05 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8866/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку.
Позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати розрахункових коштів у день звільнення з роботи та ненарахування і невиплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати усіх сум, що належали їй при звільненні (з 17.02.2021 по 19.05.2021) по день фактичного розрахунку, тобто за 62 робочих дні в сумі 32905,26 грн та середній заробіток за весь час затримки виплати середнього заробітку до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Під час розгляду справи суд, -
05.08.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенської районної ради Полтавської області (надалі також відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що відповідачем при її звільненні зі служби з публічної служби в органах місцевого самоврядування не нарахована та не виплачена у повному розмірі заробітна плата та грошова компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, вихідна допомога, а виплату належних при звільненні коштів проведено лише 19.05.2021. На цій підставі позивач вважала, що вона має право на одержання середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних при звільненні сум за період з 17.02.2021 по день фактичного розрахунку.
01.09.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що здійснити розрахунок з позивачем у день звільнення не було можливим у зв'язку з тим, що залишки бюджетних коштів районного бюджету ліквідованого Оржицького району перебували на рахунку фінансового управління Оржицької районної державної адміністрації. Лише після надходження коштів з районного бюджету Пирятинського району до Лубенської районної державної адміністрації позивачу було виплачено всі суми. Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення моральної шкоди, оскільки вважав відповідну вимогу безпідставною та необґрунтованою.
06.09.2021 від представника позивача до суду надійшло заперечення на відзив від позивача, в якому ОСОБА_1 зазначила, що відсутність коштів на рахунках відповідача не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП.
09.09.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач призначена з 01.04.2009 на посаду провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення, діяльності ради, її постійних комісій, депутатів виконавчого апарату Оржицької районної ради /а.с. 14/.
Пунктом 3 розпорядження голови Лубенської районної ради Полтавської області від 15.12.2020 № 36 "Про попередження працівників Хорольської, Чорнухинської, Пирятинської, Оржицької, Гребінківської районних рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України" вирішено попередити працівників виконавчого апарату та відділу управління комунальним майном Оржицької районної ради (згідно зі списком у Додатку 3) про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією Оржицької районної ради.
Згідно з Додатком 3 до зазначеного розпорядження позивача 16.12.2020 попереджено про вивільнення працівників у порядку статті 49-2 Кодексу законів про працю /а.с 56/.
Розпорядженням Лубенської районної ради Полтавської області від 31.12.2020 № 54 "Про продовження трудових відносин у позаштатному режимі з 01.01.2021" ОСОБА_1 виведено за штат виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області.
Розпорядженням голови Лубенської районної ради Полтавської області від 15.02.2021 №32 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено 16.02.2021 з посади провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення, діяльності ради, її постійних комісій, депутатів виконавчого апарату Оржицької районної ради, за п. 1 ч. 1 ст. 40 у зв'язку з реорганізацією установи.
Сторони у справі визнають, що при звільненні з позивачем не проведено розрахунок, не виплачено належну заробітну плату за період з 01.01.2020 по 16.02.2021 у розмірі 30984,20грн. (до видачі 24942,28 грн).
Позивачу 19.05.2021 виплачені кошти у розмірі 24942,28 грн, що підтверджено відомостями про заробітну плату від 19.05.2021 та визнається позивачем.
Посилаючись на наявність підстав для виплати середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних позивачу при звільненні сум по день фактичного розрахунку, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Норми права, що підлягають правозастосуванню
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Висновки щодо правозастосування
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Переданим на розгляд суду у цій справі питанням є наявність чи відсутність підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України з огляду на несвоєчасну виплату ОСОБА_1 належних при звільненні сум.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, згідно з яким умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
За обставин цієї справи на дату звільнення ОСОБА_1 з Лубенської районної ради Полтавської області (16.02.2021) відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату за період з 01.01.2021 по 16.02.2021.
Зазначені виплати відносяться до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Між сторонами відсутній спір щодо розміру належних позивачу на дату звільнення сум.
Водночас відповідач заперечує наявність вини Лубенської районної ради Полтавської області у несвоєчасній виплаті належних ОСОБА_1 при звільненні сум.
Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, суд враховує такі обставини.
Позивач проходила службу в органах місцевого самоврядування на посаді головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення діяльності ради, її постійних комісій, депутатів виконавчого апарату районної ради.
Постановою Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" у Полтавській області утворено Лубенський район (з адміністративним центром у місті Лубни) у складі територій Гребінківської міської, Лубенської міської, Новооржицької селищної, Оржицької селищної, Пирятинської міської, Хорольської міської, Чорнухинської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Правонаступником Оржицької районної ради відповідно до Закону України від 17.11.2020 №1009-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" є Лубенська районна рада.
Відповідно до рішення першої сесії Лубенської районної ради Полтавської області восьмого скликання від 15.12.2020 розпочата реорганізація Оржицької районної ради Полтавської області шляхом приєднання до Лубенської районної ради Полтавської області; визначено, що Лубенська районна рада Полтавської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Оржицької районної ради.
Розпорядженням Лубенської районної ради від 15.12.2020 №36 "Про попередження працівників Хорольської, Чорнухинської, Пирятинської, Оржицької, Гребінківської районних рад про наступне вивільнення у порядку ст.49-2 Кодексу законів про працю України" попереджено працівників виконавчого апарату та відділу управління комунальним майном Пирятинської районної ради про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією (пункт 3). Протягом дії розпорядження здійснювати нарахування та виплату всіх належних працівникам коштів відповідно до чинного законодавства.
Розпорядження про звільнення позивача з посади видане Головою Лубенської районної ради Полтавської області.
Отже, ОСОБА_1 з 15.12.2020 по дату звільнення (16.02.2021) проходила службу в органах місцевого самоврядування у Лубенській районній раді Полтавської області, що є правонаступником Оржицької районної ради Полтавської області.
Стосовно доводів представника відповідача про те, що Лубенською районною радою вживались відповідні заходи для своєчасного проведення розрахунку з позивачем на момент звільнення, а відповідний розрахунок 16.02.2021 не проведено з огляду на неперерахування комісією з припинення діяльності фінансового управління Оржицької райдержадміністрації до загального фонду районного бюджету Лубенського району залишків коштів загальних фондів районного бюджету ліквідованого району, суд враховує такі обставини.
Дійсно, відповідно до абзацу шостого підпункту 15 пункту 6-2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції Закону України від 17.11.2020 №1009-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій") до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України припинення повноважень районних рад, а також припинення районних рад як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: залишки коштів (у тому числі боргові зобов'язання), що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках районних бюджетів ліквідованих районів, перераховуються одночасно до районного бюджету новоутвореного району, бюджету територіальної громади з урахуванням цільового призначення таких коштів, особливостей розподілу нерухомого майна на підставі платіжних доручень за підписом голови районної ради новоутвореного району або голови комісії з реорганізації районної ради, що припиняється, або керівника місцевого фінансового органу, утвореного до утворення та ліквідації районів.
Посилаючись на зазначену норму, відповідач стверджував, що проведення розрахунку з позивачем при звільненні було можливим виключно після виконання головою комісії з припинення діяльності фінансового управління Пирятинської райдержадміністрації перерахування залишків коштів загальних фондів районного бюджету Пирятинського району.
Однак, суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача з таких підстав.
Як зазначено судом вище, на дату звільнення ОСОБА_1 з Лубенської районної ради їй не було виплачено заробітну плату за період з 01.01.2021 по 16.02.2021, а також грошову компенсацію за невикористану відпустку.
Отже, заборгованість з виплати належних працівникові сум виникла за 2021 рік.
Пунктом 2 розпорядження Лубенської районної ради від 31.12.2020 №54 передбачено оплату праці позаштатних працівників здійснювати в межах затвердженого фонду заробітної плати виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області на 2021 рік /а.с. 57/.
Тобто, оплата праці позивача у 2021 році мала здійснюватись за рахунок фонду заробітної плати виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області на 2021 рік.
Відповідачем у ході розгляду справи не доведено, що у межах видатків на оплату праці працівників виконавчого апарату Лубенської районної ради Полтавської області станом на 16.02.2021 проведення розрахунків з відповідачем було неможливим.
До того ж, за будь-яких умов відсутність у органу місцевого самоврядування бюджетних асигнувань на оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування не може бути визнана судом у якості достатньої підстави для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої частиною першої статті 117 КЗпП України з таких підстав.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних відносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
За наведених обставин суд визнає безпідставними посилання відповідача на положення абзацу другого частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, у силу яких особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стосовно посилань представника відповідача на акт від 13.05.2021 №ПЛ1695/1329/АВ та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13.05.2021 №ПЛ1695/1329/АВ/П, складені управлінням Держпраці у Полтавській області, суд звертає увагу на те, що у зазначених документах міститься висновок про порушення Лубенською районною радою вимог частини першої статті 116 КЗпП України щодо непроведення розрахунку при звільненні у т.ч. й з ОСОБА_1 , а тому зазначені документи не спростовують висновків суду про недотримання відповідачем вимог чинного законодавства у спірних відносинах.
Поряд з цим суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Такий висновок наведений, зокрема, у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (зокрема, висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних відносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд враховує, що позивач звільнена зі служби в органах місцевого самоврядування, а належні при звільненні суми заробітної плати, вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку загалом у розмірі 24942,28 грн їй виплачені 19.05.2021.
Отже, період прострочення виплати заборгованості склав 62 робочих дні.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення становила 513,66 грн /а.с. 96/.
Таким чином, у разі визначення суми середнього заробітку за кількість днів прострочення розмір компенсації становитиме 31846,92 грн (513,66 грн х 62 дні), що майже в 1,3 рази перевищує суму самої заборгованості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця (пункт 81); суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (пункт 89).
У підпункті 94.5 пункту 94 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Згідно інформації, отриманої із офіційного сайту Національного банку України (https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial) /а.с. 113/, середній розмір процентних ставок по кредитам за лютий - травень 2021 року становив 12,8%.
Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду від висновків, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, в частині запропонованого способу обчислення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України, не відступала. А тому, суд вважає за можливе застосувати такі висновки до спірних відносин у цій справі.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 3192,61 грн (24942,28 грн х 12,8%).
З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині належить задовольнити частково.
Вимога позивача в частині зобов'язання Лубенську районну раду нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати середнього заробітку до моменту набрання рішенням суду законної сили, задоволенню не підлягає. Середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку підлягає стягненню починаючи з моменту початку затримки виплати та до моменту виплати фактичної.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У силу пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачувала.
Заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі цих послуг у матеріалах справи відсутні.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
Отже, підстав для розподілу судових витрат наразі немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Лубенської районної ради Полтавської області (пл. Академіка Олексія Бекетова, 19, Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 21072647) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.
Стягнути з Лубенської районної ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3192,61 грн (три тисячі сто дев'яносто дві гривні шістдесят одна копійка) з відрахуванням податків і зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков