28 жовтня 2021 року Справа № 915/575/21
м. Миколаїв
За позовом: Державної екологічної інспекцієї Південно-Західного округу (Миколаївська та
Одеська області),
пр. Шевченка, 12, м. Одеса, 65058 (код ЄДРПОУ 43879780)
до відповідача: Комунального підприємства «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради
(56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул. Центральна, 20,
код ЄДРПОУ 36434288),
Суддя Ткаченко О.В.
Секретар судового засідання Сулейманова С.М.
Представники:
від позивача: Львовський І.В., з довіреністю,
від відповідача: Мельник Г.П. - директор, Середа О.С. - за ордером,
СУТЬ СПОРУ: відшкодування збитків у розмірі 1085629,18 грн.,-
28.04.2021 за вхід.№6502/21 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №2301/1.1 від 26.04.2021р., в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради 1085629,18 грн. на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеної з 10.01.2020р. по 22.01.2020р. перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що останнім здійснювались наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів та в порушення встановлених умов діючого дозволу, що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». На підставі наданих позивачем відомостей щодо джерел викидів забруднюючих речовин та кількості використаного палива по об'єктах підприємства-відповідача позивачем був проведений розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 1085629,18 грн.
Ухвалою суду від 30.04.2021р. було прийнято позовну заяву Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.06.2021р.
19.05.2021р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на наступне: по-перше, позивачем на думку відповідача не надано належного розрахунку речовин, що викинуті в атмосферу, до складу якого входить розрахунок Вт - масової витрати природного газу за період часу, який розглядається; по-друге, позивачем здійснено розрахунок збитків за Методикою №639, яка втратила чинність та з 15.05.2020р. набрала чинності Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України за №277 від 28.04.2020р., отже розрахунок збитків, наведений позивачем за весь період, є невірним, оскільки включений період часу, коли дія Методики була припинена; по-третє, відповідач зазначає, що дія дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами КП «Тепло-Сервіс» закінчилась у 2016 році та нові дозволи були отримані лише у 2020 році, однак відповідач впродовж всього цього часу сплачував екологічний податок, що включає податкові зобов'язання за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, на підтвердження чого надано податкові декларації за 2016-2020р.р.
28.05.2021р від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що розрахунок збитків зроблений вірно із дотриманням п.п.2.2, 2.7.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря розрахунковим методом без інструментально-лабораторних досліджень. Стосовно дії Методики №639 позивач зазначив про її дійсність та чинність в період здійснення розрахунку збитків. У зв'язку з цим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 01.06.2021р. оголошувалась перерва до 30.06.2021р.
17.06.202р. від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначив про існування сумнівів у правильності розрахунків збитків, здійснених позивачем, що змусило його звернутись до спеціалізованого підприємства - ДП «Спеціалізований центр технічного обслуговування «Сирена», який має відповідне свідоцтво про атестацію та сертифікат визнання спроможності проведення вимірювань промислових викидів у атмосферне повітря. Вказаним підприємством був проведений самостійний розрахунок фактичних викидів забруднюючих речовин за спірний період та визначено суму відшкодування збитків у розмірі 293142,94 грн. У зв'язку з цим відповідач вважає позовні вимоги недоведеними та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.06.2021р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2021р.
Ухвалою суду від 09.09.2021р. розгляд справи був відкладений на 28.09.2021р.
28.09.2021р. від відповідача до суду надійшла заява про залучення до матеріалів справи лист-відповідь спеціалізованого підприємства ДПСЦТО «Сирена».
В судовому засіданні 28.09.2021р. оголошувалась перерва до 27.10.2021р.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 27.10.2021р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 28.10.2021р.
28.10.2021р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області відповідно до приписів ст.202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. №429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 04.09.2017р. №1080/30948 (із змінами згідно наказу Мінприроди №347 від 04.10.2018р.) на виконання плану заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2020 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.11.2019р. №320, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 12.12.2019р. №167 та направлення Державної екологічної інспекції у Миколаївській від 02.01.2020р. № 01, у період з 10.01.2020р. по 22.01.2020р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради за місцезнаходженням юридичної особи: Миколаївська область, м.Вознесенськ, вул. Центральна, 20.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року №802 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції» утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію в Одеській області та Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області, пунктом 3 вказаної постанови визначено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020р. №802 Державною екологічною інспекцією України 22.12.2020 прийнято наказ №502 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)», яким визначено: Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення, Державній екологічній інспекції у Миколаївській області припинити здійснення функцій і повноважень; встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020р.
За наслідками проведеної перевірки Інспекцією було встановлено, що відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також викиди, що не відповідають умовам діючих дозволів, а саме:
- на проммайданчику №2, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул.Кооперативна, 1, виявлено об'єкти викидів що не відповідають інвентаризації та умовам діючого дозволу №4810200000-55 від 26.08.2011р., а саме, встановлено два нових котли марки КОЛВІ-140 та КОЛВІ-200;
- на проммайданчиках №1, що знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Центральна, 20. та № 4 розташованого за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, 210, викиди здійснювались без дозволів, дія дозволів закінчилась 21.09.2016р.;
- на проммайданчику №3, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул.288 Стрілецької дивізії, 26 Б, викиди здійснювались в період з 25.11.2015р. по 21.09.2016р. з порушенням діючого дозволу №4810200000-60 від 21.09.2011р., а саме, встановленими новими котлами марки КОЛВІ-1300, а з 22.09.2016р. викиди здійснювались без дозволу.
Основним видом діяльності відповідача згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є «Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (Код КВЕД 35.30)»
Основним виробництвом, що утворює забруднюючі речовини на підприємстві є енергетичне виробництво та транспортне господарство.
Енергетичне виробництво на проммайданчиках підприємства представлено котельнями, які призначені для вироблення тепла (пари) та гарячої води у холодну пору року
Джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря були наступні виробництва та процеси:
- проммайданчик №1 - котел НІІСТУ-5мкі - 2шт.;
- проммайданчик №2 - котел КОЛВІ-140 та котел КОЛВІ-200;
- проммайданчик №3 - котел КОЛВІ-1300 - 2 шт.;
- проммайданчик №4 - котел КБНГ-2,5 - 2 шт.
Позивач зазначає, що при роботі енергетичного виробництва на підприємстві, в атмосферне повітря виділяються: діоксид азоту, оксид вуглецю, ртуть металічна, а також оксид азоту, діоксид вуглецю та метан, які є "парниковими газами" та в результаті перевірки було встановлено, що відповідач здійснював наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу та в порушення встановлених умов діючого дозволу, що є порушенням ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
Вищезазначені порушення зафіксовано у акті перевідки, складеному за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 22.01.2020 №05-06/2 (а.с.52-95 т.1).
На підставі вказаного акту та з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведеної перевірки, Інспекцією надано припис від 22.01.2020 №05-06/2 (а.с.105-107 т.1), яким відповідача зобов'язано:
1) на виконання п. 9 провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із врахуванням нових об'єктів введених в експлуатацію по кожному із об'єктів, що знаходяться в користуванні підприємства, а саме: на проммайданчику №2 (за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Кооперативна, 1) де встановлено два нових котли марки КОЛВІ-140 та КОЛВІ-200; на проммайданчику №3 (за адресою: Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул. 288 Стрілецької дивізії, 26 Б) де встановлені два нові котли марки КОЛВІ-1300;
2) на виконання п. 10 внести зміни (корегування) до дозволу на здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин №4810200000-55 виданого 26.08.2011р. з врахуванням стаціонарних джерел - (газові котли КОЛВІ);
3) на виконання п. 11 отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними об'єктами на проммайданчиках №1 (за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Центральна, 20), № 4 (за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Київська, 210) та № 3 (за адресою: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. 288 Стрілецької дивізії, 26 Б).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушеннями вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» Інспекцією, стосовно головного інженера КП «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради Чугай Івана Володимировича, складено протокол про адміністративне правопорушення №000108 від 16.01.2020р. Суть правопорушення полягає у здійсненні КП «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин без дозволів та таких, що не відповідають умовам діючого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №08 від 22.01.2020р. гр. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. Зет. 78 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,0 грн. Згідно квитанції №0.0.1594452869.1 від 24.01.2020 штраф сплачений у повному обсязі.
В подальшому, КП «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) надало корегований звіт з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин від 18.05.2012р. за №1334 та довідку про кількість використаного палива по об'єктах підприємства, де в якості палива використовується природний газ (а.с.104 т.1): по проммайданчику №1 за період з 22.09.2016р. по 10.01.2020р.; по проммайданчику №2 за період з 22.09.2016р. по 10.01.2020р.; по проммайданчику №3 за період з 25.11.2015р. по 10.01.2020р.; по проммайданчику №4 за період з 22.09.2016р. по 10.01.2020р.
На основі інформації, наданої відповідачем, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 Інспекцією здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (відсутність дозволу на викиди
забруднюючих речовин в атмосферне повітря) Комунальним підприємством «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради. Згідно вказаного розрахунку загальна сума збитків, які необхідно сплатити відповідачу становить 1085629,18 грн.
Позивач листом від 11.03.2020р. №05/05-03/798 направив даний розрахунок відповідачу та просив сплатити збитки, заподіяні в результаті порушення природоохоронного законодавства.
Відповідач відповіді на даний лист не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.
Вказане стало підставою для звернення відповідача до суду з даним позовом.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про охорону атмосферного повітря та охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Частини 5 та 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», закріплюють, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання.
Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
За приписами ч.1 ст.13 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають, зокрема визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №302) передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Наведеними нормами встановлено правило поведінки, що полягає в необхідності утримання від експлуатації стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладеною у постанові від 06.03.2018р. у справі №607/4516/17.
Відповідач наявності наведеного вище правила поведінки та його порушення не спростував.
При цьому, державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
Як установлено ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Статтею 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Статтею 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
За приписами ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема у порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище тощо. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо Комунального підприємства «ТЕПЛО-СЕРВІС» Вознесенської міської ради було складено акт №05-06/2 від 22.01.2020р., яким, зокрема, зафіксовано факт здійснення відповідачем в період з 22.09.2016р. викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, чим порушено ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
При цьому у матеріалах справи відсутні докази оскарження дій (бездіяльності) тих чи інших осіб (органів), пов'язаних з виявленням факту викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
Крім цього, позивачем за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №000108 від 16.01.2020р., винесено постанову про закриття адміністративного провадження №08 від 22.01.2020р. та постановлено визнати головного інженера відповідача винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та вказаний штраф даною особою був сплачений в повному обсязі.
Отже, наведеними обставинами справи, з огляду на наявність у відповідача спеціальних дозволів, діючих з 22.09.2016р. по 10.01.2020р. та з 25.11.2015р. по 10.01.2020р., підтверджується і відповідачем не спростовано факт здійснення ним у вказаний період господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у порушенні вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
Вина відповідача полягає у невжитті заходів до своєчасного отримання дозволів та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, оскільки за відсутності дозволів на викиди експлуатація джерел викидів заборонена. Доказів нездійснення експлуатації джерел викидів за відсутності спеціального дозволу на викиди відповідачем матеріали справи не містять.
Аргументи відповідача стосовно належної сплати ним у спірний період екологічного податку та отримання нових дозволів лише у 2020 році суд не приймає до уваги, оскільки суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати експлуатацію джерел шкідливих викидів у атмосферне повітря до отримання дозволу (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.10.2018р. у справі №904/10536/16).
Отже, з наведеного суд доходить висновку, що здійснення відповідачем у процесі своєї діяльності викидів в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинило державі шкоду (причинно-наслідковий зв'язок).
При цьому шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - це забруднення атмосферного повітря речовинами, викид яких здійснено без дозволу.
Позивач при розрахунку збитків використав Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639).
Визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1.2 Методики №639, відповідно до якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2.2 Методики №639, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Пунктом 2.7,1 та 3.6 Методики №639 передбачено використання розрахункових методів визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо викид здійснюється без відповідного дозволу.
При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.
Розрахунок маси наднормативних викидів в тонах виконано за формулою (1) «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами». Том 1. Донецьк, 2004 р. та згідно даних звіту з інвентаризації підприємства.
Відповідно до пункту 4 оглядового листа Вищого господарського суду України №01 -06/20/2014 від 14.01.2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.
Відтак, підставою нарахування позивачем завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу.
Відповідач, не погоджуючись із застосуванням вказаної Методики, зазначає, що розрахунок збитків мав проводитись по Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженій наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України за №277 від 28.04.2020р.
З приводу наведених доводів відповідача, судом враховується, що станом на час вчиненого правопорушення (22.09.2016-10.01.2020р.), яке виявлене в ході перевірки (10.01.2020-22.01.2020) діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639.
При цьому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, визнано протиправним та нечинним повністю наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря". Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019р. у справі №826/3820/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано.
Одночасно наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019 року №1453/5 на підставі підпункту "б" пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731731 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 (далі - Методика), в зв'язку з набранням законної сили судового рішення про визнання нормативно-правового акта протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині). Підставою застосовування цієї норми стало рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі 826/3820/18, яким підтримано рішення суду першої інстанції щодо скасування Методики.
Порядок реєстрації та скасування нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади визначено в Положенні про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року №418).
Згідно підпункту б п. 17 Положення рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв'язку з набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Пунктами 18-20 Положення визначено, що скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта проводиться органом державної реєстрації, про що повідомляється суб'єкт нормотворення із зазначенням конкретних причин скасування.
Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, виключається з державного реєстру через 15 днів після прийняття рішення про скасування його державної реєстрації, а у разі оскарження цього рішення - з дня отримання органом державної реєстрації позитивного висновку за результатами розгляду скарги. Рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта підлягає опублікуванню.
Нормативно-правовий акт, виключений з державного реєстру, підлягає скасуванню суб'єктом нормотворення протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про виключення з державного реєстру.
Отже, суб'єктом нормотворення Методику №639 не було скасовано, про що свідчить посилання на офіційний інтернет ресурс Верховної ради України, відповідно до якого зазначена методика є чинною.
Постановою Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №826/3820/18 відновлено дію Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - скасовано. В задоволенні позову до Міністерства екології та природних ресурсів України про скасування наказу №639 від 10.12.2008р. відмовлено.
В своїй постанові ВС зазначив, що визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 «Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря» призводить до звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності у зв'язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв'язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що з 21.10.2019р. були наявні всі підстави для застосування Методики №639, а відповідно і до обрахування збитків заподіяних державі.
Така ж позиція висловлена у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 року по справі №913/381/20, а саме Верховним Судом зазначено, що єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639.
Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання; поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.
Отже, як вказав суд касаційної інстанції, визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" призводить до звільнення суб'єктів господарювання від відповідальності у зв'язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв'язку із виявленням таких порушень законодавства. А відтак, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем було правомірно застосовано Методику №639, яка була чинною станом на час визначення розмірів відшкодування збитків, тобто складення розрахунку.
Суд також не приймає до уваги твердження відповідача щодо невірного розрахунку збитків з огляду на відсутність розрахунку маси забруднюючих речовин, що викинуті в атмосферу та на відсутність масової витрати природного газу за спірний період часу, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, визначення наднормативних викидів наведене у п. 2.1.2 Методики №639, відповідно до якої наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 2.2 Методики №639, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Пунктом 2.7.1 та 3.6 Методики №639 передбачено використання розрахункових методів визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо викид здійснюється без відповідного дозволу.
При визначенні розміру збитків позивачем використано розрахунковий метод.
Розрахунок маси наднормативних викидів в тонах виконано за формулою (1) «Збірника показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами». Том 1. Донецьк, 2004 р. та згідно даних звіту з інвентаризації підприємства.
Відповідач надав суду власний контррозрахунок розміру збитків, виконаний на замовлення відповідача ДП «СЦТО «Сирена» на суму 293142,94 грн. та судовому засіданні представниками відповідача було пояснено суду, що для даного розрахунку ДП «СЦТО «Сирена» відповідачем були надані дані щодо фактичних показників викидів забруднюючих речовин саме для котлів відповідача у спірний період, чого не було надано позивачу, і, відповідно, останнім були враховані при розрахунку узагальнені показники.
Натомість відповідач не спростував вірність застосування розрахункового методу виконаного позивачем, не надав суду доказів на підтвердження неможливості/відсутності правових підстав для застосування такого методу для розрахунку збитків позивачем та не пояснив причини неподання позивачу на його вимоги фактичних показників викидів забруднюючих речовин саме для котлів відповідача.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 36434288) в бюджет Вознесенської міської територіальної громади на розрахунковий рахунок №UA898999980333159331000014446, код бюджетної класифікації 24062100, ЄДРПОУ 37992030, отримувач - Миколаїв.ГУК/тг м.Вознесенськ/24062100, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат) 1085629,18 грн. на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради (56500, Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 36434288) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), (65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 43879780) судовий збір в сумі 16284,44 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 08.11.2021р.
Суддя О.В. Ткаченко