Єдиний унікальний № 937/7044/21 Головуючий в 1 інст. Ковальова Ю.В.
Провадження № 33/807/730/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
26 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 серпня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «Трансгруп», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 23 липня 2021 року приблизно о 9 годині 5 хвилин, громадянин ОСОБА_1 , знаходячись на 420 км а/д Харків - Сімферополь-Алушта-Ялта, керував транспортним засобом «IVECO», д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що він здійснював керування транспортним засобом, відсутні докази зупинки працівником поліції, що виключає склад інкримінованого правопорушення.
Також зазначає, що під тиском працівника поліції він написав, що керував транспортним засобом та вживав алкогольні вироби.
Відеоматеріали, які долучені до справи, не відповідають критерію допустимості, оскільки не містять відомостей про технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис. Відеозапис переривався і взагалі не відображає всіх відомостей подій.
Акцентує увагу, що судом першої інстанції не були встановлені обставини, що працівником не вказано конкретно правову норму, якої він не дотримався. Працівник поліції не розкрив суть порушення в протоколі.
Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суддя доходить до наступних висновків.
Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що зазначених вимог закону суддя місцевого суду дотримався в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі.
Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №251222 від 23 липня 2021 року (а.с.4) встановлено, що 23 липня 2021 року приблизно о 09 годині 05 хвилин, громадянин ОСОБА_1 знаходячись на 420 км а/д Харків - Сімферополь-Алушта-Ялта, керував транспортним засобом «IVECO», д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В протоколі ОСОБА_1 пояснив, що вживав алкогольні напої і керував транспортним засобом. Проходити огляд відмовляється.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння,впливу наркотичних або токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, такий та його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного проступку.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, переглядаючи матеріали справи, можливо встановити, що викладене в протоколі обвинувачення доводиться такими доказами:
- актом огляду (а.с.5), з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. З результатами водій ОСОБА_1 згоден. Огляд проводився за участі свідків;
- направленням водія на огляд (а.с.6), з якого вбачається, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння. Від огляду відмовився;
- письмовими поясненнями свідків (а.с.9-10), якими встановлено, що під час події ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я;
- відеозаписом правопорушення (а.с.13), яким встановлено, що ОСОБА_1 повідомив, що керував транспортним засобом під час події. Від пропозиції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці та в закладі охорони здоров'я відмовився.
Твердження апелянта про те, що матеріли справи не містять доказів керування автомобілем, на думку суду є необґрунтованими, оскільки він особисто в протоколі та на відеозаписі повідомив, що здійснював керування транспортним засобом.
Суд також визначає доводи апелянта про те, що до нього чинився тиск співробітниками поліції непереконливими, адже під час складання матеріалу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував дій працівників поліції, не надав письмових пояснень про порушення проведення огляду чи вчинення неправомірних дій зі сторони працівників поліції, не надав будь-яких доказів, які підтверджували вказане (адміністративних рішень або рішень суду).
Враховуючи вказане та аналізуючи матеріли справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції, яка зафіксована на відеозаписі та за участі двох свідків пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з'ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 937/7044/21