Справа № 159/1166/19
Провадження № 2/159/9/21
04 листопада 2021 року м. Ковель Ковельський міськрайсуд Волинської обл..
в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,
з участю: представника позивача - адвоката Наконечного В.Г.,
представників відповідача: адвоката Гарбарчук Н.М., Гетьман І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління водопровідно - каналізаційного господарства «Ковельводоканал» про розірвання договору, визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення дій, стягнення майнової та моральної шкоди,
Позивач за посередництвом свого представника - адвоката 01.03.19 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом (а. с. 1 - 3), згідно з яким позивач просить розірвати договір № 6 935 від 19.03.14 р. (далі - спірний договір); визнати дії відповідача незаконними; зобов"язати відповідача виключити його зі списку боржників, поданого до управління соціального захисту населення у 2017 р.; стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн, стягнути на його користь матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 22 354 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що квартиронаймачем кв. АДРЕСА_1 , де проживала його сім'я разом із матір'ю, він став після смерті матері у вересні 2008 р.. Тоді ж він отримав повідомлення про нарахування субсидії для його сім'ї. Він регулярно сплачував обов'язкову плату за житлово - комунальні послуги (далі - послуг) згідно з повідомленнями, що надходили з відділу субсидій управління соцзахисту населення (далі - УСЗН, Управління СЗН), а решту - сплачувало УСЗН. З 09.03.06 р. він є особою з інвалідністю 3 гр, з 2011 р. - 2 гр., з 2015 р. - 1 гр.. За житлово - комунальні послуги він сплачував регулярно обов'язкову плату згідно з повідомленнями із УСЗН до 2014 р.. Ніяких переплат чи заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги у нього не було. У 2014 р. почались затримки у нарахуванні субсидій. Відразу він не звернув увагу, що йде переплата по «Ковельтепло», а по відповідачеві - з 2015 р. - стала приходити заборгованість. Він усно звернувся до відповідача і повідомив, що виникла помилка, так як у нього не може бути заборгованості, так як він регулярно сплачує обов'язкову плату, нараховану відділом субсидій УСЗН. Але повідомлення з погрозою про відключення питної води продовжували приходити. 08.05.18 р. він звернувся до відповідача письмово з приводу того, що боргу в нього немає і бути не може; що він регулярно сплачує обов'язкову плату за житлово - комунальні послуги, нараховану відділом субсидій УСЗН; якщо борг існує, то він створений відділом субсидій. На його письмове звернення відповідач, покликаючись на спірний договір від 19.03.14 р., на який він відразу уваги не звернув, так як такого не укладав, надав відповідь. Коли у серпні 2008 р. померла його мати, він став квартиронаймачем і уклав договори з усіма підприємствами, які надають житлово - комунальні послуги. З вересня 2008 р. він регулярно сплачував кошти за житлово - комунальні послуги згідно з отриманими повідомленнями з відділу субсидій УСЗН, де була вказана обов'язкова плата, яку він систематично сплачував; ту плату, нараховану йому відділом субсидій УСЗН згідно з повідомленнями, які надходили з відділу субсидій. Субсидія нараховувалась сім'ї ОСОБА_1 більше 10 р. і раніше ніякої переплати не виникало. Тому він був упевнений, що сплачує обов'язкову плату згідно з повідомленнями правильно. Відповідач продовжував надсилати йому повідомлення з погрозою звернення до суду і стягнення з нього судових витрат в сумі 800 грн. На даний час відповідач до суду не звернувся і продовжує надсилати повідомлення з погрозами. Замість звернення до суду за законним стягненням боргів при існуванні таких, відповідач надіслав список боржників, куди включив і його сім'ю, Управлінню СЗН. Відповідач використовував як інструмент вимагання коштів незаконно створеного боргу спірний договір з підробленим підписом. Зазначає, що ст. 46 Конституції України, ЖК України передбачено відшкодування витрат за житлово - комунальні послуги нарахуванням субсидій, яких незаконного позбавили його сім'ю.На даний час борги зростають по усіх житлово - комунальних службах. Його малозабезпеченій сім'ї неможливо сплачувати за житлово - комунальні послугисуму, удвічі більшу за середньомісячний її доход. Зазначає, що всі договірні відносини та відповідальність настає в межах укладених договорів, підписаних обома сторонами. Спірний договір з відповідачем він не укладав і підпис на договорі - не його. Покликаючись на ст. 23, ч. 1 ст. 1 167 ЦК України, судову практику, зазначає, що він є особою з інвалідністю 1 гр. серцево - судинного захворювання, а тому розмір морального відшкодування оцінює в сумі 200 000 грн, прямої матеріальної шкоди - в сумі 22 354 грн. Просить позов задовольнити.
За ухвалою суду від 04.03.19 р. (а. с. 7) позовна заява була залишена без руху.
13.03.19 р. представником позивача - адвокатом було подано до суду виправлену позовну заяву (а. с. 12 - 14).
За ухвалою суду від 18.03.19 р. було відкрито провадження у справі та справу було призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а. с.16).
Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем було отримано під розпис 02.04.19 р. (а. с. 22).
18.04.19 р. відповідачем (далі - УВКГ) було подано до суду відзив на позовну заяву (а. с. (27 - 30), у якому зазначено, що відповідач позову не визнає. Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що позов він вважає надуманим, безпідставним; таким, що до задоволення не підлягає. Зазначає, що за станом на 01.05.17 р. за особовим рахунком № 6 935 позивача, який є мешканцем вказаної вище квартири, сума заборгованості становила 2 089 грн 24 коп.. Нарахування за послуги по водопостачанню та водовідведенню провадяться на 3 особи відповідно до норм споживання, затверджених рішенням виконкому Ковельської міськради Волинської обл. № 318 від 09.08.12 р.; діючих тарифів на послуги. Норма споживання холодної води у будинку позивача становить 5, 78 м3/міс. на 1 особу, а на трьох - 17, 34 м3/міс. (5,78 м3/міс. х 3 чол.). З 01.10.14 р. по 10.10.16 р. тариф на послуги централізованого водопостачання становив 3, 876 грн/м3, послуги водовідведення - 7, 776 грн/м3, відповідно до постанови Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 30.05.14 р. № 627. Вартість оплати за послуги водопостачання та водовідведення за вище вказаний період становила: водопостачання - 17, 34 м3 (норма споживання на 3 особи) х 3, 876 (діючий тариф на послуги водопостачання) = 67 грн, 21 коп. (плата за послуги водопостачання); водовідведення - 17, 34 м3 х 7, 776 = 134 грн, 84 коп.. З 11.10.16 р. по 21.04.17 р. тарифи на послуги централізованого холодного водопостачання становили - 5, 76 грн/м3, послуги водовідведення - 9, 46 грн/м3, відповідно до постанови Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 01.09.16 р. № 1 502. З 22.04.17 р. по 31.12.17 р. тарифи на послуги централізованого холодного водопостачання становили 6, 876 грн/м3, послуги водовідведення - 10, 992 грн/м3, відповідно до постанови Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 22.03.17 р. № 311. Зазначає, що згідно з абз. 2 п. 3 постанови КМ України № 409 від 06.08.14 р. «Про встановлення державний соціальних стандартів у сфері житлово - комунального обслуговування», встановлено соціальні нормативи користування житлово -комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, а саме: для користування послугами з централізованого постачання холодної води 2, 4 куб. м. на 1 особу на місяць - за наявності централізованого постачання гарячої води та 4 куб. м. на 1 особу на місяць - за відсутності централізованого постачання гарячої води; для користування послугами централізованого водовідведення - 4 куб. м. на 1 особу на місяць. Зазначає, що УСЗН проводить призначення субсидії тільки на 4 м3 на 1 особу; різницю між нормою витрати 5, 78 і соціальною нормою для субсидії 4 м3, що складає 1, 78 м3 повинен оплачувати позивач. Одержувач субсидії має сплачувати обов'язкову частку плати в межах соціальних норм споживання (користування), на яку призначено субсидію, та самостійно - послуги понад цю норму. Тому позивачеві щомісячна плата за період з 01.10.14 р. по 01.05.17 р. складалась з таких частин:
- 4 м3 (соціальна норма) х 11, 652 (діючий тариф на послуги водопостачання та водовідведення з 01.10.14 р. по 10.10.16 р.) х 3 чол. (кількість зареєстрованих осіб) = 139 грн, 83 коп. (сума оплати, яка бралась при розрахунку субсидії);
- 1, 78 м3 (різниця між встановленою нормою споживання для мешканців м. Ковеля, затвердженою виконкомом Ковельської міськради Волинської обл. рішенням № 318 від 09.08.12 р., та соціальною нормою) х 11, 652 грн (діючий тариф на послуги водопостачання та водовідведення з 01.10.14 р. по 10.10.16 р.) х 3 чол. = 62 грн. 22 коп., а разом - 202 грн 05 коп./міс. Загальна сума заборгованості за станом на 01.05.17 р. становила 2 089 грн 24 коп.. Ним щомісячно подаються списки боржників по оплаті за користування послугами централізованого водопостачання та водовідведення, до переліку яких за квітень 2017 р. потрапив і позивач. Зазначає, що він діяв згідно з положенням КМ України від 21.10.95 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». За станом на 01.04.19 р. заборгованість позивача за послуги централізованого водопостачання та водовідведення становить 6 677 грн, 74 коп.. Крім того 22.11.17 р. позивач звернувся з позовом до УСЗН виконкому Ковельської міськради Волинської обл., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - УВКГ, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, у задоволенні якого було відмовлено, та предметом якого була та ж заборгованість перед У ВКГ. В ході судового розгляду суд дійшов висновку, що дії УСЗН щодо припинення надання субсидії за поданням УВКГ від 25.05.17 р. № 562, правомірні; а із самого повідомлення є очевидною заборгованість позивача за послуги водопостачання та водовідведення у чіткому розмірі та у строк понад 2 міс.. Покликаючись на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, зазначає, що вимоги позивача про визнання його дій та виключення позивача із списку боржників, є безпідставними. Покликаючись на ст. 19, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМ України від 21.07.05 р. № 630 (далі - Правила), Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої вони і водовідведення (далі - Типовий договір), що затверджений постановою КМ України від 21.07.05 р. № 630, зазначає, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі Типового договору, а одним з обов'язків споживача є укладення відповідного договору, підготовленого виконавцем на основі Типового договору, що співвідносне з п. 3 ч. 2 ст. 21, п. 1 ч. 2 ст. 22 цього Закону. Відносини з позивачем як споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення врегульовані спірним договором, що підписаний ним і є обов'язковим для виконання обома сторонами. Розрахунку та обґрунтування майнових вимог позивачем не додано; до обґрунтування морального відшкодування наявністю інвалідності з 09.03.05 р. відноситься критично і зазначає, що виникнення заборгованості із сплати комунпослуг підставою для цього не стало. Тому вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Рух справи та прийняті процесуальні рішення.
За ухвалою суду від 18.04.19 р. провадження у справі було зупинено (а. с. 52).
За ухвалою суду від 23.04.19 р. провадження у справі поновлено (а. с. 56).
25.04.19 р. до суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката - на відзив на позовну заяву (а. с. 62, 63), у якій представник позивача - адвокат зазначає, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву вчасно. Ним поштою отримано відзив 22.04.19 р. з розрахунковим листом, які просить суд до уваги не брати як недопустимі докази. Зазначає, що відповідач безпідставно стверджує, що оригінал спірного договору підписаний позивачем.
Копію відповіді представника позивача - адвоката на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 25.04.19 р., відповідачем отримано 26.04.19 р. під розпис.
25.06.19 р. до суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката на відзив відповідача на позовну заяву з текстом, ідентичним вказаній вище відповіді на відзив на позовну заяву.
Копію відповіді представника позивача - адвоката на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 25.06.19 р., відповідачем отримано 24.06.19 р. під розпис.
За ухвалою суду від 04.07.19 р. провадження у справі було зупинено (а. с. 75).
За ухвалою суду від 09.07.19 р. провадження у справі поновлено (а. с. 79).
16.08.19 р., 23.09.19 р. позивачем подано до суду заяви про зміну позовних вимог (а. с. 83, 96), у прийнятті яких було відмовлено за ухвалою суду від 19.11.19 р. (а. с. 112).
05.02.21 р. у справі призначено почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено (а. с. 214 - 216).
За постановою Волинського апеляційного суду від 01.04.21 р. вказана вище ухвала суду про призначення експертизи була залишена без змін (а. с. 83 - 87 матеріалів оскарження).
За ухвалою суду від 02.09.21 р. провадження у справі поновлено (а. с. 244).
У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат позовні вимоги, кожен зокрема, підтримали, обґрунтувавши їх вище наведеними доводами. Суду надали пояснення, аналогічні доводам, наведеним у позовній заяві. У судове засідання 04.11.21 р. позивач не з'явився, хоча належно повідомлений. У судовому засіданні представник позивача - адвокат позов підтримав з підстав, наведених у ньому, просить позов задовольнити.
Представники відповідача, у т. ч. - представник відповідача - адвокат, у судовому засіданні позову, кожна зокрема, не визнали та надали суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву. У судовому засіданні 04.11.21 р. проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того 05.02.21 р.відповідачем подано до суду письмові пояснення, що є аналогічні доводам відзиву на позовну заяву ( а.с. 207).
Суд вважає за можливе справу розглянути по суті у відсутності особи, яка не з'явилась.
Заслухавши та дослідивши пояснення осіб, які беруть участь у справі; показання свідків, дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення у повному обсязі.
Аналіз доказів, що надані сторонами на обґрунтування своїх позицій.
Як слідує з копії Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 0717 - 263787 - 2047 від 02.02.17 р. (а. с. 5), позивач, дійсно, з 28.01.02 р. - значиться за реєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору № 6 935 від 19.03.14 р. про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, наданого суду відповідачем в якості наявного у нього як сторони оспорюваного договору примірника (а. с. 228 - 233), такий було укладено між сторонами щодо надання відповідачем позивачеві як споживачу послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з оплатою у строки та на умовах, передбачених цим договором. Користувачами послуги відповідача за оспорюваним договором є 3 - є осіб за адресою: АДРЕСА_1 . У розділі договору «Інші умови» зазначено, що договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду.
Свідок ОСОБА_2 в суді 25.06.20 р. показала, що вона знає позивача як споживача. Вона працює в УВКГ на посаді оператора обчислювальних машин, працювала на посаді контролера до початку 2020 р., у виконання обов'язків за якою інколи вела і прийом абонентів підприємства. Договір між сторонами за 2014 р., що наданий їй для ознайомлення при даванні показань, вона підписувала як контролер - зі сторони УВКГ і підпис «Нечипорук» належить їй. При візиті споживачі надають підприємству оригінали документів: паспорт, і. н., будинкову книгу і тоді відомості заносяться до договору; укладається договір у 2 - х примірниках. Один примірник після ознайомлення та підписання забирає собі споживач. Хто саме ставив підпис у графі «Споживач» у пред'явленому їй для огляду у судовому засіданні спірному договорі; обставин укладення саме цього договору вона не пригадує, але заперечує укладання його з виходом по місцю проживання споживача. Чи цей договір укладено вперше, вона не пригадує, так як у 2008 р., зокрема, вона ще не працювала у У ВКГ.
Свідок ОСОБА_3 05.02.21 р. суду показав, що він працює на посаді начальника У ВКГ. Питаннями обліку займається один із його заступників - заступник по обліку ОСОБА_4 .. При наявності боргу підприємство надає список (перелік) таких осіб як боржників у відділ субсидій за підписом його заступника, відповідно до вимог законодавства. Він на нарадах заслуховує доповідь заступника з приводу суми боргу, кількості таких осіб, щоб планувати роботу підприємства.
Свідок ОСОБА_4 05.02.21 р. суду показав, що він працює на посаді заст. начальника У ВКГ. Позивача не знає. Йому відомо, що йде судовий спір щодо визнання позивача боржником і повідомлення про це відділу субсидій. На той час, коли було зроблене таке повідомлення, він ще не працював. На нинішню свою посаду він заступив у січні 2020 р.. У 2017 р. в УСЗН документи про осіб - споживачів послуг У ВКГ, які мають заборгованість, подавала в. о. заступника - Сачик В.П. і на сьогодні такі повноваження надання списків на запит відділу субсидії - належать очолюваному ним відділу. Очолюваний ним відділ веде облік споживачів УВКГ, оплату послуг. При виникненні заборгованості визнати її неіснуючою ніхто права не має, крім як при утворенні її внаслідок помилки, механічного нарахування при неподанні документів споживачем про наявність пільги. Тоді робиться перерахунок, зменшення.
Показаннями вказаних вище свідків стверджено, що спірний договір відповідачем сприймається як чинний. Відповідач не заперечує надання Управлінню СЗН списків споживачів, у яких виникла заборгованість.
Відповідно до копії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.18 р. у справі № 159/4 551/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соцзахисту населення виконкому Ковельської міськради Волинської обл., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ковельське управління водопровідно - каналізаційного господарства «Ковельводоканал», про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій (а. с. 39 - 41), що набрало законної сили - за доступними даними ЄДРСР - 14.06.18 р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій по непризначенню субсидії на житлово - комунальні послуги і зобов'язання відновити їх виплату з травня 2017 р. відмовлено. При розгляді такої справи судом встановлено, що з вересня 2011 р. до квітня 2017 р. ОСОБА_1 була призначена та нараховувалась субсидія за спожиті житлово - комунальні послуги. 29.05.17 р. на адресу УСЗН надійшло повідомлення (подання) КУВКГ «Ковельводоканал» від 25.05.17 р. № 562, у якому, на виконання постанови КМ України від 21.10.95 р. № 848 було повідомлено списки домогосподарств, що користувались субсидією та у яких за станом на 01.05.17 р. є прострочена понад 2 міс. заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, у т. ч. - не укладено договору реструктуризації, у дод. № 1 до якого вказано про наявність заборгованості в сумі 2 089 грн, 24 коп. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім'я ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 . 09.06.17 р. УСЗН було направлено ОСОБА_1 повідомлення про наявність заборгованості з оплати житлово - комунальних послуг за інформацією КУВКГ «Ковельводоканал» від 25.05.17 р. та було запропоновано протягом 2 - х міс. підтвердити сплату боргу чи укладення договору про реструктуризацію. Так як ОСОБА_1 вказану заборгованість не сплатив, договір про реструктуризацію не уклав, рішенням УСЗН від 16.08.17 р. не було призначено йому субсидію з 01.05.17 р. з підстави наявності боргу по оплаті. Дії УСЗН, що оскаржувались, суд визнав правомірними. Доводи ОСОБА_1 про відсутність заборгованості з оплати житлово - комунальних послуг суд відкинув з огляду на те, що КУВКГ «Ковельводоканал» нарахування ОСОБА_1 було проведено і останній цієї заборгованості не оспорював.
За даними розрахункового листа за період із січня 2014 р. по березень 2019 р. по особовому рахунку позивача відповідачем нараховано заборгованість по оплаті послуг (а. с. 37, 38); відмічено, що з квітня 2017 р позивачем не проводилась оплата послуг по березень 2019 р..
Мотиви суду щодо позовної вимоги про розірвання договору № 6 935 від 19.03.14 р. та застосоване законодавство.
За змістом ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як слідує із змісту ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до положень ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 907 ЦК України «Розірвання договору про надання послуг», договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Як слідує з оригіналу договору № 6 935 від 19.03.14 р. про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, наданого суду відповідачем в якості наявного у нього як сторони оспорюваного договору примірника (а. с. 228 - 233), такий договір було укладено між сторонами щодо надання відповідачем позивачеві як споживачу послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з оплатою у строки та на умовах, передбачених цим договором. Користувачами послуги відповідача за оспорюваним договором є 3 - є осіб за адресою: АДРЕСА_1 . У розділі договору «Інші умови» зазначено, що договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання чи необхідність перегляду.
Вказаний вище спірний договір не визнавався судом недійсним, не був розірваний сторонами за взаємною згодою та припинений у встановленому законом порядку, а отже по даний час є чинним та обов'язковим до виконання для обох сторін.
Дані про подання позивачем у справі за місяць до закінчення строку дії спірного договору письмової заяви про його розірвання, як це і передбачено у спірному договорі, у розпорядженні суду відсутні.
Крім того між сторонами і фактично існують правовідносини з надання відповідачем житлово - комунальних послуг позивачеві, що полягають у чого сторони не оспорюють.
Крім того суд зауважує, що доводи позивача про те, що спірний договір ним з відповідачем не укладався, так як він його як сторона - споживач - не підписував, суперечать його доводам у тій їх частині, що він просить спірний договір розірвати з тих підстав, що спірний договір ним не укладався, так як він його як сторона - споживач - не підписував.
Розірваним же, згідно з чинним законодавством, у т. ч. - і у судовому порядку, може бути лише укладений договір.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" житлово - комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст. 6 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").
Статтями 7 та 8 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово - комунальних послуг. Зокрема правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово - комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а обов'язком - оплачувати надані житлово - комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Обов'язком виконавця є - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у т. ч. шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово - будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМ України.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 24.01.06 р. № 45, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово - комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За змістом ст. 626 ЦК України «Поняття та види договору» - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Як зазначено у ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду.
Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 цього Кодексу.
Як слідує із змісту ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як слідує із положень ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.
Згоди відповідача на розірвання спірного договору немає.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Аналіз визначення істотного порушення, що закріплене у ч. 2 ст. 651 ЦК України показує, що законодавець як підставу для розірвання договору передбачає не тільки факт порушення умов договору другою стороною, а й обов'язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Позивачем не наведено суду переконливих доводів та не надано доказів того, що між сторонами виникли обставини, за яких за законом чи за умовами договору спірний договір має бути розірваний судом. Позивачем не доведено в суді того, що відповідачем допущено істотне порушення договору, що потягло, чи може потягти заподіяння йому шкоди.
За змістом спірного договору (п. 33), договір (пролонгований відповідно до його «Інших умов») може бути розірваний достроково шляхом подання заяви у письмовій формі у разі:
- зникнення потреби у отриманні послуг, або відмови споживача від користування послугами виробника;
- переходу права власності (користування, оренди) на квартиру до ін. особи;
- невиконання умов договору сторонами договору.
Однак позивачем не реалізовано передбачені договором умови, що регулюють його розірвання та не надано суду доказів того, що така заява ним подавалась.
Позивачем також не доведено тієї обставини, що спірний договір ним не підписаний.
Так за заявою позивача у справі було призначено почеркознавчу експертизу для з'ясування питання про те, чи підписував позивач спірний договір.
Однак експертом така ухвала суду була повернута без виконання у зв'язку з тим, що позивач не оплатив вартості проведення такої експертизи.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи доводи сторін та наявні у справі докази у їх сукупності, суд враховує, що позивач ухилився від участі у експертизі засобом непроведення оплати її вартості, хоча сам подавав заяву про призначення такої експертизи, але підстав для визнання факту, що спірний договір позивачем не підписаний, а тому - є недопустимим доказом у справі, немає.
Тому суд приймає до уваги, що спірний договір є чинним з 19.03.14 р. по даний час.
До такого висновку суд приходить ще й тому, що між сторонами правовідносини з надання комунпослуг існували і до дати укладення спірного договору, продовжували існувати протягом всього часу користування позивачем послугами відповідача, у т. ч. у період виникнення спору в частині нарахування заборгованості, та продовжують існувати фактично і надалі.
Тому доводи позивача про неукладення з його боку спірного договору, безпідставне врахування такого договору чинним з боку відповідача суд відкидає як не доведені.
Аналізуючи вище наведене, суд не має підстав для задоволення позовної вимоги в частині розірвання спірного договору.
Мотиви суду щодо позовних вимог про визнання дій відповідача незаконними, зобов'язання до вчинення дій по виключенню позивача із списку боржників та застосоване законодавство.
Відповідно до договору № 6 935 від 19.03.14 р. про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, наданого суду відповідачем в якості наявного у нього як сторони оспорюваного договору примірника (а. с. 228 - 233), такий було укладено між сторонами щодо надання відповідачем позивачеві як споживачу послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення з оплатою у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Між сторонами склались та існують зобов'язальні правовідносини, що визнані судом такими, що сторонами врегульовані вище зазначеним спірним договором.
За даними розрахункового листа за період із січня 2014 р. по березень 2019 р. по особовому рахунку позивача відповідачем нараховано заборгованість по оплаті послуг (а. с. 37, 38); відмічено, що з квітня 2017 р позивачем не проводилась оплата послуг по березень 2019 р..
Нарахування за послуги по водопостачанню та водовідведенню відповідачем було проведено на 3 особи відповідно до норм споживання, затверджених рішенням виконкому Ковельської міськради Волинської обл.; діючих тарифів на послуги з врахуванням норми споживання холодної води.
Такий розрахунок боргу знайшов своє ствердження в суді та зауважень у суду не викликає.
Позивачем не доведено суду тієї обставини, що за станом на 01.05.17 р. у нього не було простроченої понад 2 міс. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, в сумі 2 089 грн, 24 коп. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на його ім'я відповідачем; докази наявності такої заборгованості, що відображені у розрахунковому листі за період із січня 2014 р. по березень 2019 р. по особовому рахунку позивача.
Підстав для визнання дій відповідача, що полягають у нарахуванні вказаної вище заборгованості позивачеві як споживачеві послуг за станом на 01.05.17 р. в сумі 2 089 грн, 24 коп. незаконними, немає, так як таке нарахування проведено відповідачем підставно та правильно.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Навіть відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Із змісту постанови КМ України від 21.07.05 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.
Таким чином, укладення договору на надання житлово - комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.
Суд вважає доречним нагадати правову позицію, викладену у постанові ВС України № 6 - 59цс13 від 30.10.13 р., згідно з якою суди, встановивши факт споживання відповідачем теплової енергії за відсутності укладеного з теплопостачальною організацією відповідного договору, мають всі підстави визнати обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості спожитої ним енергії на підставі ст.ст. 1 212, 1 213 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена ВС України у постанові від 20.04.16 р. у справі № 6 - 2951цс15, а саме - споживачі зобов'язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того як слідує із копії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.18 р. у справі № 159/4 551/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соцзахисту населення виконкому Ковельської міськради Волинської обл., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ковельське управління водопровідно - каналізаційного господарства «Ковельводоканал», про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій (а. с. 39 - 41), що набрало законної сили 14.06.18 р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій відповідача у такій справі по непризначенню субсидії на житлово - комунальні послуги і зобов'язання відновити їх виплату з травня 2017 р. відмовлено.
При розгляді такої справи судом встановлено, що з вересня 2011 р. до квітня 2017 р. ОСОБА_1 була призначена та нараховувалась субсидія за спожиті житлово - комунальні послуги. 29.05.17 р. на адресу УСЗН надійшло повідомлення (подання) КУВКГ «Ковельводоканал» від 25.05.17 р. № 562, у якому, на виконання постанови КМ України від 21.10.95 р. № 848 було повідомлено списки домогосподарств, що користувались субсидією та у яких за станом на 01.05.17 р. є прострочена понад 2 міс. заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, у т. ч. - не укладено договору реструктуризації, у дод. № 1 до якого вказано про наявність заборгованості в сумі 2 089 грн, 24 коп. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім'я ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 . Доводи ОСОБА_1 про відсутність заборгованості з оплати житлово - комунальних послуг перед відповідачем у розглядуваній справі суд відкинув з огляду на те, що КУВКГ «Ковельводоканал» нарахування ОСОБА_1 було проведено і він такої заборгованості не оспорював.
Підстав для визнання дій відповідача, що полягають у повідомленні (надісланні подання) КУВКГ «Ковельводоканал» 25.05.17 р. № 562 на адресу УСЗН списку домогосподарств, що користувались субсидією та у яких за станом на 01.05.17 р. є прострочена понад 2 міс. заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, у т. ч. - не укладено договору реструктуризації, у дод. № 1 до якого вказано про наявність заборгованості в сумі 2 089 грн, 24 коп. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім'я ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 , незаконними, немає, так як таке повідомлення надіслано відповідачем на адресу УСЗН на виконання постанови КМ України від 21.10.95 р. № 848.
Та обставина, що позивачеві з вересня 2011 р. до квітня 2017 р. була призначена та нараховувалась субсидія за спожиті житлово - комунальні послуги, встановлена вказаним вище судовим рішенням у справі № 159/4 551/17.
За приписами абз. 11 п. 14 Положення № 848 (у ред. постанови КМ України від 26.04.17 р. № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», що набрала чинності 01.05.17 р., тобто, у редакції, чинній на момент повідомлення (надіслання подання) У ВКГ «Ковельводоканал» 25.05.17 р. № 562 на адресу УСЗН, після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соцзахисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Для цього структурні підрозділи з питань соцзахисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому п. 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом 10 - ти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соцзахисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин.
Згідно із абз. 1, 2 п. 20 Положення № 848, надання раніше призначеної субсидії припиняється: за поданням житлово - експлуатаційних організацій, житлово - будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово - комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує вартість фактично спожитої послуги з урахуванням розміру призначеної субсидії, за винятком випадків, пов'язаних із затримкою виплати заробітної плати, пенсії тощо, яка підтверджується відповідними документами, - з місяця, в якому надійшло таке подання. Подання надається зазначеними організаціями структурним підрозділам з питань соцзахисту населення до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникли такі обставини.
За змістом п. 20 Положення № 848, оскільки цим Положенням форма подання житлово - експлуатаційних організацій, житлово - будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають житлово - комунальні послуги, на підставі яких припиняється надання раніше призначеної субсидії, не затверджена, а з вказаного повідомлення (подання) від 25.05.17 р. № 562 чітко вбачається про наявність заборгованості позивача за послуги водопостачання та водовідведення в чіткому розмірі та у строк понад два місяці, підстав для висновку про незаконність дій відповідача з врахуванням того, що позивача у такому поданні було зазначено серед боржників по оплаті за надану відповідачем послугу, що і відповідало дійсності, не може стати підставою для визнання таких дій відповідача незаконними.
За Словником української мови (Академічний тлумачний словник 1970 - 1980), боржник, - це особа, яка винувата кому - небудь, що і мало місце за станом на 01.05.17 р., коли у позивача виникла прострочена понад 2 міс. заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 2 089 грн, 24 коп. по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на ім'я ОСОБА_1 ..
Протилежного позивачем суду не доведено.
Позивачем не доведено суду тієї обставини, що відповідач незаконно надав повідомлення в УСЗН про існування у нього як споживача за станом на 01.05.17 р. простроченої понад 2 міс. заборгованості за житлово - комунальні послуги та що відповідач має обов'язок виключити його із вказаного вище повідомлення (додатку до нього у вигляді списка осіб - споживачів, у яких є заборгованість по оплаті за комунпослуги).
Тому у задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача незаконними і зобов'язання до вчинення дій - виключення позивача із списку боржників - слід відмовити.
Мотиви суду щодо позовних вимог про стягнення майнової і моральної шкоди та застосоване законодавство.
За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За змістом ст. 1 167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Як зазначено вище, судом встановлено, що відповідач не вчиняв щодо позивача неправомірних дій і підстав для задоволення таких вимог позивача як стягнення моральної шкоди, немає.
Не надав позивача суду і будь - яких доказів того, що внаслідок оспорюваних (оскаржуваних) дій відповідача йому було спричинено відповідачем будь - яку майнову шкоду.
Тому підстав для задоволення вимог про стягнення шкоди суд не має.
Так як позивач звільнений від сплати судового збору при подачі розглядуваного спору до суду, судові витрати приймаються на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 901, 903, 905 - 907, 651, 626 - 631, 22, 23, 1 167 ЦК України, ст. 179 ЖК України, ст. ст. 1, 7, 8, ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 13, ст. 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 24.01.06 р. № 45, Положенням № 848 (у ред. постанови КМ України від 26.04.17 р. № 300 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», що набрала чинності 01.05.17 р., у редакції, чинній за станом на 25.05.17 р., суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 .
представник позивача - адвокат Наконечний Валерій Гаврилович, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 94.
відповідач - управління водопровідно - каналізаційного господарства «Ковельводоканал, юридична адреса: 45004, Ковель Волинської області, вул. Геологів, 2, код ЄДРПОУ 05500871.
представник відповідача - адвокат Гарбарчук Наталія Миколаївна, адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. 1 - го Грудня, 5;
представник відповідача - Гетьман Ірина Олександрівна , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний текст рішення суду складено 08.11.21 р..