04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 664/2952/19
провадження № 61-17345ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області, у якій просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на частину нерухомого майна, а саме будівлі під літерами «Г», «Д», «К», «Ж», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 93 701,00 грн.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26 квітня 2021 року позовнi вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину нерухомого майна, а саме будівлями під літерами «Г», «Д», «К», «Ж», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
22 жовтня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У пункті 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Справа № 664/2952/19 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 93 701,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» цього показника на рівні 2 270,00 грн складає 227 000,00 грн (100 х 2 270,00).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що зазначена справа є малозначною, однак має виняткове значення для позивача, оскільки стосується єдиного житла в якому позивач проживає понад десять років, зареєстрована і іншого житла не має, розмір заробітної плати не дозволяє позивачу придбати інше житло, оскаржене судове рішення призведе до виселення заявника. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме зазначена справа має виняткове значення для позивача. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права є виконанням вимог статей 389, 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги, фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням і відповідно не свідчить, що зазначена справа виняткове значення для ОСОБА_1 .
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар