18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
02 листопада 2021 року Справа № 925/920/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від позивача - Дідківський Р.В. - адвокат,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР
УКРАЇНА”, м. Бориспіль, Київської області
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське”,
с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області
про стягнення 528 897 грн. 85 коп.,
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське” про стягнення з відповідача 535 575 грн. 68 коп., а саме: 502 853 грн. 97 коп. основного боргу, 7 189 грн. 95 коп. 3% річних та 25 531 грн. 76 коп. інфляційних втрат за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 серпня 2021 року.
Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 30 вересня 2021 року.
17 вересня 2021 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 492 853 грн. 97 коп. основного боргу, 9 901 грн. 32 коп. 3% річних та 26 142 грн. 56 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА” про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 02 листопада 2021 року.
02 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 187 200 грн. 00 коп. основного боргу, 9 901 грн. 32 коп. 3% річних та 26 142 грн. 56 коп. інфляційних втрат. Також позивач просив суд повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 644 грн. 81 коп.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Заяв про поновлення пропущених процесуальних строків до суду не надходило.
Оскільки заяву про зменшення розміру позовних вимог надано суду після закінчення підготовчого засідання, то з урахуванням ч. 2 ст. 118 ГПК України суд заяву позивача залишив без розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача 187 200 грн. 00 коп. основного боргу, 9 901 грн. 32 коп. 3% річних та 26 142 грн. 56 коп. інфляційних втрат підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Оскільки суду не надано доказів, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, суд враховуючи положення ст. 202 ГПК України клопотання відповідача залишив без задоволення.
У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав позовні вимоги, водночас вказує, що товар поставлений за видатковими накладними №3421 від 15 вересня 2020 року та №3982 від 12 жовтня 2020 року, а саме набір посилення стійок до плугу в кількості 4 штуки на загальну суму 187 200 грн. 00 коп. не підлягає оплаті, оскільки дані запасні частини до сільськогосподарської техніки поставлялися позивачем в межах своїх гарантійних зобов'язань, тобто відбулася безкоштовна заміна неякісних (дефектних) деталей.
В зв'язку з чим, відповідач вважає, що вимога щодо стягнення 187 200 грн. 00 коп. є необґрунтованою та безпідставною.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем здійснено свій контррозрахунок річних та інфляційних.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві та вказує, що відповідач не звертався до позивача із повідомленням про порушення умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №10092018/1 від 10 вересня 2018 року щодо якості поставленого товару та/або вимогами про проведення гарантійного ремонту плуга чи гарантійної заміни неякісних (дефектних) частин (деталей) плуга після виконання позивачем 10 серпня 2020 року робіт із заміни 4-х стійок плуга на посилені (встановлення наборів посилення стійок до плуга), що відображено в доданому відповідачем до відзиву акті виконаних робіт від 10 серпня 2020 року.
Відповідач у вересні та жовтні 2020 року купив у позивача товар - 4-х наборів посилення стійок до плуга, на суму 187 200,00 грн., що підтверджується видатковими накладним №3421 від 15 вересня 2020 року та №3982 від 12 жовтня 2020 року, підписаними відповідачем без жодних зауважень чи застережень, в яких чітко відображено зміст господарської операції з реалізації (поставки) запасних частин - наборів посилення стійок до плуга.
Крім того, позивач вказує, що даний факт відображено у підписаному між сторонами акті звіряння взаємних розрахунків та наданим позивачу гарантійним листом, в якому відповідач дав ствердну відповідь про встановлення між сторонами договірних взаємовідносин саме з реалізації (поставки) товару, в т.ч. 4-х наборів посилення стійок до плуга.
Зважаючи на поведінку відповідача позивач просить суд застосувати при розгляді даної справи доктрину vеnіrе соntrа factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
У своєму запереченні відповідач відхиляє доводи викладені позивачем у відповіді на відзив.
В судовому засіданні, яке відбулося 02 листопада 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/920/21.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з липня 2019 року по листопад 2020 року позивачем було поставлено відповідачу товар (запасні частини (деталі)) на загальну суму 803 414 грн. 70 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних: №2034 від 04 липня 2019 року, №2322 від 25 липня 2019 року, №2864 від 29 серпня 2019 року, №2955 від 04 вересня 2019 року, №3024 від 09 вересня 2019 року, №3153 від 16 вересня 2019 року, №3561 від 09 жовтня 2019 року, №3626 від 16 жовтня 2019 року, №3688 від 23 жовтня 2019 року, №3780 від 01 листопада 2019 року, №3792 від 04 листопада 2019 року, №3835 від 07 листопада 2019 року, №3888 від 15 листопада 2019 року, №971 від 01 квітня 2020 року, №2531 від 24 липня 2020 року, №2564 від 27 липня 2020 року, №2599 від 28 липня 2020 року, №2771 від 07 серпня 2020 року, №2804 від 10 серпня 2020 року, №2922 від 14 серпня 2020 року, №3025 від 21 серпня 2020 року, №3125 від 31 серпня 2020 року, №3126 від 31 серпня 2020 року, №3421 від 15 вересня 2020 року, №3982 від 12 жовтня 2020 року, №4146 від 27 жовтня 2020 року, №4292 від 16 листопада 2020 року.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки відповідача у видаткових накладних.
Відповідач не заперечує факту отримання від позивача товару, про що вказано ним у відзиві на позовну заяву.
Водночас, відповідач стверджує, що поставка товару (набір посилення стійок до плугу) 15 вересня та 12 жовтня 2020 року здійснювалася в межах гарантійних зобов'язань позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №10092018/1. В порядку та на умовах, визначених даним договором, позивач продав, а відповідач купив сільськогосподарську техніку, а саме - плуг Servo 6.50 (8-корпусний), Pцttinger загальною вартістю 45 000 євро. Поставка плуга відбулася 16 жовтня 2018 року на підставі видаткової накладної №2990.
Згідно пункту 6.3 договору купівлі-продажу техніки гарантія на товар, проданий за цим договором, становить 12 місяців.
Тобто, гарантія діяла до 16 жовтня 2019 року.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до гарантійної заявки відповідача від 09 серпня 2020 року позивачем було проведено ремонтні роботи по заміні звичайних стійок на посиленні, що підтверджується актом виконаних робіт від 10 серпня 2020 року (а.с. 101).
07 серпня 2020 року було проведено ремонтні роботи: налаштування плуга, а в рекомендаціях щодо подальшої експлуатації рекомендовано замінити звичайні стійки на посилені (а.с.100).
Відповідно до ч.1 ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно абзацу 2 ч.2 ст.676 ЦК України гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 678 ЦК України встановлено, що покупець, якому передано товар неналежної якості має право вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк чи заміни товару.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після заміни у серпні 2020 року деталей (звичайних стійок на посиленні) відповідач звертався до позивача із гарантійною заявкою на повторний ремонт (заміну) саме цих деталей.
Також матеріали справи не містять доказів, що підтверджують повідомлення покупцем продавця про порушення останнім умов договору купівлі-продажу щодо якості товару.
Крім того, як вже зазначалося вище, в даному випадку за рекомендацією продавця відбулася заміна звичайних стійок на посилені, а не заміна неякісних деталей (звичайних стійок на аналогічний товар належної якості).
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим акт звірки може вважатися доказом у справі для підтвердження певних обставин, зокрема, для підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Підписання акта звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 910/14518/19.
Згідно акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період: січень 2020 року - листопад 2020 року борг відповідача складає 555 220 грн. 91 коп.
У вказаному акті операція щодо поставленого товару 15 вересня 2020 року на суму 46 800 грн. 00 коп. та 12 жовтня 2020 року на суму 140 400 грн. 00 коп. вказано як “продаж”.
Також з матеріалів справи вбачається, що в гарантійному листі від 25 лютого 2021 року №20 відповідач даним листом підтверджує, що станом на 25 лютого 2021 року має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА” у розмірі 537 220 грн. 91 коп. по оплаті вартості прийнятого (отриманого) з липня 2019 року по листопад 2020 року згідно видаткових накладних товару - запасних частин (деталей) до сільськогосподарської техніки.
Відповідач даним листом гарантував, що виконання простроченого з 27 січня 2021 року грошового зобов'язання в сумі 537 220 грн. 91 коп. буде здійснено до 20 квітня 2021 року.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Суд вважає, що в даному випадку докази надані позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з купівлі-продажу за видатковими накладними від 15 вересня 2020 року на суму 46 800 грн. 00 коп. та від 12 жовтня 2020 року на суму 140 400 грн. 00 коп. запасних частин до сільськогосподарської техніки є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування даної обставини.
За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобов'язався здійснити поставку запасних частин, а відповідач в свою чергу - сплатити вартість поставленого товару.
Позивач свої зобов'язання виконав повністю і поставив відповідачу товар на загальну суму 803 414 грн. 70 коп., в тому числі і по спірних видаткових накладних.
Керуючись ст. 530 ЦК України, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 14 січня 2021 року №б/н про виконання грошових зобов'язань протягом семи днів від дня пред'явлення даної вимоги.
Вказана вимога була отримана відповідачем 19 січня 2021 року, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару виконав частково (з урахуванням повернення товару на суму 36 579 грн. 41 коп.).
Позивач просив суд стягнути з відповідача 492 853 грн. 97 коп. основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13 вересня 2021 року.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З урахуванням припису частини першої статті 692 ЦК України, частини другої статті 530 ЦК України строк оплати поставленого товару настав 26 січня 2021 року.
Отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару в повному обсязі є порушенням договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення на підставі умов договору купівлі- продажу розрахунку з позивачем за отриманий товар в повному обсязі.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас судом враховано, що відповідачем після звернення позивача до суду з позовом було сплачено 305 653 грн. 97 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 01 листопада 2021 року №22193.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем було сплачено позивачу 305 653 грн. 97 коп., після звернення позивача до суду і даний факт позивач в судовому засіданні визнав, то провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Решта боргу в розмірі 187 200 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 9 901 грн. 32 коп. 3% річних нарахованих за період з 27 січня 2021 року по 13 вересня 2021 року та 26 142 грн. 56 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 27 січня 2021 року по 24 серпня 2021 року.
Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних нараховано вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Сплачений позивачем судовий збір за вимогами, провадження у справі щодо яких закрито, підлягає поверненню позивачу за відповідною ухвалою суду.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дзензелівське”, вул. Соборна, 3, с. Іваньки, Маньківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32837429 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПЬОТІНГЕР УКРАЇНА”, вул. Привокзальна, 50, м. Бориспіль, Київської області, ідентифікаційний код 34864680- 187 200 грн. 00 коп. основного боргу, 9 901 грн. 32 коп. 3% річних, 26 142 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 3 348 грн. 66 коп. судового збору.
3.Провадження у справі №925/920/21 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 305 653 грн. 97 коп. - закрити.
Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 08 листопада 2021 року.
Суддя А.В.Васянович