Справа № 357/6573/21
2/357/3311/21
Категорія 38
іменем України
02 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Сокур О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2021 року позивач акціонерне товариство «Акцент Банк» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.
04.03.2020 року ОСОБА_1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість здійснювати зміну «Тарифів банку», а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку, згідно з п. 1.1.3.1.10 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг».
Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 «Умов та правил надання банківських послуг», у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є змінною умов цього договору та/або змінною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку і відповідно внесення змін до договору не потребується.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Згідно п. 2.1.1.12.10 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або в певній банком частки у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.
Згідно до п. 2.1.1.2.15 «Умов та правил надання банківських послуг», при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у відповідності до встановлених тарифів з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій. Штраф враховується на окремому рахунку і підлягає сплаті, згідно п. 2.1.1.4.9 цих правил.
Відповідно до п. 2.1.1.12.5 «Умов та правил надання банківських послуг», у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, банк має право вимагати сплати клієнтом штрафів у розмірі, встановленому тарифами на дату укладення договору.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 05.04.2021року має заборгованість - 16216,58 грн., яка складається з наступного:
-13260,57 грн. - заборгованість за кредитом;
- 2956,01 грн. - заборгованість по відсоткам;
- 00,00 грн. - заборгованість по штрафам.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS - повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав AT «А-Банк».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору.
А тому просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 16216,58 грн. та судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 1-3).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а.с. 24).
Ухвалою судді від 22 липня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 30-31).
06.09.2021 року на адресу суду через електронну пошту був надісланий відзив, за підписом представника відповідача, адвоката Вдовики Олени Миколаївни, яка діє на підставі довіреності від 01.09.2021 року, зареєстрований 06.09.2021 року за вх. № 41449, в якому просила поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та у задоволенні позовних вимог відмовити позивачу в повному обсязі, обґрунтувавши наступним.
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду знаходиться справа за позовом акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 22 липня 2021 року було постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження. Ухвалою суду надано право відповідача подати відзив проти позову протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження. Ухвала про відкриття провадження позивачем була отримана 31.08.2021року.
Оскільки відповідач є юридично необізнаного особою, за правовою допомогою він звернувся до Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та оформив відповідне звернення. 01 вересня 2021 року директором Білоцерківського МЦ БВПД було видано наказ № 369 про уповноваження працівника Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 та видано довіреність № 533 від 01.09.2021року.
ОСОБА_1 мав зустріч з представником по довіреності лише 03.09.2021 року, що припало на п'ятницю, а тому лише з 06.09.2021 року представник мала змогу скласти відзив на позовну заяву та надати її сторонам.
Ознайомившись з позовною заявою про стягнення заборгованості, погодитись з позовними вимогами в повному обсязі відповідач не може з наступних підстав.
В позовній заяві позивач посилається на «Умови та правила надання банківських послуг» в А-банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. Позивач посилається, що на підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до «Умови та правила надання банківських послуг» А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Однак, звертають увагу, що в додатках до позовної заяви не долучено «Умови та правила надання банківських послуг» в А-банку. Наявні лише анкета-заява, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та кредитні карти «Зелена». Посилання позивача на п.п. 2.1.1.2.3 та 2..1.1.2.4 стосується інформації щодо кредитної карти «Зелена».
Ознайомившись із наданою позивачем анкетою-заявою стає очевидним, що жодних посилань на пропозицію або намір укладення кредитного договору, надання кредитного ліміту та безпосереднє отримання відповідачем коштів в межах кредитного договору № б/н не має. Анкета-заява про приєднання до «Умови та правила надання банківських послуг» в А-банку вказує на ознайомлення відповідача з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Очевидним є те, що зі змісту анкети-заяви про приєднання до «Умови та правила надання банківських послуг», сторони не могли досягти згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначеної анкети-заяви.
Відповідно до змісту вказаної анкети-заяви про приєднання до «Умови та правила надання банківських послуг» в А-Банку відповідач підтвердив, що мови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними мовами обслуговування і кредитування відповідачем отриманий.
Однак, відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В той же час в анкеті-заяві про приєднання до «Умови та правила надання банківських послуг», містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту.
Таким чином вважає, що позивачем не доведено укладення відповідачем договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факту кладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.
З анкети-заяви стає очевидним, що відповідач навіть не виявив бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною кредитною карткою та не погодив, що ця заява разом з «Умови та правила надання банківських послуг», становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, тим паче договір про надання кредиту. Він ознайомився і погоджується з «Умови та правила надання банківських послуг», які були надані йому для ознайомлення в електронній формі. Він зобов'язується виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг», а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку.
При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, які саме «Умови та правила надання банківських послуг» і Тарифи є складовою частиною ніби то укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16), постанові Верховного Суду від 03.07.2019 (справа №14-131цс19).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу «Умови та правила надання банківських послуг», відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи.
Надані позивачем Умови кредитної карти «Зелена», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного СУДУ ВІД 03.07.2019 (справа № 342/180/17), постанові Київського апеляційного суду від 09.09.2019 (справа № 759/5433/19).
Оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення умов договору у виді сплати процентів, пені та штрафів, вважають, що не підлягають до задоволення позовні вимоги банку на загальну суму 16216,58 грн. у частині стягнення з відповідача заборгованості за користування кредитом.
Тому, вважають вимоги позивача неправомірними та такими, що не підлягають до задоволення.
Крім того, з виписки розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC10073143294 від 04.03.2020 року стає очевидним, що стягнення несплачених відсотків, нараховувалось за період з 04.03.2020 року по 04.03.2021 року, тобто в період карантину, який встановлений Кабінетом Міністрів України, в подальшому ВР України внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. А отже, спираючись на законодавство за такий період несплачені відсотки не мали нараховуватись, у зв'язку із звільненням позичальника від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) прострочені відсотки за таке прострочення на законодавчому рівні.
Звертають увагу, що позовна заява не містить посилань на номер кредитного договору, який ніби то був укладений між позивачем та відповідачем, немає посилань на номер кредитного договору і в анкеті-заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», лише розрахунок заборгованості містить посилання на невідомий договір № SAMABWFC10073143294 від 04.03.2020 року. Отже, як би між сторонами був укладений кредитний договір № SAMABWFC10073143294 від 04.03.2020 року, то останній мав би бути долучений до позовної заяви як належний допустимий доказ. В своїх позовних вимогах, позивач посилається на кредитний договір № б/н від 04.03.2020 року. Отже, не зрозумілим стає чи це один і той самий договір, чи існує два відмінні кредитні договори.
Отже, вважають, що позов про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору не містять належних та допустимих доказів про факт укладення договору кредиту, про ознайомлення з істотними його умовами, факт надання кредиту та факт отримання кредиту відповідачем, а за таких умов в задоволені позовних вимог AT «A-Банк» має бути відмовлено.
А тому просили поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.03.2020 року у розмірі 16216,58 станом на 05.04.2021 року та судових витрат відмовити повністю (а.с. 36-44 ).
На адресу суду поштовим відправленням було надіслано заперечення, за підписом представника позивача В.В. Мальованого, який діє на підставі довіреності від 27.08.2019 року, зареєстроване 24.09.2021 року за вх. № 44964, обґрунтувавши наступним.
На адресу АТ «А-Банк» надійшов відзив ОСОБА_1 по справі № 357/6573/21 за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Даний відзив не підлягає взяттю до уваги, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо умов кредитування та підписання «Умов та Правил надання банківських послуг» в А-Банку.
Зазначають, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг» (яка разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та тарифами складають кредитний договір № б/н від 04.03.2020 року. Саме номер договору SAMABWFC10073143294, що зазначений в розрахунку заборгованості, є внутрішньобанківським, та був створений під час внесення даних кредитного договору до програмного комплексу банку, а тому в анкеті-заяві не зазначався) в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з «Умовами і Правилами надання банківських послуг» та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з «Умовами і Правилами надання банківських послуг» в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Згідно до ст. 641 ч. 1 п. 1 та ст. 642 ч. 1 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Для уникнення сумнівів щодо використання Умов і Правил потрібно використати позицію Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц, постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №705/6051/15-ц та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №265/7652/15-ц.
Аналогічні висновки містяться також і в постановах ВСУ по справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18). Окрім того, слід звернути увагу суду на той факт, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку, саме в якій містилась наступна інформація: «Я згоден(-на) з тим, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився(-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден(-на) з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден(-на) отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг», а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку. Також підтверджую, що ознайомлений(-на) і згоден(-на) з Умовами та правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згоден(-на) оформити дану послугу. Підписуючи дану заяву, я даю дозвіл на обробку банком всіх моїх персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг. Підтверджуючи, що я повідомлений(-на) про свої права, пов'язаних із зберіганням та обробкою моїх персональних даних, визначених чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються мої персональні дані. Я не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення мною фінансових операцій відсутня. У разі появи такої особи (контролера) зобов'язуюсь повідомити про це банк. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту мені роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отриманий».
Таким чином, відповідач сам погодився як з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями.
Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із анкети-заяви, Тарифів та Умов і Правил.
Згідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором невстановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Посилання на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19 (стосовно підпису), дана судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме: його зазначено особисто відповідачем в анкеті-заяві про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Тобто, в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20, яка зазначає наступне:«Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування. Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.»
Також, звертають увагу суду, що ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов'язком клієнта.
А тому, просили задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В судове засідання представник позивача АТ «Акцент Банк» Шкапенко Олександр Віталійович, який діє на підставі довіреності (а.с. 20-21) не з'явився, разом з позовною заявою, яка зареєстрована 17.06.2021 року за вх. № 28443, просив проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, яка діє на підставі доручення від 01.09.2021 року (а.с. 47-48) в судове засідання не з'явились, представник відповідача надіслала до суду заяву, зареєстровану судом 29.10.2021 року за вх. № 50375, в якій просила проводити розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ «Акцент Банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
04.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість здійснювати зміну «Тарифів банку», а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку, згідно з п. 1.1.3.1.10 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг».
Згідно до п. 2.1.1.12.2.1 «Умов та правил надання банківських послуг», у разі виникнення прострочених зобов'язань за договором, клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної місячної процентної визначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є змінною умов цього договору та/або змінною процентної ставки за договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку і відповідно внесення змін до договору не потребується.
Згідно п. 2.1.1.12.10 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або в певній банком частки у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором.
Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною першої статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, відповідач в анкеті-заяві про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг» (яка разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та тарифами складають кредитний договір № б/н від 04.03.2020 року, номер договору SAMABWFC10073143294, що зазначений в розрахунку заборгованості, є внутрішньобанківським, створений під час внесення даних кредитного договору, а в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з «Умовами і Правилами надання банківських послуг» та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, що свідчить про ознайомлення останнього з «Умовами і Правилами надання банківських послуг» в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Згідно до ст. 641 ч. 1 п. 1 та ст. 642 ч. 1 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Стосовно використання Умов і Правил суд керується позицію Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц, постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №705/6051/15-ц та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №265/7652/15-ц.
Аналогічні висновки містяться також і в постановах ВСУ по справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18).
Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» в А-Банку, саме в якій містилась наступна інформація: «Я згоден(-на) з тим, що дана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився(-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден(-на) з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден(-на) отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Я зобов'язуюсь виконувати вимоги «Умов та правил надання банківських послуг», а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку. Також підтверджую, що ознайомлений(-на) і згоден(-на) з Умовами та правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згоден(-на) оформити дану послугу. Підписуючи дану заяву, я даю дозвіл на обробку банком всіх моїх персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг. Підтверджуючи, що я повідомлений(-на) про свої права, пов'язаних із зберіганням та обробкою моїх персональних даних, визначених чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються мої персональні дані. Я не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення мною фінансових операцій відсутня. У разі появи такої особи (контролера) зобов'язуюсь повідомити про це банк. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту мені роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отриманий» (а.с. 6).
Таким чином, відповідач сам погодився як з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями.
Крім того, до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 7).
Отже, підписання паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Вказана позиція суду узгоджується з висновком зробленим Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 по справі 127/33824/19 (за аналогічними правовідносинами).
Аналогічна правова позиція міститься і постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.
Відповідно до ч. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме: його зазначено особисто відповідачем в анкеті-заяві про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Підписавши вищевказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.
В зазначеній постанові Верховний Суд зазначає наступне: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування. Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.».
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.04.2021 року має заборгованість - 16216,58грн., яка складається з наступного: 13260,57 грн. - заборгованість за кредитом; 2956,01грн.- заборгованість по відсоткам, 00,00 - штрафи, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 5).
В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 05.04.2021 року в сумі 13 260,57 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 2956,01 грн.
Посилання представника відповідача у відзиві, що позивачем неправомірно нараховані відсотки в період дії карантину, не заслуговують на увагу, з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» було вирішено установити з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин. В подальшому строк дії карантину продовжувався відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 13 жовтня 2020 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів № 641 від 22 липня 2020 року» та інших постанов.
17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19», відповідно до якого було внесено зміни у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 13, ст. 52), а саме: після слів «введення комендантської години», доповнено словами «карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України». Тобто, на державному рівні визначено віднесення карантину до форс-мажорних обставин (обставин переборної сили).
Закон України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» було внесено зміни в Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (Відомості Верховної Ради України, 2017 p., № 1, ст. 2) та доповнено пунктом 6 такого змісту: у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, виконання зобов'язань зі сплати платежів, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року па останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19» від 16.06.2020 року, було внесено наступні зміни: розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) доповнити пунктом 8 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення»; розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVІD-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».
Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC10073143294 від 04.03.2020 року, стягнення несплачених відсотків, нараховувалось за період з 04.03.2020 року по 04.03.2021 року, штрафи не нараховувалися.
Також, не було нарахувань неустойки та пені.
Отже, з боку позивача в період карантину відповідачу не було нараховано неустойку, штраф та пеню, що звільняла позичальника від такого обов'язку, спираючись на вищезазначене законодавство.
Але під час карантину, згідно із законами, кредитори можуть лише продовжувати нараховувати відсотки за договором.
Тому, вищезазначені посилання представника відповідача щодо неправомірних нарахувань з боку позивача відсотків в період дії карантину є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2270,00 гривень, понесення яких документально підтверджено (а.с. 22).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 211, 247, 263, 273, 352, 353-355ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 ) на користь позивача акціонерного товариства «Акцент Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 14360080, р/р № НОМЕР_3 , МФО - 307770, адреса місцезнаходження: вул. Батумська буд. 11, м. Дніпро, 49074) заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.03.2020 року у розмірі 16216 гривень 58 копійок та судовий збір у сумі 2270 гривень 00 копійок, а загалом - 18486 гривні 58 копійок (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень п'ятдесят вісім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2021 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов