Справа № 296/5957/21
2-а/296/144/21
01 листопада 2021 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді Маслак В.П.,
при секретарі судового засідання Рабчинській Я.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Гарбузюк О.О.,
представника відповідача Яременко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1-го батальйону 1-ї роти УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Пилипчука Миколи Леонідовича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В липні 2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати дії інспектора УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Пилипчука М.Л. незаконним та скасувати постанову серії ЕАН №4100912 від 21.04.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 21.04.2021р. близько 15:30 він рухався по автодорозі М06, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CADDY» д.н.з. « НОМЕР_1 ». Проїзджаючи населений пункт с.Березівка Житомирського району Житомирської області його було зупинено працівниками поліції УПП в Житомирській області. Поліцейський Пилипчук М.Л. повідомив, що позивач перевищив швидкість руху на 55 км/год та швидкість руху становила 105 км/год. Після спливу двомісячного строку позивачу стало відомо, що відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення. Позивач вказав, що копію оскарженої постанови про адміністративне правопорушення йому ніхто не вручав, засобами поштового зв'язку не надсилав. Оскаржувану постанову йому було вручено лише при прибутті до УПП в Житомирській області. Позивач вважає, що дана постанова є протиправною й такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки він був зупинений працівником поліції безпідставно. Після зупинки патрульний поліцейський не представився, не повідомив причину вимоги зупинитися, яка була б передбачена правилами дорожнього руху України, не склав протокол про адміністративне правопорушення, що передбачено ч.4 ст.122 КУпАП, не роз'яснив прав, передбачених ст.268 КУпАП. На ділянці автодороги , де було зупинено позивача, не було встановлено жодного дорожнього знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000780) було виявлено порушення Правил дорожнього руху (надалі ПДР) водієм транспортного засобу «VOLKSWAGEN» моделі «CADDY», який рухався зі швидкістю 105 км/год в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 с.Березівка, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 55 км/год. В якості доказу перевищення швидкості є відповідне фото та відеозапис з приладу TruCam LTI 20/20, на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача. На 156км+100м та 159км+883м А/Д М-06 «Київ-Чоп» розташований знак 5.45 «Березівка», тобто початок (кінець) населеного пункту, в якому діють вимоги ПДР, що визначають порядок руху в населених пунктах. Відповідно до п.124 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UА-МІ/1-2903-2012. Посилаючись на ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», приписами якого визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримала та просили його задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши зібрані сторонами докази, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.289 КпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч.2 ст.286 КАС України).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив обставини, з якими пов'язує поважність причин пропуску строку звернення до суду, а саме, не вручення та не надіслання відповідачем копії оскарженої постанови. Також вказав, що з оскарженою постановою представник позивача ознайомився 05.08.2021р. в рамках ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №66083500, відкритого за виконанням оскаржуваної постанови серії ЕАН №4100912 від 21.04.2021р.
Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху була вручена позивачу, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання на предмет задоволення позову ОСОБА_1 , суд враховує наступне.
Встановлено, що 21.04.2021 року лейтенантом поліції УПП в Житомирській області Пилипчуком М.Л. було винесено постанову серії ЕАН №4100912, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.5-6).
Зі змісту постанови вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності стало те, що керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CADDY», д.н.з. « НОМЕР_1 », перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 55 км/год, а саме, в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45 с.Березівка, чим порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху .
Швидкість руху зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС000780.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо-врегульованого засобу вимірювальної техніки від 02.02.2021 року, лазерний вимірювач ТгиСАМ ТІ 20/20 №000780 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах дорівнює 2 км/год, в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год (а.с. 33).
Частиною першою ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону(стаціонарно вмонтованим способом).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 5 ст.258КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в не автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 2ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частиною 3ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
У постанові інспектором вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN» моделі «CADDY», д.н.з. « НОМЕР_1 », та перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше як на 50 км/год, а саме, в населеному пункті позначеним дорожнім знаком 5.45 с.Березівка.
Згідно Правил дорожнього руху населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.
Проте, у постанові відсутні посилання на докази, а до відзиву їх не долучено, про те, що адміністративне правопорушення у виді перевищення швидкості було зафіксовано в межах місцезнаходження дорожнього знаку « 5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Дослідивши долучений до відзиву відеозапис, що міститься на компакт-диску (а.с. 25), судом встановлено, що його зображення є розмитим, нечітким, не поступовим, з його змісту неможливо встановити модель та реєстраційний номер автомобіля, який на ньому зафіксовано, а також місце здійснення відеозапису. Наведене, в свою чергу, позбавляє суд можливості пересвідчитись в тому, що інспектором патрульної поліції було зафіксовано саме автомобіль, яким керував позивач.
Таким чином, наданий відповідачем відеозапис не може бути визнаний судом як доказ, оскільки ним не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Також судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації про докази, якими підтверджуються обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку 5.70, лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.
Суд констатує, що наявність чи відсутність правових підстав для застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 не має вирішального значення для даної справи, оскільки судом встановлено, що позивачем не надано беззаперечних і переконливих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин, вказаних у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, як вбачається з відзиву та з витягу журналу обліку видачі та повернення лазерних вимірювачів швидкості та записів з них лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 №000780 було видано ОСОБА_3 .
Натомість в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт правомірності використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 №000780 напарником ОСОБА_3 - поліцейським УПП в Житомирській області лейтенантом Пилипчуком М.Л.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження того, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху, а надані відповідачем докази визнані судом неналежними, позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, тому суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення, що є його обов'язком відповідно до ст.78 КАС України, а відтак суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.4 ст.122 КУпАП, а винесена інспектором 1-го батальйону 1-ї роти УПП в Житомирській області лейтенантом поліції Пилипчуком М.Л. постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на недотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на наступне.
Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, в даному випадку частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122 (ст. 222 КУпАП).
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Згідно п.1 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
З відеозапису судом встановлено, що інспектором було роз'яснено позивачу причини зупинки транспортного засобу, суть адміністративного правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор вказав час та дату розгляду справи, назвав свою посаду, прізвище, норму КУпАП за якою позивач притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснено права позивача, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з'ясував наявність клопотань у ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд вважає що розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено у відповідності до законодавства та права позивача жодним чином не обмежувались чи порушувались, відтак посилання позивача в цій частині є безпідставними.
Керуючись ст.ст.2,5,6,72-77,241,246,255,295,297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити строк ОСОБА_1 для звернення до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до інспектора 1-го батальйону 1-ї роти УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Пилипчука Миколи Леонідовича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову інспектора 1-го батальйону 1-ї роти УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Пилипчука Миколи Леонідовича ЕАН №4100912 від 21.04.2021р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: інспектора 1-го батальйону 1-ї роти УПП в Житомирській області лейтенанта поліції Пилипчука Миколи Леонідовича, адреса: 10031, м.Житомир, вул.Покровська, 96.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 10031, м.Житомир, вул.Покровська, 96.
Cуддя В. П. Маслак