського районного суду Чернігівської області.
24 червня 2021 року справа № 748/2338/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі договору дарування від 12 вересня 2003 року ОСОБА_1 прийняв у дар 3/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії ЯБ № 260932, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1244 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7425583400:01:000:0247.
Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 липня 2003 року, ОСОБА_2 належить на праві власності 1/8 частина житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 176603336, дата формування: 07 серпня 2019 року, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/8 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить 3/8 частини будинку за вказаною адресою.
На підставі договору дарування від 11 липня 2002 року, ОСОБА_3 прийняла у дар 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,22 га в межах, згідно з планом, що знаходиться у віданні Киїнської сільської ради села Киїнка Чернігівського району Чернігівської області, надану для ведення особистого селянського господарства. По заяві власника відчужується приміщення: сіни І - площею 9,6 кв. м, кладова ІІ площею 6,3 кв. м, передпокій 2-1 площею 8,8 кв. м, кімната 2-2 площею 13,0 кв. м, кімната 2-3 площею 10,8 кв. м, кімната 2-4 площею 17,8 кв. м, кухня 2-5 площею 6,5 кв. м, ганок а2, льох а3, сарай Б-1, житловою площею 41,6 кв. м, які згідно проведених розрахунків складають 1/2 долі житлового будинку з надвірними будівлями.
Відповідно до даних Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації Чернігівської районної ради Чернігівської області від 25 вересня 2019 року № 687, станом на 01 січня 2013 року та станом на 25 вересня 2019 року, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за: ОСОБА_2 (1/8 частина), згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 липня 2003 року, реєстр № 2-2269; ОСОБА_1 (3/8 частини), згідно з договором дарування від 12 вересня 2003 року, реєстр № 2-3000; ОСОБА_3 (1/2 частини), згідно з договором дарування від 11 липня 2002 року, реєстр № 2-2574. На частині будинку, яка належить ОСОБА_3 , зміна житлової площі на 0,5 кв. м настала після переобладнання пічного опалення в кімнаті 2-2 та після улаштування кімнати 2-1 площею 8,8 кв. м (бувша прихожа 2-1), що згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 07 червня 2017 року № 406 - не є самочинними.
Згідно з висновком по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженого начальником Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14 серпня 2019 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2019 року з приводу пошкодження стіни його житлового будинку та заяви ОСОБА_2 від 07 серпня 2019 року з приводу перешкоджання йому ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири по АДРЕСА_3 , для вирішення питання по суті, щодо розподілу нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їм необхідно звернутись до суду у приватному порядку.
Відповідно до довідки Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 грудня 2019 року № 2362, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 , у домогосподарстві свого сина ОСОБА_4 .
З акта обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_4 від 14 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , у домоволодінні свого сина ОСОБА_4 , проте, зі слів дочки ОСОБА_3 та на підставі акта про фактичне місце проживання від 14 лютого 2020 року, фактично проживає у її домогосподарстві за адресою: кв. АДРЕСА_4 . Окремої кімнати ОСОБА_2 у будинку немає, з особистих речей виявлено декілька чоловічих сорочок. Разом із ОСОБА_3 зареєстровані та проживають її діти. За адресою: кв. АДРЕСА_3 , ніхто не зареєстрований, але проживають ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_6 .
З акта про фактичне місце проживання в с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області від 14 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 фактично проживає по АДРЕСА_4 .
Відповідно до акта про фактичне місце проживання в с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області від 19 лютого 2020 року, ОСОБА_2 фактично не проживає по АДРЕСА_7 .
За інформацією Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 02 січня 2020 року № 995, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_7 . Власником будинку за даною адресою є син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Письмових звернень про усунення перешкод у користуванні його власністю за адресою: АДРЕСА_1 , до сільської ради від ОСОБА_2 не надходило.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 серпня 2007 року, ОСОБА_4 є спадкоємцем спадкового майна, яке складається із житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_7 .
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 22-20, складеного 03 серпня 2020 року, судовим експертом Солдатовою В. С. було надано наступний висновок: 1. Технічно можливо виділити в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за варіантом: Варіант № 1 виділу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (додаток № 1), перший варіант пропонується відповідно до поставленого питання, згідно часток у праві власності. Власникам 1/2 частини пропонується виділити (на плані показано синім кольором): сіни 1-І площею 6,7 кв. м, передпокій 1-1 площею 13,7 кв. м, кімната 1-2 площею 17,9 кв. м, кімната 1-3 площею 10,6 кв. м, кімната 1-4 площею 8,2 кв. м, кухня 1-5 площею 7,2 кв. м, ванна 1-6 площею 2,1 кв. м, вбиральня № 1-7 площею 2,0 кв. м, котельня 1-8 площею 3,2 кв. м, загальною площею 71,6 кв. м, житловою 36,7 кв. м, господарські будівлі та споруди: ганок а1, гараж літ. В-1, сарай літ. В1-1, вбиральня в, погріб в-1. Вартість 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , становить 409 838 грн. 2. Виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо. 3. Дійсна ринкова вартість 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 54 877 грн.
Рішенням другої сесії восьмого скликання Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 10 грудня 2020 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2 » було відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд пропорційно його частки житлового будинку (1/8) за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з тим, що співвласником частини житлового будинку (3/8) за адресою: АДРЕСА_3 , являється ОСОБА_1 , у якого знаходиться у приватній власності земельна ділянка площею 0,1244 га, за кадастровим номером 7425583400:01:000:0247 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до змісту частини четвертої цієї статті якщо порядок володіння та користування спільним майном відповідно до часток співвласників у праві спільної часткової власності визначений рішенням суду, він є обов'язковим і для особи, яка згодом придбає у праві спільної часткової власності на це майно.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім'ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім'ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 750/11178/17, провадження № 61-42000св18).
У постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Приписи пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України («таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї») перш за все спрямовані на регулювання майнових відносин, учасниками яких є співвласники - фізичні особи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судами встановлено, що ОСОБА_2 не має у власності іншого належного житла, окрім 1/8 частини зазначеного житлового будинку.
ОСОБА_1 фактично не проживає у належній йому на праві власності частині спірного житлового будинку, у даній частині житлового будинку ніхто не зареєстрований. Згідно з висновком по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , затвердженого начальником Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14 серпня 2019 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2019 року з приводу пошкодження стіни його житлового будинку та заяви ОСОБА_2 від 07 серпня 2019 року з приводу перешкоджання йому ОСОБА_1 у вільному доступі до квартири по АДРЕСА_3 , для вирішення питання по суті, щодо розподілу нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їм необхідно звернутись до суду у приватному порядку.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 22-20, складеного 03 серпня 2020 року, виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо. Дійсна ринкова вартість 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 54 877 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про відсутність визначених у статті 365 ЦК України підстав для припинення права власності відповідача на частку у спірному житловому будинку, оскільки таке припинення права спільної часткової власності завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2 , а отже буде порушений принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Крім того, позивач не надав суду доказів неможливості спільного користування спірним будинком та доказів того, що припинення права відповідача на його частку не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника.
Разом з тим, суди правильно зазначили, що компенсація вартості належної відповідачу на праві власності частки житлового будинку є незначною і ОСОБА_2 не буде мати можливості, отримавши зазначений розмір компенсації за свою частку, набути у власність інше нерухоме майно.
Також, оскільки ОСОБА_2 належить на праві власності саме 1/8 частина житлового будинку, суди дійшли правильного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні саме 1/8 частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 , що знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 22-20, складеного 03 серпня 2020 року, виділити в натурі 1/8 частину житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , технічно неможливо, обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділу частки в натурі із спільної часткової власності, а саме, житлової кімнати 1-3, площею 10,6 кв. м.
Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом не суперечать правовій позиції, яка викладена в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.
Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
А. І. Грушицький