Справа № 296/1634/21
2/296/1571/21
05 листопада 2021 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Сингаївського О.П.,
за участі секретаря судового засідання Четвертухи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Корольовського районного суду м. Житомира 24 лютого 2021 року звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із вказаним позовом, в якому просять визнати ОСОБА_3 такими, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Позивачі в обґрунтування своїх вимог зазначили, що їм на підставі спільної сумісної власності належить зазначена квартира, де зареєстрований ОСОБА_3 , який за вказаною адресою не проживає і це перешкоджає їм вільно розпоряджатися нерухомим майном.
Ухвалою судді від 22 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (а.с.32-33).
Сторони у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
06 серпня 2021 року в судовому засіданні позивачі свій позов підтримали у повному обсязі (а.с.62-63).
10 вересня 2021 року до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, де відповідача позов визнає і не заперечує проти його задоволення (а.с.69).
05 листопада 2021 року ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позивач позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.
З огляду на викладене та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 06 лютого 2002 року; Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 червня 2017 року; витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20 червня 2017 року, 02 жовтня 2020 року; витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майну про реєстрацію права власності від 20 червня 2017 року, 02 жовтня 2020 року; Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 02 жовтня 2020 року; технічного паспорта на квартиру від 23 травня 2017 (а.с.11-26).
Згідно наданих 11 березня 2021 року Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області відомостей (а.с.31) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за вказаною адресою.
Як вбачається з копії акта Центру професійно-технічної освіти м. Житомира від 15 лютого 2021 року (а.с.27), відповідач квартиру АДРЕСА_1 більше року не займає, у зв'язку з чим, за користування нею та комунальні послуги не сплачує, що спричиняє позивачам незручності у користуванні квартирою.
Допитані у судовому засіданні свідки також підтвердили той факт, що відповідач більше шести місяців не проживає в квартирі (а.с.62-65).
На ствердження вибуття, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресована кореспонденція, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Відповідно до ст.391 ЦК України, позивачі мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР передбачають право власника будинку (квартири) використовувати своє житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У відповідності до ст.72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За викладених обставин, суд оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтуються на вимогах Закону.
Керуючись ст.3, 4, 5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) визнати такими, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в Житомирському апеляційному суді протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. П. Сингаївський