Справа № 183/2134/21
№ 2/183/2440/21
22 вересня 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,-
01 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн. щомісячно.
Позивач зазначила, що час ухвалення даного рішення відповідач ОСОБА_2 мав мінливий дохід та не мав стабільного доходу, у зв'язку з чим вона просила суд стягнути з нього аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі.
На теперішній час їй стало відомо, що батько дитини ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та має стабільний заробіток (дохід).
Зокрема позивач вказує, що в неї змінився майновий стан, в зв'язку з інфляцією, законодавчо збільшений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, крім того, син зростає, відвідує навчальні заклади, а тому потребує додаткових витрат, у зв'язку з чим, аліменти на утримання дитини, які стягнуті з відповідача в твердій грошовій сумі, не забезпечують належного матеріального утримання сина.
На даний час розмір аліментів не задовольняє потреби дитини, мінімальний розмір яких у зв'язку зі змінами у законодавстві не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
У зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 , посилаючись на приписи статті 192 СК України, просила збільшити розмір раніше присуджених аліментів та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 27 травня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави позову, викладені в заяві, просила задовольнити позов. Зокрема зазначила, що вона офіційно працевлаштована та працює на посаді покоївки оздоровчого комплексу «Експрес», її заробітна плата на місяць складає 4 800,00 грн. В подальшому подала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково, посилалися на те, що відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, працює на посаді вантажника в ТОВ «Омега» мережа магазину «Варус», його заробітна плата на місяць складає 6 700,00 грн. Просили звернути увагу на те, що на утриманні ОСОБА_2 є непрацездатна мати-пенсіонерка ОСОБА_5 , крім того останній 22 червня 2019 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , яка має непрацездатного батька -пенсіонера ОСОБА_7 . З урахуванням наведених обставин, відповідач та його представник вважають за можливе стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі, але не більше 1 200,00 грн. в місяць. В подальшому представник відповідача подала заяву про розгляд справи у її відсутні, просила вимоги задовольнити частково.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 290 від 13 травня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13 травня 2008 року.
На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року у справі № 183/2121/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн. щомісяця, починаючи з 15 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
Встановлено, що 16 березня 2019 року Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , актовий запис № 77, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 присвоєне прізвище ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 16 березня 2019 року.
Судом встановлено, що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачем.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст.ст.180,181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Визначення аліментів у меншому розмірі не забезпечить звичайних потреб та достатній рівень життя дитини, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 СК України, якщо після збільшення встановленого законом мінімального розміру аліментів на дитину розмір аліментів, визначений судом у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, буде менший ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 цього Кодексу, одержувач аліментів має право звернутися до суду із позовом про відповідне збільшення розміру аліментів до платника аліментів.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, який набув чинності 08 липня 2017 року були внесені зміни до частини 2ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За змістом ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При цьому, з аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
З позовних вимог вбачається, що позивач фактично просить змінити спосіб присудження аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) батька дитини-відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Судом встановлено, що у зв'язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, матеріальний стан позивача погіршився, розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає звичайним потребам неповнолітньої дитини, а тому позивач має право змінити спосіб стягнення аліментів.
Так, Верховний Суд України у своїх постановах від 05.02.2014 року в справі № 6-143цс13 та від 06.06.2018 року у справі № 383/160/17-ц висловив таку правову позицію: «З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки)».
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)
З наведеного вбачається, що спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Враховуючи, що дитина проживає разом з матір'ю, а позивач наполягає на визначенні стягнення аліментів у частці від доходу, а не у твердій грошовій сумі, як покликається відповідач, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу), батька.
Так, згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум у 2021 році складає: для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2 395 гривень, з 01 липня - 2 510 гривень, з 01 грудня - 2 618 гривень.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет» мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня 2021 року становить - 6 000,00 грн.
З аналізу Закону України «Про державний бюджет» вбачається, що прожитковий мінімум на дитину відповідного віку з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів у розмірі 700,00 грн. до часу подання даного позову до суду суттєво зріс.
Таким чином, зміна в законодавстві, а саме підвищення гарантованого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, судом розглядається як інший випадок, передбачений законом, який вказує на зміну майнового стану дитини (зростання потреб і відповідне погіршення майнового стану у зв'язку з фактичним зменшенням питомої ваги аліментів у забезпеченні дитини).
Суд враховує, що оскільки відповідач є працездатним, працевлаштованим, отримує стабільну заробітну плату, його доходи збільшились і, відповідно, змінився його майновий стан, і що питома вага аліментів у його доходах зменшилась, що також є підставою для збільшення розміру аліментів, які він спроможний сплачувати на утримання його неповнолітньої дитини.
Також суд враховує, що визначений у рішенні суду розмір аліментів на даний час став нижчим від гарантованого законом мінімального його розміру (50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку), що також має бути врахованим при вирішенні даного спору з метою забезпечення мінімальних прав дитини на утримання від батьків.
Отже, при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд зокрема враховує: факт проживання дитини з матір'ю; вік та стан здоров'я дитини; розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; матеріальний стан позивача; вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвиту та здоров'я дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який офіційно працює та має стабільний заробіток;відсутність у відповідача інших утриманців;а також право одержувача аліментів на зміну способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому суд вважає, що належить збільшити розмір аліментів на утримання дитини, які стягуються на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року з відповідача на користь позивача, та визначити необхідним і достатнім збільшення аліментів в розмірі до 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення нею повноліття.
Доводи відповідача про те, що він має матір-пенсіонерку, яка мешкає одна, а його дружина - батька-пенсіонера судом не приймаються до уваги, оскільки останнім не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що його матеріальне становище та стан здоров'я не дозволяють сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі визначеного позивачем у частці від заробітку (доходів) відповідача щомісяця, а тому у суду відсутні підстави для визначення розміру аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі, у зв'язку з чим посилання відповідача та його представника не спростовують наведених вище висновків суду про задоволення позовних вимог про збільшення розміру аліментів до такого розміру, що відповідатиме інтересам дитини та не порушуватиме права кожного із сторін.
При цьому, згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Суд роз'яснює сторонам, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач ОСОБА_1 при подачі позову звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 180-182, 192 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141,258-259, 263-268, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,- задовольнити.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року у справі № 183/2121/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн. щомісяця до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Учасники справи:
-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 22 вересня 2021 року.
Суддя Д.І. Городецький