28.10.2021м. СумиСправа № 920/914/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін розглянувши матеріали справи №920/914/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (40004, м.Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537),
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),
про стягнення 230920,34 грн,
Встановив:
17.08.2021 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 230920,34 грн та судовий збір в сумі 3463,81 грн.
Ухвалою від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/914/21; задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони повідомлені належним чином про розгляд судом справи.
28.10.2021 відповідачем поданий відзив на позовну заяву (вх №9079/21), в якому відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі та заявив клопотання про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву (вх №3885).
Розглянувши заявлене у п. 1 прохальної частині відзиву на позов клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов, керуючись ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд поновлює відповідачу строк для подання відзиву на позов та долучає даний відзив до матеріалів справи як такий, що поданий відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для наданян заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
У зв'язку з реформуванням ринку електричної енергії, на виконання вимог Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі - Закон) з 01.01.2019 забезпеченням споживачів електричною енергією займаються різні суб'єкти ринку електричної енергії, зокрема, оператори системи розподілу та електропостачальники, одним з яких є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Енера Суми”, яке діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року № 429.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268, єдиним постачальником універсальних послуг на території Сумської області є ТОВ «Енера Суми».
Пунктом 3.1.9 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії” (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Відповідно до ч. 2 п. 1.2.15 Правил, для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Відносини, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (далі - позивач, постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, споживач) регулюються договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №210 від 01.01.2019 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.10 договору споживач має оплатити рахунок постачальника у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату активної електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 7.2.2 договору, постачальник зобов'язується обчислювати та виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами та договором.
Згідно п. 4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій формі. В свою чергу споживач, у відповідності з обраними комерційними пропозиціями, має здійснити оплату рахунка постачальника за договором за фактично спожиту електричну енергію у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Згідно з рахунком-фактурою № 210/95665/1 від 16.06.2021 за червень 2021 року позивач нарахував відповідачу 105643,27 грн за спожиту електроенергію у розмірі 29201кВт*год за договором №210.
Відповідно до рахунку-фактури № 210/114351/1 від 19.07.2021 за липень 2021 року позивач нарахував відповідачу 125277,07 грн за спожиту електроенергію у розмірі 31525кВт*год за договором №210.
Відповідно до листа №59-25/2517 від 27.07.2021 АТ «Сумиобленерго», яке на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії), - надало ТОВ «Енера Суми» інформацію про обсяги споживання електричної енергії відповідачем. За даними листа по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_3 в червні 2021 останнім було фактично спожито 29201кВт*год, а в липні 2021 року - 31525 кВт*год.
Як зазначає позивач у позовній заяві, порушуючи свої договірні зобов'язання щодо своєчасного та повного розрахунку за активну електричну енергію, відповідач зазначені рахунки своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача 230920,34 грн за період з червня по липень 2021 року.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору та у поданому відзиві відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, водночас зазначені суми залишились несплаченими.
Таким чином, на підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 230920,34 грн за період з червня по липень 2021 року заборгованості за спожиту електричну енергію згідно з договором визнаються судом такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою відповідно до платіжного доручення №8166 від 05.08.2021 сплачено судовий збір в розмірі 3463,81 грн.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною 2 статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ухвали від 25.08.2021 у справі №920/914/21 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження. У розумінні ч. 2 ст. 252 ГПК України, відповідачем поданий відзив до початку розгляду справи по суті, враховуючи, що судом поновлено відповідачу строк для надання відзиву, в якому останній визнає позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з чим в порядку ст. 130 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 50% судового збору.
Таким чином, відповідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, враховуючи положення ч.1 ст. 130 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню 1731,91 грн судового збору, що складає 50% судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням №8166 від 05.08.2021 в сумі 3463,81 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 130, 194-220, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Суми” (40004, м. Суми, вул. Реміснича, 35, код ЄДРПОУ 41884537) 230920,34 грн (двісті тридцять тисяч дев'ятсот двадцять грн 34 коп.) заборгованості за спожиту електричну енергію за червень-липень 2021 року на рахунок НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк», а також 1731,91 грн (одна тисяча сімсот тридцять одна грн 91 коп.) судового збору на рахунок НОМЕР_5 в АБ «Укргазбанк».
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2021.
Суддя В.Л. Котельницька