22-ц/804/2714/21
2-4246/11
„02" листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 2-4246/11
Номер провадження 22-ц/804/2714/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Баркова В.М., Пономарьової О.М.
за участю секретаря: Лазаренко Д.Т.
учасники справи :
заявник - ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс»
заінтересовані особи - ПАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2021 року головуючого судді Ікорської Є.С. зі складанням повного тексту судового рішення 09 серпня 2021 року по цивільній справі про заміну сторони виконавчого провадження,-
У липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Юніко Фінанс») звернулось до суду із заявою, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07 у розмірі 290 909,65 грн та судові витрати у дольовому порядку у розмірі 850 грн. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв права вимоги за кредитами, в тому числі, за договором споживчого кредиту від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , та договорами забезпечення. На підставі договору від 16 вересня 2020 року № 2305/К/1, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», до останнього перешли права вимоги, у тому числі за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, укладеним з ОСОБА_1 ; договором поруки від 15 червня 2007 року № 10/389-15ПМК-07, укладеним з ОСОБА_2 ; іпотечним договором № 10/389-15МК-07, посвідченим 15 червня 2007 року.
Заявник, посилаючись на положення статей 183, 442, 433 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», просить замінити стягувача у виконавчому листі з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року у справі № 2-4246/11 з ПАТ «Кредитпромбанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Юніко Фінанс».
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ПАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.
Замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року у цивільній справі № 2-4246/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, а саме: замінено стягувача у справі - ПАТ «Кредитпромбанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема зазначає, що 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 дізнався із сайту Судової влади України про розгляд справи судом першої інстанції 09 серпня 2021 року. Судом не повідомлено його належним чином про дату, час і місце розгляду справи, він не отримував від суду жодної повістки, чим порушено право заінтересованої особи на справедливий суд.
Вказує, що судом залишено поза увагою, що заявником не надано належних та допустимих доказів відповідно до статей 77-78 ЦПК України, на підтвердження факту переходу прав від первісного стягувача (кредитора) ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», з яким ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» уклало договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором.
Зазначає, що у порушення вимог ст.517 ЦК України ним не отримано жодних доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, як від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», так і від АТ «Дельта Банку» до ТОВ «ФК «Юніко Фінанс».
Вказує, що рішення суду по справі № 2-4246/11 виконано ним добровільно після його ухвалення, тому у нього відсутні невиконані зобов'язання ні перед ПАТ «Кредитпромбанк», ні перед іншими особами. У зв'язку із добровільним виконанням рішення суду виконавчий лист не видавався.
У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» Мажуга Д.Ю. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, зокрема, зазначено, що хибним є твердження апелянта щодо не повідомлення про день та час судового засідання, оскільки сторони про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку як вказано в оскаржуваній ухвалі, згідно з вимогами ст. 442 ЦПК України, неявка в судове засідання не може бути підставою для скасування ухвали, оскільки законодавцем визначено, що неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви про заміну стягувана по суті.
Щодо твердження стосовно добровільного виконання рішення, зазначено, що ОСОБА_1 не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження повного виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року по справі № 2-4246/11, на теперішній час вказане рішення суду не виконано.
Щодо підтвердження переходу права вимоги ТОВ «ФК «Юніко Фінаис» зазначає, що ним як новим кредитором було надано до суду всі необхідні документи, на підставі яких можна встановити факти переходу права вимоги за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07. В додатку № 2 до договору № 2305/К/1 про відступлення прав вимоги від 16 вересня 2021 року зазначено розмір прав вимоги, яка переходять до нового кредитора ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» за кредитним договором укладеним із ОСОБА_1 : заборгованість за тілом кредиту - 21 137, 13 дол. США; заборгованість за відсотками - 8 125,27 дол. США, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 10/389- 15КМК-07 від 15 червня 2007 року складає 29 262,40 дол. США, що і стягнута судом в гривневому еквіваленті за курсом 1 долар =7,9717 грн. Тому, вважають, що заборгованість за кредитним договором не погашена, будь-яких належних і допустимих доказів повного виконання зобов'язань за кредитним договором ані суду, ані поточному кредитору ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» Тішко А.О., в супереч ч. 3 ст. 12 ЦПК України, не надано. ПАТ «Дельта банк» передало ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», як новому кредитору оригінали кредитного договору від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, договору поруки від 15 червня 2007 року № 10/389-15ПМК-07, іпотечного договору №10/89- 153МК/1-07, посвідченим 15 червня 2007 року Никоненко Т.В. , приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованим в реєстрі за № 2934. Звертають увагу суду, на те, що посилання апелянта на виконавчий лист № 2-1134/10 та виконання виконавчого напису № 5227 від 29 липня 2009 року не відноситься до даної справи № 2-4246/11, ані ПАТ «Дельта банк», ані ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» не є учасником такої справи № 2-1134/10, на яку посилається скаржник.
Щодо не повідомлення боржника про заміну кредитора, зазначено, що ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» направляло повідомлення про заміну кредитора №2009/16- 778 від 16 вересня 2020 року та повторне повідомлення про заміну №2110/21-778-зк від 21 жовтня 2021 року. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За змістом наведених положень Закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання відповідно до закону вважається належним. Таким чином, позиція апелянта, що він може не виконувати рішення суду по справі № 2-4246/11 внаслідок неотримання повідомлення про заміну кредитора за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07 є такою, що суперечить чинному законодавству та порушує ст. 129 Конституції України, відповідно до якої рішення суду є обов'язковим до виконання, а апелянт взагалі не виконує рішення суду та не погашає заборгованість ані на користь попереднього, ані на користь поточного кредитора.
ОСОБА_2 правом надання відзиву не скористався та відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду проведеному в режимі відеоконференції представник ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» Величко О.О. підтримав доводи відзиву,просив залишити апеляційну скаргу без задоволення .
У судове засідання апеляційного суду заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.82,83 ).
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи, з метою дотримання строків розгляду справи, передбачених ч.1 ст.371 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07 у розмірі 290 909,65 грн та судові витрати у дольовому порядку у розмірі 850 грн.
26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступив, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв права вимоги за кредитами, в тому числі, за договором споживчого кредиту від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , а також іншими договорами забезпечення.
На підставі договору від 16 вересня 2020 року № 2305/К/1, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», до останнього перешли права вимоги, у тому числі за наступними правочинами: кредитний договір від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07, укладеним з ОСОБА_1 ; договором поруки від 15 червня 2007 року № 10/389-15ПМК-07, укладеним з ОСОБА_2 ; іпотечним договором № 10/389-15МК-07, посвідченим 15 червня 2007 року.
Суд дійшов до висновку, що після набрання рішенням суду законної сили змінився стягувач, з метою забезпечення виконання рішення суду та захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» наявні підстави для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
З таким висновком суду апеляційний суд не може не погодитись, з огляду на наступне.
Вбачається,що 28 липня 2021 року ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» звернулось до суду із заявою, заінтересовані особи: ПАТ «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому листі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Крім того, за вимогами ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц (провадження № 61-16879св19).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Вказані висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц (провадження № 61-16879св19).
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутня будь-яка інформація про те, що боржники були повідомлені про відступлення права вимоги до нового кредитора, є необґрунтованими з огляду на наступне.
У постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц Верховний Суд дійшов висновку про те, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку повернути кредитні кошти.
Подібний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 496/1317/17.
Наслідки такого неповідомлення передбачені частиною 2 статті 516 ЦК України, яка не звільняє боржника від виконання свого обов'язку.
Отже, боржник, який не був письмово повідомлений про заміну кредитора, не звільняється від виконання зобов'язання та мав право висунути проти нового кредитора свої заперечення.
Матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_1 оскаржував у судовому порядку правочин, на підставі якого ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» набуло право вимоги до нього. Відсутні також докази про добровільне виконання ОСОБА_1 судового рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Разом з тим, одним із доводів апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що за вимогами пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
У частині третій статті 442 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог статтей 128-131 ЦПК України.
За приписами частин 1, 2 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини 8 статті 128 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції 03 серпня 2021 року направив ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення про судове засідання в цивільній справі на 09 серпня 2021 року о 09:15 год. за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с.38).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу того, що судом його не повідомлено про час та дату розгляду справи, є обґрунтованими,оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження про повідомлення заінтересованої особи ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання. Факт наявності в матеріалах справи сформованої судової повістки-повідомлення (а.с.38) не свідчить про належне повідомлення .
Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи, є підстави для скасування оскарженого судового рішення та ухвалення нового.
Згідно п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вищезазначених обставин, оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2021 року - скасувати.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Замінити стягувача публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (код ЄДРПОУ: 41818815) у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 лютого 2012 року у цивільній справі № 2-4246/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 10/389-15КМК-07.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 05 листопада 2021 року .
Судді: