Справа № 606/1486/21Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 22-ц/817/1115/21 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
04 листопада 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 606/1486/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2021 року (постановлену суддею Малярчуком В.В.) про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2021 року позов ОСОБА_3 визнано неподаним та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 20 липня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, усунуто у встановлені строки та в повному обсязі, а тому відсутні підстави для повернення позову ОСОБА_3 .
У зв'язку з викладеним просить ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2021 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Визнавши неподаною та повернувши позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні обставини.
15 липня 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом ОСОБА_4 про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_3 залишено без руху на підставі ст.185 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків, а саме:
1) подачі підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
2) зазначення ціни позову та подачі доказів сплати позивачем судового збору.
На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_3 подав до суду заяви від 29 та 30 серпня 2021 року, в яких зазначив, що ним не подано іншого позову до ОСОБА_4 з тим самим предметом та з тих самих підстав. Вказав, що ціна даного позову становить 248000.00 грн. Крім того, долучив квитанції про сплату судового збору на суму 3088.00 грн. (а.с.14-17).
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2021 року позов ОСОБА_3 визнано неподаним та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст.185 ЦПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху., про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно із ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку про несплату судового збору за подання позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії, не прийнявши як доказ сплати судового збору додані до заяви про усунення недоліків заяви квитанції від 29 серпня 2021 року № 124184568612 та від 30 серпня 2021 року №124284622610, оскільки платником судового збору вказано ОСОБА_5 , яка не є позивачем.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, адже згадані вище квитанції підтверджують сплату судового збору за подання до суду першої інстанції позовної заяви саме ОСОБА_3 , оскільки у назві реквізиту «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір за позовом ОСОБА_3 , Теребовлянський районний суд». Вказано рахунок отримувача UA648999980313141206000019685.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви квитанції лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу (об'єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 30 вересня 2020 року в справі № 9901/144/20.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Апеляційний суд зазначає, що додані до заяви про усунення недоліків квитанції за своїм змістом підтверджують сплату судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_3 . Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої ч. 3 ст. 185 ЦПК України, постановлена з порушенням цих процесуальних норм.
Згідно ч.4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про необґрунтованість постановленої судом ухвали, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2021 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 04 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді