Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1182/21
Провадження № 3/553/470/2021
Іменем України
04.11.2021м. Полтава
суддя Ленінського районного суду м. Полтави Крючко Н.І. розглянувши матеріал, який надійшов з УПП у м. Полтаві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності не притягувався:
за ч.1 ст. 130 КпАП України,-
Відповідно до адміністративного матеріалу, який надійшов на адресу суду 18 травня 2021 року, встановлено, що 08 травня 2021 року о 01 год. 50 хв. притягуємий ОСОБА_1 у м. Полтава по вул. Лисенка,2, керував автомобілем ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в ПОМД, результат висновку позитивний, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАп.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В судове засідання притягуємий ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник притягуємого ОСОБА_1 - адвокат Репало Д.О. надав на адресу суду письмові заперечення проти обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що притягуємий ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнає з наступних підстав. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом жодним чином не зафіксовано і такий факт не доводиться матеріалами справи. На відеозаписі, що міститься у матеріалах справи, не зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та керування транспортним засобом. Відеозапис не містить всіх обставин спірної ситуації та взаємовідносин із патрульними поліцейськими. При цьому, патрульні зобов'язані фіксувати весь процес спілкування із особою на нагрудну боді-камеру.
Об'єктивних даних, що дали б підстави вважати, що у ОСОБА_1 наявні ознаки будь-якого сп'яніння, у поліцейських не було, а отже, і не було підстав для направлення останнього для проходження огляду на стан сп'яніння. З наявного відео в матеріалах справи, не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп'яніння.
При цьому, інші відеозаписи у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, на думку представника притягуємого - адвоката Репала Д.О. факт керування автомобілем із ознаками сп'яніння - є недоведеним. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
На відеозаписі з бодікамер жодних ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не вбачається та в протоколі про адміністративне правопорушення вони не зазначені. Навпаки, на відеозаписі видно, що ОСОБА_1 чітко відповідає на запитання поліцейського, ніяких ознак сп'яніння, а саме: млявості мови немає, а почервоніння якщо і було якесь (на відео нічого не видно), то можливо через нервування, але аж ніяк не через перебування у стані сп'яніння.
Наданий суду відеозапис суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, згідно з якою включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операці. а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особливо приватного становища (відвідуванні вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Наданий відеозапис містить епізодичний характер, тобто відсутня повна відео фіксація.
Крім цього, не наданий відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля патрульної поліції, на якому б було зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані сп'яніння, а також особу, яка керувала транспортним засобом.
Захисником зазначено, що поліцейськими не повідомлено причину зупинки транспортного засобу, в якому сидів ОСОБА_2 , що вказує на відсутність руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 . Тобто, на відео не зафіксовано факт керування автомобілем водієм ОСОБА_2 та його зупинку патрульними поліцейськими, що у подальшому могло б надати підстави для освідування такої особи на стан сп'яніння.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження таких обставин, за яких поліцейський мав право вимагати проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В матеріалах справи також відсутні дані про відсторонення водія від керування транспортним засобом, хоча у відповідності до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Адвокатом Репало Д.О. також вказувалось в запереченнях про те, що працівниками поліції свідки взагалі не були запрошені, тому підтвердити події, які мали місце крім патрульних не може ніхто, та останні все ж таки будуть стверджувати про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Сам протокол про адміністративне правопорушення не є доказом його вчинення, оскільки містить лише опис обставин його складання патрульним поліцейським. Підставою для складання протоколу є об'єктивна наявність ознак правопорушення, які підтверджуються доказами. Так само і патрульні поліцейські не можуть бути свідками та підтверджувати факт вчинення правопорушення, оскільки виконували службові обов'язки та складений ними протокол має бути оцінений судом на підставі наявних доказів, які повинні були існувати на момент складання протоколу.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в матеріалах справи не існує, а тому прохав провадження у справі закрити, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП України, обов'язковою ознакою складу даного правопорушення є керування особою транспортним засобом.
Судом встановлено, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом жодним чином не зафіксовано і такий факт не доводиться матеріалами справи. На відеозаписі, що міститься у матеріалах справи, не зафіксовано факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та керування ним транспортним засобом. Наданий суду у такому стані відеозапис не містить фіксації всіх фактичних обставин вчиненого правопорушення та взаємовідносин із патрульними поліцейськими та їх вчиненої процесуальної поведінки, яка б в обов'язковому порядку повинна фіксувати на нагрудну боді- камеру.
Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних щодо встановлених поліцейськими зовнішніх ознак, які б вказували про стан сп'яніння у притягуємої особи, за наявності яких останній був ними зупинений та в зв'язку з чим і був складений даний протокол.
Таким чином, об'єктивних даних, які б давали підстави баззаперечно вважати, що у притягуємого ОСОБА_1 були на час його зупинки наявні ознаки будь-якого сп'яніння, у поліцейських не існувало, а отже у них, і не було підстав для направлення останнього до спеціалізованого закладу для проходження огляду на стан сп'яніння. Поряд з цим, з наявного відео в матеріалах справи, не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження освідування на стан сп'яніння в установленому порядку на місці зупинки .
Інші відеозаписи у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 автомобілем із ознаками сп'яніння та наявність у останнього таких ознак на момент керування - є недоведеним, оскільки обвинувачення особи не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не має права самостійно збирати докази, оскільки статтею 251 КУпАП це обов'язок покладено на орган, який складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто патрульну поліцію.
Засади справедливого, об'єктивного, неупередженого судового розгляду передбачають, що суд виступає не в ролі «прокурора», а є «незалежним арбітром», на якого законом покладено обов'язок оцінити наявні докази вчинення правопорушення та встановити чи доводять вони винуватість особи «поза розумним сумнівом».
Таким чином, наявні у справі докази та диск із відеозаписом з бодікамер, не доводять наявність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 ..
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ № 1452/7356 від 09.11.2015 року, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП України. У ній, зокрема, потрібно, навести докази, на яких грунтується висновок, про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Також, в ході дослідження судом відеозапису, який є приєднаним доказом до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що жодних зовнішніх візуальних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не вбачається. Навпаки, на відеозаписі вбачається, що притягуємий ОСОБА_1 чітко відповідає на запитання поліцейського, млявості мови не проявляє у останнього відсутнє почервоніння, що в своїй сукупності вказує про відсутність факту перебування притягуємого у стані сп'яніння. При цьому суд позбавлений можливості перевірити наявність встановлених візуально полійцейськими зовнішніх ознак стану сп'яніння у останнього, оскільки жодних таких ознак протокол взагалі не містить, що є неприпустимим.
Наданий суду відеозапис є таким, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 року №1026, згідно з якої включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особливо приватного становища (відвідуванні вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), оскільки він містить епізодичний характер, тобто відсутня повна безперервна відео фіксація правопорушення.
Крім цього, в матеріалах справи відсутній відеозапис з відео реєстратора службового автомобіля патрульної поліції щодо фіксації факту керування ОСОБА_1 автомобілем, а також особу, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд констатує, що поліцейськими не було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, в якому він знаходився, що також вказує про відсутність руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1 , на момент його зупинки поліцейськими, оскільки на відео з бодікамер не зафіксовано факт керування автомобілем водієм ОСОБА_1 та його зупинку патрульними поліцейскими , що б надавало у подальшому правові підстави для освідування ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 35 вказаного Закону поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» чітко визначено вичерпний перелік умови зупинення транспортного засобу.
Таким чином, суд констатує, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин, за яких поліцейський у встановлений законом спосіб мав право вимагати проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від притягуємого ОСОБА_1 ..
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що свідки працівниками поліції не були запрошені, і в ньому не зазначені , що вказує про те, що очевидців, які б підтвердили причетність ОСОБА_1 до вчинення даного правопорушення, відсутні.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом його вчинення, оскільки містить лише опис обставин його складання патрульним поліцейським. Підставою для складання протоколу є об'єктивна наявність ознак правопорушення, які підтверджуються доказами. Так само і патрульні поліцейські не можуть бути свідками та підтверджувати факт вчинення правопорушення, оскільки виконували службові обов'язки та складений протокол має бути оцінений судом на підставі наявних доказів, які повинні були існувати на момент складання протоколу.
В свою чергу, як вбачається з тексту протоколу, а саме дати і часу його складання, він має очевидні виправлення, що є неприпустимим у розрізі вимог, що пред'являються до процесуального документа, та оцінюються судом на користь приитягуємої особи.
Таким чином, обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 вказаний протокол про адміністративне правопорушення не містить.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вище викладене, приходжу до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. 247, 284 КУпАП, суддя ,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити, в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діях останнього.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко