Ухвала
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 173/1956/18
провадження № 61-16768ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В., (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про спонукання вчинити певні дії в порядку виконання правил добросусідства,
У серпні 2018 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд зобов'язати відповідачів в порядку виконання правил добросусідства демонтувати паркан із сітки-рабиці, збудований між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , демонтувати питний колодязь на АДРЕСА_2 , видалити чотири дерева ( один горіх і три яблуні), які насаджені на земельній ділянці на АДРЕСА_2 з порушенням відстані від належної їй земельної ділянки на АДРЕСА_1 та стягнути солідарно в якості компенсації за спричинену їй моральну шкоду 20 000 грн, а також понесені нею судові витрати.
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 25 січня 2021 року позов задовольнив частково, зобов'язав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 демонтувати питний колодязь, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - залишив без задоволення, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року - залишив без змін.
ОСОБА_1 13 жовтня 2021 року засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у вказаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у цій справі є зобов'язання відповідачів в порядку виконання правил добросусідства демонтувати паркан із сітки-рабиці, збудований між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , демонтувати питний колодязь на АДРЕСА_2 , видалити чотири дерева (один горіх і три яблуні), які насаджені на земельній ділянці на АДРЕСА_2 з порушенням відстані від належної їй земельної ділянки на АДРЕСА_1 та стягнути солідарно, в якості компенсації за спричинену їй моральну шкоду 20 000 грн.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Крім цього, заявник у прохальній частині касаційної скарги просить повернути сплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги на вищезазначені судові рішення.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
З урахуванням наведеного сплачений ОСОБА_1 судовий збір згідно з квитанцією від 13 жовтня 2021 року № 0.0.2299957088.1 в розмірі 2 819,20 грн слід повернути заявнику.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про спонукання вчинити певні дії в порядку виконання правил добросусідства.
Клопотання про повернення судового збору задовольнити.
Повернути ОСОБА_1 сплаченийнею судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 819,20 грн, що внесений згідно з квитанцією від 13 жовтня 2021 року № 0.0.2299957088.1 на розрахунковий рахунок - (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, отримувач - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н/22030102, код банку отримувача (МФО) - 899998, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі (оригінал квитанції № 0.0.2299957088.1 від 13 жовтня 2021 року), яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
А. І. Грушицький