Справа № 466/7757/21
01 листопада 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.
секретаря судового засідання Пилипців О.-І.І.
Справа № 466\7757\21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
за участі представника позивача Макух А.В. , відповідача ОСОБА_2
25.08.2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кульчицького О.С. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі основного зобов'язання: 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 2000 (дві тисячі) євро та 1400 (одну тисячу чотириста) доларів США; також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 % за користування чужими грошима в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., 1000 (одна тисяча) євро та 1000 (одну тисячу) доларів США; 3% річних, пеню та інфляційні втрати в розмірі 16 871 грн. а також судовий збір у розмірі 2498,93 грн.
Позов мотивовано тим, що 15 грудня 2019 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого відповідач отримав грошові кошти в сумі: 2000 доларів США, 2000 Євро та 50 000 гривень. Відповідач, зобов'язувався повернути зазначені кошти до 15 травня 2020 року. Зазначені кошти отримані відповідачем під 10 % місячних. Дана обставина, підтверджується розпискою від 15 грудня 2019 року, що написана відповідачем власноручно. В подальшому, через невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання, щодо повернення коштів, сторонами було досягнуто домовленості, у зв'язку з чим підписано Договір про новацію та прощення боргу від 10 серпня 2020 року (надалі - Договір). Так, Розділом IV Договору передбачено спосіб та порядок виконання новаційного зобов'язання. В п.4.8 Договору, зазначено, що передача коштів, відповідно до п.п. 4.1- 4.7, здійснюється згідно графіку, що встановлений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Підтвердженням передачі коштів є підпис кредитора та зазначення суми і дати отримання коштів у графіку встановленому у Додатку № 1 цього Договору. Відповідно до інформації що міститься в Додатку № 1 до цього Договору, відповідачем здійснено наступні часткові погашення боргу: 10 серпня 2020 року - 200 Доларів США; 10 серпня 2020 року - 200 Доларів США, остання часткова оплата за Договором здійснена відповідачем 25 жовтня 2020 року - 200 Доларів США. Після зазначеного платежу, погашення боргу відповідачем не відбувалось.
Таким чином, відповідачем порушено графік погашення заборгованості, що передбачений Розділом IV Договору. П.6.1 Договору, передбачено, що в разі прострочення повернення грошових коштів згідно графіку, наведеному у Додатку №1 цього Договору понад 3 місяці, Кредитор має право вимагати від Боржника достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати 10% за користування грошовими коштами Кредитора протягом грудня 2019 року - квітня 2020 року.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що останній платіж проведений відповідачем 25 жовтня 2020 року, станом на час звернення до суду з позовом про стягнення боргу, існує прострочення по поверненню грошових коштів більше 9 (дев'яти) місяців. Таким чином у Кредитора (позивача) виникло право передбачене п.6.1 Договору. Окрім цього, Розділом VII Договору передбачено зміст/обсяг договірного зобов'язання на момент новації. Даним розділом передбачено повернення основної суми позики 2000 доларів США, 2000 Євро та 50 000 гривень до 15 травня 2020 p., також надано розрахунок 10 % за користування грошовими коштами Кредитора протягом грудня 2019 року - квітня 2020 року, загальна сума 10% місячних становить 1000 доларів США, 1000 Євро та 25 000 гривень. Також з урахуванням розрахунку пені, інфляції та 3% річних станом на день звернення з позовомрозміпр штрафних санкцій складає 16871 грн.
Добровільно відповідач не бажає повернути позичені кошти, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Львова від 25.08.2021 року - вищезазначена справа розподілена головуючому судді Донченко Ю.В.
13.09.2021 року з ВАДР ГУ ДМС України у Львівській області надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою судді від 14.09.2021 р. прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою судді від 19.10.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник адвокат Макух А.В., яка представляла інтереси позивача згідно ордеру серія ВС № 1095800 на підставі договору від 11.08.2021 року у судовому засіданні позов підтримала із аналогічних викладеним у позовній заяві підстав.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, вказав, що буде повертати кошти згідно погодженого графіку.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, 2000 Євро та 50 000 гривень, згідно якого відповідач, зобов'язувався повернути зазначені кошти до 15 травня 2020 року. Зазначені кошти отримані відповідачем під 10 % місячних. Розписка складена 19 грудня 2019 року, що відповідачем не заперечувалось (факт написання розписки).
Усі умови договору позики були погоджені сторонами та викладені у відповідній розписці, написаній відповідачем ОСОБА_2 , оригінал якої був долучений позивачем до матеріалів справи а також договором про новацію та прощення боргу. При цьому відповідачем не заперечувався факт написання цієї розписки та підписання договору.
Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями Глави 71 ЦК України. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець, якщо інше не встановлено договором або законом, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. У разі, коли договором не встановлено їх розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, грошові кошти в сумі 1400 дол. США , 2000 Євро та 50000,00 грн. не повернув. Повернута ним сума в розмірі 600 доларів США, згідно графіку передачі коштів, який долучено до договору про новацію та прощення боргу від 10.08.2020 р.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2019 у справі №723/304/19 (провадження №14-360цс19), у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, не суперечить чинному законодавству.
У постанові, зокрема, зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), відповідно до якої зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1400 дол. США, 2000 Євро та 50000,00 грн.
Такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає позовній вимозі та не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до правил ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню в передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, законом забезпечено право позивача на отримання інфляційних витрат за прострочення виконання умов договору.
На підставі викладеного та з урахуванням розрахунку заборгованості станом на час звернення з позовом відповідно до офіційного курсу гривні, станом на 17.08.2021 року, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами згідно з розпискою від 15.12.2019 року 1000 дол. США, 1000 євро та 25000,00 грн., а також інфляційні втрати, 3% річних від простроченої суми боргу та пеню в розмірі 16871,00 грн.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 2 498,93 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.
Керуючись ст. ст. 202, 207, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 76, 78, 80, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором розписки від 15.12.2019 року у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 1400 (одну тисячу чотириста) дол. США та 2000 (дві тисячі) Євро.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами згідно з розпискою від 15.12.2019 року 1000 (одну тисячу)дол. США, 1000 (одну тисячу) Євро та 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 грн., інфляційні втрати, 3% річних від простроченої суми боргу та пеню в розмірі 16871 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 498,93 (дві тисячі чотириста дев'яносто вісім ) грн. 93 коп. сплаченого судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Текст рішення складено та підписано 01.11.2021 року.
Суддя Ю. В. Донченко