28.10.2021м. СумиСправа № 920/910/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін розглянувши матеріали справи №920/910/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (40004, м.Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537),
до відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 40108777),
про стягнення 354 214, 78 грн,
Встановив:
17.08.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 - 26417,09 грн, заборгованість за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 - 327797,69 грн та судовий збір в сумі 5313,22 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/910/21; задоволено клопотання позивача про визнання справи малозначною та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони повідомлені належним чином про розгляд судом даної справи.
31.08.2021 відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вх№7656/21), в якому відповідач зазначив, що ГУНП в Сумській області була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2019 (особовий рахунок № НОМЕР_2 ). Водночас споживачі, які до 2021 року отримували універсальні послуги і мають потужність понад 50 кВт повинні були змінити вид постачальника електроенергії та перейти на вільні ціни з підписанням заяв-приєднання. В ГУНП в Сумській області наявні два об'єкти, у яких дозволена потужність вище 50 кВт, на електропостачання яких було підписано окрему заяву приєднання до договору постачання електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Також у поданому відзиві відповідач підтвердив, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 протягом червня 2021 року ГУНП в Сумській області було спожито 7279 кВт/год на загальну суму 26417,09 грн, а по особовому рахунку № НОМЕР_2 протягом червня 2021 року ГУНП в Сумській області було спожито 90607 кВт /год на загальну суму 327797,69 грн. Зазначені суми за спожиті обсяги електричної енергії залишаються не сплаченими, унаслідок чого по особовому рахунку № НОМЕР_2 наявна заборгованість ГУНП в Сумській області перед «Енера Суми» у сумі 327797,69 грн, а по особовому рахунку № НОМЕР_1 - в сумі 26417,09 грн.
13.09.2021 позивачем подано відповідь на відзив (вх №7980/21), в якій позивач позовні вимоги підтримав, наголосивши, що відповідачем у поданому відзиві підтверджено факт наявності заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії та просив позовні вимоги задовольнити.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для надання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми", яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268, єдиним постачальником універсальних послуг на території Сумської області є ТОВ «Енера Суми».
Пунктом 3.1.9 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На виконання вимог Постанови Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" направило на адресу відповідача заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2019. Зазначена заява-приєднання була підписана представником відповідача, що підтверджує факт приєднання ГУНП в Сумській області до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. В результаті приєднання відповідача до умов Договору, ТОВ «Енера Суми» було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 . Тобто, відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил шляхом підписання заяви-приєднання відповідачем, між ТОВ "Енера Суми" (далі - позивач, постачальник) та ГУНП в Сумській області (далі - відповідач, споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №301015 від 01.01.2019.
Окремо, по об'єктах: «Адмінбудівля ГУНП м. Суми» за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 25/1 та «Відділ забезпечення автотранспортом» за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 1 була підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2021. У результаті приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії споживачу окремо по об'єктах: «Адмінбудівля ГУНП м. Суми» за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 25/1 та «Відділ забезпечення автотранспортом» за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 1, був присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 . Тобто, відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил шляхом підписання заяви-приєднання відповідачем, між ТОВ «Енера Суми» та ГУНП в Сумській області укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №30100071 від 01.01.2021.
Згідно п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та Договору про постачання електричної енергії споживачу, за цим Договорами постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до п. 6.2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та Договору про постачання електричної енергії споживачу, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами цих Договорів.
Згідно п. 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій формі. В свою чергу споживач, у відповідності з обраними комерційними пропозиціями, має здійснити оплату рахунка Постачальника за Договором за фактично спожиту електричну енергію у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Згідно з рахунком-фактурою №301015/101184/1 від 23.06.2021 за червень 2021 року позивач нарахував відповідачу 327797,69 грн за спожиту електроенергію у розмірі 90607 кВт*год за договором №301015 від 01ю01ю2019.
Відповідно до рахунку-фактури №30100071/105163/1 від 30.06.2021 за червень 2021 року позивач нарахував відповідачу 26417,09 грн за спожиту електроенергію у розмірі 7279 кВт*год за договором №30100071 від 01.01.2021.
Відповідно до листа № 53/12303 від 27.07.2021 АТ «Сумиобленерго», яке на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії), - надало ТОВ «Енера Суми» інформацію про обсяги споживання електричної енергії відповідачем. За даними листа по особовому рахунку № НОМЕР_1 (вільні ціни) в червні 2021 відповідачем було фактично спожито 7279 кВт*год; по особовому рахунку № НОМЕР_2 (універсальна послуга) в червні 2021 відповідачем було фактично спожито 90607 кВт*год.
Як зазначає позивач у позовній заяві, порушуючи свої договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, відповідач зазначені рахунки своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 26417,09 грн заборгованості за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 та 327797,69 грн заборгованості за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 за червень 2021 року.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору та у поданому відзиві відповідач підтвердив, що по особовому рахунку по особовому рахунку № НОМЕР_1 протягом червня 2021 року ГУНП в Сумській області було спожито 7279 кВт/год на загальну суму 26417,09 грн, а по особовому рахунку № НОМЕР_2 протягом червня 2021 року ГУНП в Сумській області було спожито 90607 кВт /год на загальну суму 327797,69 грн, водночас зазначені суми залишились несплаченими.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26417,09 грн заборгованості за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 та 327797,69 грн заборгованості за спожиту електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_2 за червень 2021 року, відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №301015 від 01.01.2019 та договору про постачання електричної енергії споживачу №30100071 від 01.01.2021, - визнаються судом такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №8165 від 05.08.2021 сплачено судовий збір в розмірі 5313,22 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення судом позову, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 5313,22 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) 26417,09 грн (двадцять шість тисяч чотириста сімнадцять грн 09 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію за червень 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк»; 327797,69 грн (триста двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто сім грн 69 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію за червень 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_5 в АБ «Укргазбанк», а також 5313,22 грн (п'ять тисяч триста тринадцять грн 22 коп.) судового збору на рахунок НОМЕР_6 в АБ «Укргазбанк».
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2021.
Суддя В.Л. Котельницька