Іменем України
08 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/953/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
за позовом: Чернігівського міського центру зайнятості,
вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017;
e-mail: post@mcn.oczcn.gov.ua;
до відповідача: фізичної особи-підприємця Сокола Руслана Володимировича ,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 1207,19грн
без виклику сторін
08.09.2021, Чернігівським міським центром зайнятості, подано позов до фізичної особи-підприємця Сокола Руслана Володимировича про стягнення безпідставно виплаченої допомоги по частковому безробіттю на період карантину в розмірі 1207,19грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі недостовірних даних, наданих відповідачем як роботодавцем, 10.06.2021, відбулось незаконне призначення та виплата допомоги по частковому безробіттю найманому працівнику ОСОБА_2 за період з 20.04.2020 по 30.04.2020, яка станом на 30.05.2021 звільнена на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю, чим завдано шкоди Чернігівському міському центру зайнятості в заявленому розмірі.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач посилається на норми Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", статтю 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядок надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (затвердженого постановою КМУ від 22.04.2020 №306).
Ухвалою суду від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі №927/953/21, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду та позивачу відзиву на позов; позивачу - 7 календарних днів з дня отримання відзиву для подачі до суду та відповідачу відповіді на відзив; відповідачу - 7 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду та позивачу заперечення на відповідь на відзив. Відповідачу роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) в разі ненадання ним відзиву в установлений строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористався правом на подання мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 ГПК України, в установлений судом строк.
14.09.2021, ухвала суду про відкриття провадження в справі направлена за адресою державної реєстрації відповідача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Натомість була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду без вручення, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п.5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяви про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вигяг з якого залучено судом до матеріалів справи) місцезнаходження відповідача - ФОП Сокола Руслана Володимировича , на момент відкриття провадження в справі та ухвалення судового рішення: АДРЕСА_1 .
З наведеного слідує, що відповідач за адресою державної реєстрації був належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі №927/953/21, однак своїми процесуальними правами не скористався. Строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 02.11.2021, тобто зі спливом п'ятнадцятиденного строку з дня повернення процесуального документа на адресу суду.
При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/) опубліковано повний текст ухвали суду від 13.09.2021 у справі №927/953/21, зі змістом якої відповідач/або його представник міг ознайомитись в будь-який час (інформація в відкритому доступі).
За приписами статей 42, 43 ГПК України сторони повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні в них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відтак неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для розгляду справи за наявними доказами відповідно до статей 178, 251, 252 ГПК України.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлено клопотань щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
20.04.2020, фізичною особою - підприємцем Сокол Русланом Володимировичем (надалі - ФОП Сокол Р.В. ) видано наказ №19-К «Про зупинення діяльності, в зв'язку з запровадженням на території України карантину, пов'язаного з розповсюдженням COVID-19», за яким з 20.04.2020 зупинено діяльність Підприємства до завершення загальнонаціонального карантину, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020.
20.05.2020, ФОП Сокол Р.В. звернувся до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину для виплати її працівникам, до якої додано: копію наказу із зазначенням дати початку зупинення діяльності; відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю; довідку, видану ДСП, про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні 6 місяців; копії документів щодо середньої кількості працівників та доходу на 2019 рік.
За поданою відповідачем до Чернігівського міського центру зайнятості відомістю про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю, належала, зокрема, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
22.05.2020, позивач, на підставі поданих документів, керуючись приписами статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI, п.10 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (затвердженого постановою КМУ від 22.04.2020 №306), видав наказ №173 «Про надання допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину», відповідно до якого ФОП Сокол Р.В. надано допомогу по частковому безробіттю на період карантину з 20.04.2020 на строк зупинення (скорочення) діяльності, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину, для виплати її працівникам.
25.05.2020, між ФОП Сокол Р.В. та Чернігівським обласним центром зайнятості укладено договір №316 про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Предметом Договору є надання Центром зайнятості роботодавцю коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (надалі - Порядок №306), у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, в зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності.
Відповідно до пункту 2 Договору Центр зайнятості має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду; перевіряти цільове використання коштів Фонду, наданих роботодавцем для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину; отримувати від роботодавця необхідні документи та пояснення (в тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем відомостей про виплату працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Пунктом 3 Договору передбачено, що Центр зайнятості зобов'язаний: надавати роботодавцю кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до Порядку та цього договору; перераховувати роботодавцю кошти для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину після отримання відомостей про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (надалі - відомості про осіб), щомісяця протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок Центру зайнятості; повідомляти роботодавцю про зміни в законодавстві, що регулює відносини в сфері надання допомоги по частковому безробіттю.
За п.5 Договору роботодавець зобов'язаний: забезпечувати цільове використання коштів Фонду, наданих як допомога по частковому безробіттю на період карантину; подавати щомісяця до 10 числа (до закінчення строку дії цього договору) Центру зайнятості відомості про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, а також повідомляти про зміну зазначених відомостей протягом п'яти календарних днів; виплачувати працівникам допомогу по частковому безробіттю на період карантину протягом трьох робочих днів після їх надходження на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину; подавати щомісяця не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів після виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину Центру зайнятості копії платіжних відомостей для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину з підтвердженням перерахування коштів на рахунки працівників; письмово інформувати Центр зайнятості про звільнення працівника (працівників) протягом шести місяців або протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (якщо допомога по частковому безробіттю на період карантину виплачувалася менше ніж 180 календарних днів) з підстав, зазначених у пункті 6 цього договору; повернути Центру зайнятості за наявності підстав, передбачених пунктом 20 Порядку та п.6 цього Договору, кошти в повному обсязі, надані роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину; допускати представників Центру зайнятості до проведення перевірок даних, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину; надати Центру зайнятості копію рішення про відновлення своєї діяльності та нормальної тривалості робочого часу працівників протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Пунктом 6 Договору передбачено, що роботодавець гарантує, що не розриватиме трудовий договір з працівником, якому виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати) з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України.
Згідно з п. 8 Договору роботодавець в установленому законодавством порядку відповідає за достовірність документів і відомостей, що є підставою для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням установленого порядку, роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати Фонду заподіяну шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2020, на виконання вимог пункту 15 Порядку, відповідачем, для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину подані Центру зайнятості відомості про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення»: за період з 20.04.2020 по 30.04.2020 щодо найманого працівника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину, що підлягає виплаті даному працівнику -1207,19грн.
05.06.2020, позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 1207,19грн за платіжним дорученням №928 від 03.06.2020, призначення платежу: «перерахування коштів по частковому безробіттю, за квітень 2020 року».
Відповідачем, у свою чергу, після надходження коштів, перераховано їх найманому працівнику ОСОБА_2 , за платіжним дорученням №2 від 10.06.2020, призначення платежу: «допомога по частковому безробіттю, квітень 2020 року».
11.06.2020, відповідач, письмовою заявою (вхід. №2675) повідомив Центр зайнятості про звільнення працівників та надав належним чином засвідчену копію наказу №3 від 29.05.2020, за яким з 29.05.2020, за власним бажанням (стаття 38 Кодексу Законів про працю України), звільнено з роботи ОСОБА_2
01.09.2020, ОСОБА_3 , заступником начальника відділу Чернігівського міського центру зайнятості, в присутності відповідача, проведено перевірку цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину, з 20.04.2020 по 29.05.2020, про що складено акт від 01.09.2020 перевірки цільового використання коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину та акт від 01.09.2020 перевірки відомостей поданих роботодавцем/фізичною особою - підприємцем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, дотримання порядку використання работодавцем виділених йому коштів допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Під час перевірки встановлено, що кошти в сумі 1207,19грн спрямовано на виплату допомоги по частковому безробіттю; роботодавцем перераховано на рахунок працівника допомогу по чатковому безробіттю на період карантину (платіжне доручення №2 від 10.06.2020 на суму 1207,19грн, отримавач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Шляхом звіряння відомостей про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 ЗУ «Про зайнятість населення» з розрахунково-платіжними відомостями працівників установлено, що гр. ОСОБА_2 звільнена 29.05.2020 за статтею 38 КЗпП України (за власним бажанням). Платіжним дорученням №2 від 10.06.2020, кошти допомоги по частковому безробіттю за квітень 2020 року в сумі 1207,19грн перераховані на рахунок найманого працівника ОСОБА_2 після дати її звільнення. За висновком позивача, порушено вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення», а саме перераховано допомогу по частковому безробіттю на рахунок працівника після дати звільнення найманого працівника; порушено частину 2 п.5 Договору; інформація про звільненого працівника ОСОБА_2 до Центру зайнятості подана несвоєчасно (11.06.2020); виплачені кошти працівнику ОСОБА_2 в сумі 1207,19грн підлягають поверненню.
За наказом позивача №142 від 06.10.2020 «Про результати перевірки ФОП Сокол Р.В. », за порушення порядку використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття вирішено накласти штраф на ФОП Сокол Р.В. у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням, у розмірі 1207,19грн; вжити заходів по стягненню з ФОП Сокол Р.В. коштів Фонду, використаних з порушенням установленого порядку в розмірі 1207,19грн та накладеного штрафу в розмірі 1207,19грн.
06.10.2020, позивачем направлено відповідачу лист від 06.10.2020 №05/3842 з вимогою в добровільному порядку повернути кошти в сумі 1207,19грн, використані з порушенням установленого порядку, та сплатити штраф (поштове відправлення: 1401706836576).
Відповідач відповіді на лист не надав, запитувані кошти позивачу не повернув.
Позивач звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 1207,19грн зазначає, що внаслідок несвоєчасного повідомлення відповідачем Центру зайнятості про звільнення за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) найманого працівника ОСОБА_4 йому, як роботодавцю, неправомірно виплачено кошти в якості допомоги по частковому безробіттю на період карантину за квітень 2020 року (а саме: з 20.04.2020 по 30.04.2020), оскільки з 29.05.2020 трудові відносини між відповідачем та даною особою припинено, відтак вважає, що вказані кошти виплачені роботодавцем сторонній особі, тобто використанні ним не за цільовим призначенням.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами частини 1 статті 73 та частини 1 статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема до Закону України «Про зайнятість населення» та передбачено надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Статтею 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції чинній на момент звернення відповідачем з заявою про призначення допомога по частковому безробіттю на період карантину) визначено підстави надання такої допомоги та коло осіб, які мають право на її отримання.
Відповідно до частини 1 статті 47-1 цього Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (надалі - допомога по частковому безробіттю на період карантину), надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
За частиною 3 статті 47-1 цього Закону право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію).
Механізм надання коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, визначено Порядком надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що допомога по частковому безробіттю на період карантину надається центром зайнятості застрахованим особам, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини (крім осіб, які отримують пенсію), в разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу в зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності за зверненням роботодавця для її виплати працівникам, з якими не припинено трудові відносини.
Відповідно до пункту 6 Порядку, виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини (крім осіб, які працюють у роботодавця за сумісництвом).
Отже, наведеними вище нормами чинного законодавства встановлено право застрахованої особи, з якою роботодавцем оформлено трудові відносини, на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, на підставі звернення роботодавця для її виплати. Головною умовою виплати працівникам допомоги по безробіттю на період карантину, в разі втрати ними частини заробітної плати, є наявність трудових відносин між роботодавцем та працівником.
Як випливає з вказаних норм, наявність або відсутність гарантованих державою виплат залежить виключно від наявності або відсутності трудових відносин у звітному періоді, у даному випадку в квітні 2020 року. Водночас позивачем не заперечується наявність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_2 у звітному періоді, за який виплачено допомогу по часткову безробіттю, з 20.04.2020 по 30.04.2020.
Відповідно до п.19 Порядку роботодавець несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
За п.2 частини 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин), роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
Виходячи з підпунтків 2 та 5 Договору, на роботодавця покладено обов'язок: подавати щомісяця до 10 числа (до закінчення строку дії цього договору) Центру зайнятості відомості про осіб відповідно до пункту 15 Порядку, що є підставою для перерахування коштів Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, а також повідомляти про зміну зазначених відомостей протягом п'яти календарних днів; письмово інформувати Центр зайнятості про звільнення працівника (працівників) протягом шести місяців або протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину (якщо допомога по частковому безробіттю на період карантину виплачувалася менше ніж 180 календарних днів) з підстав, зазначених у пункті 6 цього Договору.
При цьому п.6 Договору встановлено, що роботодавець гарантує, що не розриватиме трудовий договір з працівником, якому виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину, протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати) - з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених п.1 частини 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), п.1 частини 1 статті 36, частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.
За п.20 Порядку, в разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, - протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України, кошти, отримані роботодавцем, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої звільненій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Таким чином, у договорі передбачено два склади правопорушень:
- порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину;
- подання недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та нецільове використання коштів Фонду.
За висновком суду, під час судового розгляду даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності порушень відповідачем вимог закону або умов укладеного договору, що зумовили безпідставну виплату коштів застрахованій особі.
Судом установлено, що найманий працівник відповідача ОСОБА_2 була звільнена з роботи за наказом №3 від 29.05.2020 (на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, за власним бажанням (що не порушує умов Договору).
Відомість про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» за період з 20.04.2020 по 30.04.2020 щодо найманого працівника ОСОБА_2 , подана до Центру зайнятості 28.05.2020 за період з 20.04.2020 по 30.04.2020, тобто за звітний період, коли вказаний працівник перебувала в трудових відносинах з відповідачем і звільнена не була.
Таким чином, виплата допомоги по частковому безробіттю на період карантину найманому працівнику ФОП Сокол Р.В. ОСОБА_2 за квітень 2020 року здійснена за період, коли вказаний працівник не була звільнена та перебувала в трудових відносинах з відповідачем, отже, кошти відповідачем використані за цільовим призначенням.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Стягнення перерахованих відповідачу, та в подальшому перерахованих останнім найманому працівнику за відпрацьований період (квітень 2020 року) грошових коштів, що уособлюють собою державні гарантії допомоги по частковому безробіттю, нівелюють саму мету прийняття відповідних нормативних актів, зокрема, Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 306.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими. Суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
При ухвалені рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов не підлягає задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову Чернігівського міського центру зайнятості (вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 21395273) до фізичної особи - підприємця Сокола Руслана Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 1207,19грн, відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Романенко А.В.