Справа № 214/7809/21
3/214/2548/21
Іменем України
08 листопада 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомініч С.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює водієм, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 21.09.2021 надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 15.09.2021 о 13 год. 35 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Mercedes Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі вул. Волгоградської біля будинку 13 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, здійснював перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі на міському маршруті №397 у кількості, більшій ніж кількість місць для сидіння, що передбачено технічною характеристикою транспортного засобу. Пасажирів більше на 8 осіб, чим порушив вимоги пп. 8 п. 2 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що у автобусі не було людей, які стояли, крім того він не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а є найманим працівником, працює водієм, а отже відповідальність за вказані порушення нести не може. Просив суд, прийняти вмотивоване рішення.
Суд, проаналізувавши докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №1000-IX від 06.11.2020 внесені зміни до КУпАП, який доповнено ч. 2 ст. 44-3, та викладено ч. 1 цієї статті зі змінами та доповненнями в наступній редакції: «Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Таким чином, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У ст.ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
У п. 1 Постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями), вказано, що на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020.
Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 внесено зміни до Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 шляхом викладення в новій редакції.
При цьому, п. 1 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 19.12.2020 до 01.10.2021 на території, зокрема, Дніпропетровської області, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211.
Як слідує з пп. 8) п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з 17.06.2021 (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення) на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
Із аналізу вказаних підзаконних актів та рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих на їх виконання, встановлено, що дійсно у зв'язку з введенням в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу СOVID-19 було прийнято обмеження, зокрема, у здійсненні регулярних пасажирських перевезень на міських маршрутах автомобільними транспортними засобами, які здійснюють суб'єкти господарювання, керівники відділів, управлінь, комунальних підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, з урахуванням бланкетної норми, визначає спеціального суб'єкта - суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації, юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, інспектор патрульної поліції послався на протокол про адміністративне правопорушення, рапорт та відеозапис з фіксуванням обставин правопорушення.
При цьому, доказів, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, суду не надано.
Таким чином, судом, в ході розгляду справи, встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки він не є суб'єктом тих дій, які викладені у протоколі і за вчинення яких наступає відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Окремо слід зазначити, що норма ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретну норму нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та якої не дотрималася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 зазначено, що ним порушені вимоги пп. 8 п. 2 Постанови КМУ від №1236. Однак п. 2 вказаної постанови не містить жодного підпункту, на відміну від п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 з 17.06.2021.
Таким чином, вказане працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на пункт 2 Постанови КМУ №1236 містить перелік областей України, де встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 та не має жодних відомостей про те, які конкретно підзаконні акти, рішення органів місцевого самоврядування, прийняті на виконання Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 (в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення), порушив ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення навіть не долучено жодних доказів стосовно технічних характеристик транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , дозволеної в ньому кількості сидячих місць для перевезення пасажирів, передбаченої його технічною характеристикою або визначеною в реєстраційних документах. Відсутність таких доказів виключає можливість перевірки судом обставин, викладених в рапорті інспектора ПП та зафіксованих на відеозаписі, долученому до протоколу. Сам по собі рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Окремої уваги заслуговує також відсутність у наданих суду доказах посилань на причину зупинки маршрутного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Саме лише посилання на проведення працівниками поліції патрулювання (за відсутності наявності міжвідомчих актів чи рішень, які б надавали їм таке право) не визначає правомірність зупинки транспортного засобу за відсутності доказів допущення його водієм порушень ПДР України.
Досліджений судом відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, містить дані, що відразу після зупинення транспортного засобу Mercedes Sprinter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , інспектори патрульної поліції почали розмову з водієм, та пояснили що в салоні маршрутного автобуса кількість пасажирів перевищує дозволену та роз'яснюють водію ОСОБА_1 суті правопорушення та повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В той же час, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (із змінами), до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
В порушення вищевикладеного інших доказів до протоколу про адміністративне правопорушення додано не було, відсутні відомості про залучення або відсутність свідків правопорушення.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21.07.2011 № 39598/03), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП; 3) закриття справи.
Положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, за вказаними вище обставинами, а тому приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього інкримінованого йому складу адміністративного правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст. 40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 44-3, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя Хомініч С.В.