ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 листопада 2021 року Справа № 923/1155/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекопром", м.Херсон
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 13070,53 грн.
без виклику сторін
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" про стягнення заборгованості в сумі 13070,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №15/02-19 від 15.02.2019 оренди обладнання в частині сплати орендних платежів.
Ухвалою від 30.08.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позову, про що подано відповідну заяву і докази.
Ухвалою від 03.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвала господарського суду від 28.08.2021 про відкриття провадження у справі, скерована відповідачу за всіма відомими суду адресами, отримана уповноваженою особою відповідача 01.09.2021, що підтверджено повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення №7300312703270 та №7300312702958, отже останній є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
Водночас, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву та заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" про стягнення заборгованості в сумі 13070,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору №15/02-19 від 15.02.2019 оренди обладнання в частині сплати орендних платежів.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" було укладено договір №15/02-19 (ДГ-0000012 від 07.02.2019) оренди обладнання.
За умовами укладеного договору ТОВ "Хімекопром" зобов'язалось передати у тимчасове володіння та користування розчиннозмішувач пересувний Вектор БРС-130.
На виконання умов договору позивач передав в оренду відповідачу обладнання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати повністю не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 13070,53 грн., що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 15.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" (Орендодавець) укладено Договір № 15/02-19 (ДГ-0000012 від 07.02.19) оренди обладнання.
Відповідно до п.1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння та користування розчинозмішувач пересувний Вектор БРС-130.
Згідно п. 3.2. Договору, передача майна в оренду здійснюється повноважними представниками сторін за актом прийому-передачі.
Відповідно до п. 4.1 Договору, майно, що орендується, вважається переданим Орендарю з моменту підписання акту прийому-передачі обладнання відповідно до п.3.2. цього Договору.
Згідно п. п. 4.2, 4.3 Договору, термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія даного Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору або не повідомить іншу Сторону про його припинення за 5 (п'ять) робочих днів до дати закінчення терміну оренди. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін та оформлюється додатковою угодою.
Відповідно до п.5.1. Договору, розмір орендних платежів складає 500,00 грн. за кожний місяць оренди, у т.ч. ПДВ - 83,33 грн. Щомісячно Орендодавцем складаються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які надаються Орендарю для підписання. Акт вважається наданим (пред'явлений) з моменту його відправлення (вручення) Орендодавцем. Орендар розглядає надісланий акт протягом трьох робочих днів та повертає його Орендодавцю. Не підписання акту не є підставою для несплати послуг за даним договором.
Пунктом 5.2. передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно на підставі рахунку, або підписаного акту виконаних робіт, наданих Орендодавцем, не пізніше останнього дня поточного місяця, до моменту повернення обладнання за актом приймання-передавання. Рахунок вважається наданим (пред'явленим) Орендарю з моменту його відправлення поштою (підтвердженням є дата, зазначена в поштових документах) або вручення.
За умовами п.11.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками товариств.
Станом на час розгляду даної справи доказів припинення, розірвання або визнання недійсним договору суду не надано, отже наразі договір є чинним.
Отримання відповідачем обладнання підтверджується актом приймання-передачі від 15.02.20219, скріпленим підписами та печатками сторін.
На виконання умов укладеного між сторонами договору Орендодавець надав Орендарю Акти виконаних робот за період лютий - листопад 2019 року, які були підписані Орендарем, що засвідчує прийняття наданих Замовником послуг, на загальну суму 4750 грн., а саме: Акт надання послуг №ОУ-0000002 від 28.02.2019 року на суму 250,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000004 від 31.03.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000005 від 30.04.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000007 від 31.05.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000010 від 30.06.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000011 від 31.07.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000012 від 31.08.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000013 від 30.09.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000016 від 31.10.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000020 від 02.12.2019 року на суму 500,00 грн.
Оплата за надані послуги була частково проведена Орендарем на загальну суму 1750,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 22.05.2019 року, а саме: 22.05.2019 року платіжне доручення №131 на суму 1750,00 грн.
Також, у встановлені договором строки Орендодавець надав Орендарю Акти виконаних робот за період грудень 2019 року - лютий 2020 року на загальну суму 1500,00 грн., які, як стверджує позивач, не були повернуті Орендодавцю з підписом та печаткою, а саме: Акт надання послуг №ОУ-0000024 від 31.12.2019 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000001 від 31.01.2020 року на суму 500,00 грн.; Акт надання послуг №ОУ-0000002 від 29.02.2020 року на суму 500,00 грн.
30.04.2021 позивачем цінним листом №7302102501421 з повідомленням та описом вкладення до цінного листа, за юридичною адресою (місцезнаходженням) відповідача були повторно направлені Акти виконаних робот за період грудень 2019 року - лютий 2020 року разом з рахунками до них, які не були повернуті позивачу з підписом та печаткою, а також Акти виконаних робот за період березень 2020 року - квітень 2021 року, на загальну суму 7000,00 грн. разом з рахунками до них, а саме: Акт надання послуг №ОУ-0000003 від 07.04.2020 року на суму 500,00 грн. та рахунок №СФ-0000003 від 07.04.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000004 від 30.04.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000004 від 30.04.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000005 від 31.05.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000005 від 31.05.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000006 від 30.06.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000006 від 30.06.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000007 від 31.07.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000007 від 31.07.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000008 від 31.08.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000008 від 31.08.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000009 від 30.09.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000009 від 30.09.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000010 від 31.10.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000010 від 31.10.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000011 від 30.11.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000011 від 30.11.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000012 від 30.12.2020 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000012 від 30.12.2020р.; Акт надання послуг №ОУ-0000001 від 31.01.2021 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000001 від 31.01.2021р.; Акт надання послуг №ОУ-0000002 від 28.02.2021 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000002 від 28.02.2021р.; Акт надання послуг №ОУ-0000003 від 31.03.2021 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000003 від 31.03.2021р.; Акт надання послуг №ОУ-0000004 від 30.04.2021 року на суму 500,00 грн., рахунок №СФ-0000004 від 30.04.2021р.
Означені акти та рахунки були надіслані із супровідним листом вих. № 30/04/2 від 30.04.2021 року, у якому було запропоновано у триденний строк повернути примірники підписаних актів наданих послуг за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року з підписом і печаткою, а також здійснити оплату наданих у листі рахунків в строк, що передбачений укладеним між Орендодавцем та Орендарем договором. Лист був отриманий Орендарем 13.05.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з сайту Укрпошти.
Як стверджує позивач, акти надання послуг за період з грудня 2020 по квітень 2021 з підписами та печаткою або мотивована відмова від підпису та претензії по наданню послуг зі сторони Орендаря, як це встановлено умовами укладеного між сторонами Договору, Орендодавцем станом на день подання цього позову не були отримані. Протилежного суду не доведено.
07.06.2021 позивачем цінним листом №7303402024745 з повідомленням про вручення та описом вкладення до цінного листа за юридичною адресою (місцезнаходженням) відповідача був направлений Акт надання послуг №ОУ-0000007 від 31.05.2021 року на суму 500 грн. разом із рахунком за травень та супровідним листом вихідний номер 07/06/1 від 07.06. 2021.
Як слідує з матеріалів справи, лист був отриманий відповідачем 16.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з сайту Укрпошти.
Як зазначає позивач, Акт надання послуг за травень 2021 року з підписом і печаткою та мотивована відмова від підпису та претензії по наданню послуг зі сторони Орендаря за актом, як це встановлено умовами укладеного між сторонами Договору, Орендодавцем також не були отримані.
Отже, з огляду на положення укладеного між сторонами Договору, послуги, надані за Договором, вважаються прийнятими Орендарем і підлягають оплаті.
Загальний розмір орендної плати за наведеними вище актами складає 12000,00 грн.
Орендодавцем цінним листом № 7303402024745 з повідомленням про вручення та описом вкладення до цінного листа за юридичною адресою (місцезнаходженням) Орендаря була направлена вимога за вих. № 07/06 від 07.06.2021, у якій Орендодавець запропонував сплатити суму боргу протягом 7 днів з дня отримання вимоги за Договором № 15/02-19 (ДГ-0000012 від 07.02.19) оренди обладнання.
Вказаний лист був отриманий ТОВ "Теплогазмережа" 16.06.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та роздруківкою з сайту Укрпошти.
При цьому позивач зауважує, що зважаючи на те, що у вказаній вимозі була допущена арифметична помилка при розрахунку суми та періоду заборгованості, Орендодавець 30 червня 2021 року цінним листом №7303402038746 з повідомленням про вручення та описом вкладення до цінного листа за юридичною адресою (місцезнаходженням) Орендаря повторно направив вимогу за вих. № 29/06 від 29.06.2021 року та вимагав сплатити заборгованість за договором № 15/02-19 (ДГ-0000012 від 07.02.19) оренди обладнання у 7-денний строк.
Вказаний лист не був отриманий Орендарем та повернувся Орендодавцю (причина повернення - за закінченням встановленого терміну зберігання), що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Договір оренди є оплатним, відтак одним із основних обов'язків орендаря є оплата передбачена умовами Договору. Ціна - грошове відображення вартості оренди, в даному випадку орендних платежів.
Відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв'язку з чим допустив істотне порушення Договору.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Суд зауважує, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.
Станом на день ухвалення даного рішення до суду не надходило жодних доказів на підтвердження погашення відповідачем боргу.
Наявність у відповідача не погашеної заборгованості в сумі 12000,00 грн. за Договором №15/02-19 від 15.02.2019 оренди обладнання позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим.
За наведеного суд констатує, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12000,00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасного погашення заборгованості позивач також просить стягнути з останнього 410,33 грн. пені.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 9.1 Договору, Орендар несе відповідальність за даним договором - у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Так позивачем нарахована пеня за договором за наступними актами:
Акт надання послуг №ОУ-0000010 від 30.06.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.07.2019 по 31.12.2019, розмір пені складає 81,44 грн.
Акт надання послуг №ОУ-0000011 від 31.07.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.08.2019 по 31.01.2020, розмір пені складає 78,13 грн.
Акт надання послуг №ОУ-0000012 від 31.08.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.09.2019 по 29.02.2020, розмір пені складає 72,41 грн.
Акт надання послуг №ОУ-0000013 від 30.09.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.10.2019 по 31.03.2020, розмір пені складає 67,57 грн.
Акт надання послуг №ОУ-0000016 від 31.10.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.11.2019 30.04.2020, розмір пені складає 61,79 грн.
Акт надання послуг №ОУ-0000020 від 02.12.2019 року на суму 500,00 грн., період нарахування пені за договором з 01.01.2020 по 30.06.2020, розмір пені складає 48,99 грн.
Суд перевірив наведений позивачем у позові розрахунок пені за означеними актами та зауважує, що розрахунок проведено арифметично вірно окрім нарахування пені за Актом надання послуг №ОУ-0000016 від 31.10.2019.
Так за розрахунком позивача пеня за даним актом складає 61,79 грн. Однак, при розрахунку пені за період з 24.04.2020 по 30.04.2020 позивачем невірно визначено строк нарахування 8 днів, оскільки за означений період строк складає - 7 днів.
Отже, за розрахунком суду вірною до стягнення сумою пені за Актом надання послуг №ОУ-0000016 від 31.10.2019 є - 61,57 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині пені є обґрунтованими у розмірі 410,11 грн. У задоволенні решти вимог в сумі 0,22 грн. пені слід відмовити.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 142,77 грн. 3% річних та 517,43 грн. інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначає позивач, за період лютий - листопад 2019 року було нараховано 4750,00 грн. орендної плати, 22.05.2019 була проведена часткова оплата на суму 1750,00 грн., залишок боргу за вказаними актами складає 3000,00 грн.
Визначаючи початок періоду нарахування 3% річних та збитків від інфляції позивач відліковує від дати останнього акту - №ОУ- 0000020 від 02.12.2019 року на суму 500,00 грн., який Орендар був зобов'язаний сплатити не пізніше 31.12.2019 (не пізніше останнього дня поточного місяця відповідно до умов договору).
Так 3% відсотки річних на суму боргу 3000,00 грн. нараховано за період з 01.01.2020 по 02.08.2021 та складають 142,77 грн.
Суд перевірив розрахунок річних та констатує, що його проведено арифметично правильно.
Інфляційні втрати нараховані позивачем на суму боргу 3000,00 грн. за період з 01.01.2020 по 30.06.2021 та складають 517,43 грн.
Суд перевірив нарахування збитків від інфляції та зазначає, що за розрахунком суду належні до стягнення інфляційні збитки складають 349,94 грн.
Розрахунок збитків від інфляції:
У період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року індексація на суму 3000,00 грн.
[Сукупний індекс інфляції] = 100,20% х 99,70% х 100,80% х 100,80% х 100,30% х 100,20% х 99,40% х 99,80% х 100,50% х 101,00% х 101,30% х 100,90% х 101,30% х 101,00% х 101,70% х 100,70% х 101,30% х 100,20% = 111,665% (за період Січень 2020 - Червень 2021)
[Інфляційні нарахування] = 3000,00 грн. (сума боргу) х 111,665% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3000,00 грн. (сума боргу) = 349,94 грн.
Таким чином, вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 142,77 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Вимоги в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 349,94 грн., в частині 167,49 грн. - підлягають відхиленню.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає частковому задоволенню.
Так з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" підлягає стягненню 12000, 00 грн. основної заборгованості, 410,11 грн. пені, 142,77 грн. 3% річних та 349,94 грн. інфляційних втрат. У задоволенні решти вимоги в частині 0,22 грн. пені та 167,49 грн. збитків від інфляції слід відмовити.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн. на підставі платіжного доручення №181 від 04.08.2021.
У зв'язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа" (код ЄДРПОУ 38727791, 73000, м.Херсон, бульвар Мирний, 3, офіс 419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекопром" (код ЄДРПОУ 39677134, 73000, м.Херсон, Карантинний острів, 1) - 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 410 (чотириста десять) грн. 11 коп. пені, 142 (сто сорок дві) грн. 77 коп. 3% річних, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 87 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Судові витрати в розмірі 29,13 грн. судового збору покласти на позивача.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 08.11.2021.
Суддя М.Б. Сулімовська