Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 635/5982/20
провадження № 61-12716св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року у складі судді Савченка Д. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області 23 листопада 1995 року, реєстрові номера 1-3947 та 1-3949, належав у цілому житловий будинок АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована та проживає по цей час.
За договором довічного утримання, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Ніколенко Г. А. 26 липня 2012 року, право власності на житловий будинок за вказаною адресою перейшло до ОСОБА_2 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року по справі № 635/1853/16-ц вказаний договір довічного утримання був розірваний і позивачці повернуто (визнано) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності на зазначений будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2018 року на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 520/5990/19.
Таким чином, позивачка вважає, що ОСОБА_2 втратила усілякі права на спірний житловий будинок, у тому числі право проживати в ньому.
З урахуванням викладених обставин просила суд усунути позивачці перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, виселивши ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні користування та розпорядження житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір довічного утримання, на підставі якого відповідачка проживала в спірному будинку, розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2017 року по справі № 635/1853/16-ц. Позивачка не має можливості розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд, оскільки відповідачка без належних правових підстав займає житлове приміщення будинку та чинить перешкоди власнику будинку у його праві користування та розпорядженні майном. Між позивачкою та відповідачкою договір найму жилого приміщення не укладався, будь-які домовленості щодо проживання ОСОБА_2 у спірному будинку між ними не досягнуто.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року,ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
28 липня 2021 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у вказаній цивільній справі.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідачки, яка не була повідомлена про розгляд справи належним чином. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув, хоча зазначене було доводом апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
18 серпня 2021 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Бражнікова Г. Г. засобами поштового зв'язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому заявник просить суд вказану касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Оскаржуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_2 посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного її повідомлення, а суд апеляційної інстанції не надав відповідної оцінки такому порушенню.
Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та призначено проведення підготовчого засідання на 02 грудня 2020 року.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 02 грудня 2020 року, розгляд справи відкладено на 15 січня 2021 року на 15 годину.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 15 січня 2021 року на 15 годину, Харківським районним судом Харківської області постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 15 січня 2021 року на 16 годину.
Участь в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 15 січня 2021 року на 15 годину, сторони не приймали, у вказаному судовому засіданні були відсутні.
Згідно протоколу судового засідання від 15 січня 2021 року, в судовому засіданні, призначеному на 16 годину, відповідачка була відсутня.
15 січня 2021 року Харківським районним судом Харківської області ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Разом із тим, відомості про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи на 15 січня 2021 року на 16 годину у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу у судовому засіданні, призначеному на 15 січня 2021 року на 16 годину, за відсутності учасника справи - відповідача, належним чином не повідомленого про місце, дату та час судового засідання.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В апеляційній скарзі на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2021 року ОСОБА_2 посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме -неповідомлення її про відкрите судове засідання, призначене на 15 січня 2021 року на 16 годину.
Посилання суду апеляційної інстанції на наявність оголошення про виклик ОСОБА_2 , як особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме, як на підставу належного повідомлення відповідачки про дату, час та місце судового засідання, є помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 відомо, зазначене виключає можливість її виклику у порядку, передбаченому частиною 11 статті 128 ЦПК України.
Також, із змісту оголошення, що міститься у матеріалах справи, не можливо визначити місце його розміщення.
Крім того, з вищевказаного оголошення вбачається, що Харківський районний суд Харківської області шляхом розміщення 02 грудня 2020 року оголошення викликає ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 15 січня 2021 року на 15 годину (тобто у підготовче судове засідання).
Проте жодних відомостей про належний виклик відповідачки у судове засідання, призначене на 15 січня 2021 року на 16 годину, матеріали справи не містять.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_2 , яка належним чином не була повідомлена про дату, час і місце судового засідання, і обґрунтовувала свою апеляційну скаргу такою підставою.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 27 липня 2021 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов