30 червня 2021 року Справа № 160/4866/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4866/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
31.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2005 по 10.05.2007;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2005 по 10.05.2007 та виплатити утворену заборгованість, з урахуванням раніше виплаченої.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за Списком №1. Згідно записів трудової книжки позивача останній у період з 15.03.2003 по 10.05.2007 працював начальником охорони у Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» (м. Донецьк). Як зауважує позивач, означені записи трудової книжки є чіткими, не містять виправлень й містять печатку і підпис начальника відділу кадрів та директора підприємства. Разом з тим, пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи позивача на означеному підприємстві з 01.01.2005 по 10.05.2007 до страхового стажу ОСОБА_1 , з підстав відсутності інформації про нарахування заробітної плати та сплати підприємством страхових внесків за означений період. Неврахування відповідачем періоду роботи позивача до його страхового стажу стало підставою для звернення до суду з означеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/4866/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28.05.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №43471/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених до суду позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що у системі персоніфікованого обліку по застрахованій особі - ОСОБА_1 відсутня інформація про нарахований дохід та сплачені страхові внески за період з 01.01.2005 по 10.05.2007, в т.ч. по Державному підприємству «Західний промислово-енергійний вузол». З огляду на викладене, відповідач вважає, що у нього відсутні законні підстави для зарахування позивачу до його загального страхового стажу періоду роботи з 01.01.2005 по 10.05.2007, оскільки в означений період не відбувалося нарахування заробітної плати та не сплачувалися страхові внески, тому, як наслідок, у пенсійного органу відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача.
07.06.2021 до суду надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх. №46088/21), в якій позивач виклав заперечення проти викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву доводів з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 09.10.2020 у справі №341/460/17, від 01.03.2021 у справі №423/757/17.
Крім того, ОСОБА_1 наголосив, що він направив до пенсійного органу засобами поштового зв'язку заяву про перерахунок пенсії від 19.01.2021 встановленого зразка у відповідності до положень п. 1.9 Порядку №22-1.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за Списком №1.
Водночас, як встановив позивач, до його страхового стажу відповідачем не зараховано період з 15.03.2003 по 10.05.2007, протягом якого позивач працював на посаді начальника охорони у Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол».
ОСОБА_1 направив до пенсійного органу заяву про перерахунок пенсії від 19.01.2021, в якій, зокрема, просив відповідача включити до його страхового стажу означений період роботи як, такий, що підтверджується записами трудової книжки.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області складено та направлено позивачу лист за вих. №3810-2167/Л-01/8-0400/21 від 09.02.2021, в якому відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача, з огляду на відсутність у системі персоніфікованого обліку по застрахованій особі ОСОБА_1 інформації про нарахований дохід та сплачені страхові внески за період з 01.01.2005 по 10.05.2007 (в т.ч. по Державному підприємству «Західний промислово-енергійний вузол»).
Не погодившись з означеною позицією відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав із означеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У відповідності до положень п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №3810-2167/Л-01/8-0400/21 від 09.02.2021, неврахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.2005 по 10.05.2007 на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» стала відсутність у системі персоніфікованого обліку по застрахованій особі - ОСОБА_1 інформації про нарахований дохід та сплачені страхові внески у вказаний період.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, розповсюдження даної постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що в трудовій книжці позивача містяться записи про його роботу на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» на посаді начальника охорони з 15.03.2003 по 10.05.2007.
Суд зазначає, що сумніви пенсійного органу щодо вказаної роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки, яка оформлена належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення, з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Окрім того, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством -страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Верховний Суд в постановах від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 09.10.2020 у справі №341/460/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України №137-V від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
В даному випадку, суд зазначає, що відсутність інформації стосовно сплати Державним підприємством «Західний промислово-енергійний вузол» страхових внесків до Пенсійного фонду не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача його періоду роботи з 01.01.2005 по 10.05.2007, оскільки відповідальність за відсутність документів про сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Таким чином, обґрунтовуючи правомірність не зарахування до загального стажу позивача вищезазначеного періоду його роботи на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол», з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, пенсійний орган покладає відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку на позивача, тим самим, позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Інших підстав для не зарахування означеного періоду роботи позивача відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Частиною 4 статті 45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в чинній редакції) встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
В свою чергу, статтею 46 вказаного Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» з 01.01.2005 по 10.05.2007, не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки здійснені без урахування усіх обставин, що мають значення для їх вчинення, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити утворену заборгованість, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 в означеній частині.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2ст. 5 КАС України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Таким чином, зважаючи на вищенаведені норми КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача суд
Разом з тим, з метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» з 01.01.2005 по 10.05.2007 та здійснити перерахунок пенсії позивача, з урахуванням спірного стажу.
З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» з 01.01.2005 по 10.05.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Державному підприємстві «Західний промислово-енергійний вузол» з 01.01.2005 по 10.05.2007 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням спірного стажу.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення складений 30.06.2021.
Суддя О.В. Царікова