Справа № 158/2185/16-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/176/21 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12016030000000106 від 23.06.2016 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озерце Ківерцівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10
за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з доповненнями захисників обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року, -
встановила:
вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України - чотири роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України - три роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію майна, яке було предметом злочину, та конфісковано у власність держави: 86 патронів, 67 гільз, револьвер, передані на зберігання в спеціально обладнане приміщення ВЛМТЗ ГУНП у Волинській області.
Прийнято рішення рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_6 з моменту приведення вироку до виконання.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 8140,90 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_6 24 квітня 2016 року близько 10.30 год., перебуваючи на земельній ділянці біля озера, що в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області, під час словесного конфлікту зі ОСОБА_11 , застосувавши до останнього фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, відкрито заволодів майном потерпілого - металошукачем, при цьому, застосовуючи психологічний тиск та залякування, які потерпілий реально сприйняв, повідомив, що вказане майно забирає собі, як плату за користування належною йому земельною ділянкою, заподіявши шкоду на суму 7350 грн.
19 липня 2016 року близько 11.45 год. під час санкціонованого обшуку в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях, які знаходяться на території земельної ділянки за кадастровим номером 0721885001:01:001:0401 в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області та належать на праві власності ОСОБА_6 , працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено: 134 патрони, 1 гільзу, револьвер системи “Наган” зразка 1895 року заводський номер РДГ-5 промислового виготовлення, два підривні уніфіковані запали дистанційної дій типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та одну сигнальну ракету.
Того ж дня приблизно о 12.05 год. в ході проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 було виявлено та вилучено: патрони калібром 5,6 мм в кількості 7 штук, патрони для відстрілу гумовими кулями в кількості 12 штук та один патрон калібру 7,62 мм, що відносяться до бойових припасів та нарізної вогнепальної зброї.
У поданих апеляційних скаргах: захисники-адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 доводять, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, упередженістю при постановленні вироку, а також однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, що призвело до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, невірного застосування законодавства, що виключає, на їхню думку, доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Вказують, що зібрані докази в кримінальному провадженні є недопустимими, мають суб'єктивний і упереджений зміст, та не спростовують тих доводів та обставин, на які посилався обвинувачений і захист під час розгляду справи, як на підставу невинуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів. Зазначають, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази наявності попередньої змови або намірів ОСОБА_6 та ОСОБА_12 вчинити пограбування ОСОБА_13 , як і докази, що підтверджують показання потерпілого про нанесення йому ударів ОСОБА_6 . Крім того, не погоджуються із вироком суду в частині засудження ОСОБА_6 за незаконне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто за ч. 1 ст. 263 КК України, натомість зазначаючи, що у вироку викладене сформульоване обвинувачення, як незаконне поводження зі зброєю або вибуховими речовинами, що не передбачено диспозицією вказаної статті. Доводять, що у вироку невірно викладені показання свідків, дана неналежна оцінка показам самого обвинуваченого та очевидців подій.
Просять вирок суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В доповненні до апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_8 вказує, що судом першої інстанції порушено і вимоги кримінального-процесуального законодавства щодо таємниці нарадчої кімнати та постановлення оскаржуваного вироку.
Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин даного кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 у скоєному та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, доводить, що судом призначено ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання у вигляді шести років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі із застосуванням на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України спецконфіскації зброї та боєприпасів. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання - шість років позбавлення волі із застосуванням на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України спецконфіскації зброї та боєприпасів.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, а апеляційні скарги сторони захисту заперечив, думку обвинуваченого та його захисників, які підтримали подані апеляційні скарги стороною захисту та заперечили апеляційну скаргу прокурора, потерпілого, який підтримав подану апеляційну скаргу прокурором, а апеляційні скарги сторони захисту заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу , та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Диспозицією ч.2 ст. 186 КК України, передбачено відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції викладаючи фабулу обвинувачення визнану судом доведеною по даному епізоду встановив, що ОСОБА_6 24 квітня 2016 року близько 10.30 год., перебуваючи на земельній ділянці біля озера, що в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області, під час словесного конфлікту зі ОСОБА_11 , застосувавши до останнього фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, відкрито заволодів майном потерпілого - металошукачем, при цьому, застосовуючи психологічний тиск та залякування, які потерпілий реально сприйняв, повідомив, що вказане майно забирає собі, як плату за користування належною йому земельною ділянкою, заподіявши шкоду на суму 7350 грн.
Проте, суд першої інстанції не зазначив в чому полягало насильство, вказав лише, що ОСОБА_6 застосував до ОСОБА_11 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.
Диспозицією ч.1 ст. 263 КК України, передбачено відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Суд першої інстанції викладаючи фабулу обвинувачення визнану судом доведеною вказав, що 19 липня 2016 року близько 11.45 год. під час санкціонованого обшуку в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях, які знаходяться на території земельної ділянки за кадастровим номером 0721885001:01:001:0401 в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області та належать на праві власності ОСОБА_6 , працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено: 134 патрони, 1 гільзу, револьвер системи “Наган” зразка 1895 року заводський номер РДГ-5 промислового виготовлення, два підривні уніфіковані запали дистанційної дій типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та одну сигнальну ракету. Того ж дня приблизно о 12.05 год. в ході проведення обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_6 було виявлено та вилучено: патрони калібром 5,6 мм в кількості 7 штук, патрони для відстрілу гумовими кулями в кількості 12 штук та один патрон калібру 7,62 мм, що відносяться до бойових припасів та нарізної вогнепальної зброї.
Проте, в мотивувальній частині вироку суд не вказав, які ж вимоги і якого саме закону порушив ОСОБА_6 , як і, всупереч вимогам КПК України, не розмежував різні за місцем, часом і способом вчинення кримінальні правопорушення, не навівши окремо докази, що свідчать про встановлені обставини доведеності вини обвинуваченого по кожному із інкримінованих епізодів за ч. 1 ст. 263 КК України.
Згідно вироку, 19 липня 2016 року було виявлено в житлових будинках, господарських спорудах та підсобних приміщеннях, які знаходяться на території земельної ділянки за кадастровим номером 0721885001:01:001:0401 в с. Озерце Ківерцівського району Волинської області та належать на праві власності ОСОБА_6 , 134 патрони, 1 гільзу, револьвер системи “Наган” зразка 1895 року заводський номер РДГ-5 промислового виготовлення, два підривні уніфіковані запали дистанційної дій типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення та одну сигнальну ракету.
Формулюючи обвинувачення за вчинення злочину за ст.. 263 ч.1 КК України, суд не виклав об'єктивну сторону цього злочину, а лише узагальнено перелічивши, що було виявлено в житлових будинках, суд не з'ясував чи у вказаних приміщеннях, в тому числі, і в недобудованій будівлі, які є загальновідвідуваними і доступними, як для відпочиваючих, так і обслуговуючого персоналу, саме ОСОБА_6 без передбаченого дозволу зберігав вищевказане майно.
У ст. 91 ч. 1 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Встановлюючи фактичні обставини скоєного обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, судом першої інстанції не дотримано зазначених вище вимог кримінального процесуального закону.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ст.ст.409, 412 КПК України, а тому з урахування усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду справи, підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційний суд констатує, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. При цьому, апеляційний суд враховує положення ч.1 ст.412 КПК, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Водночас згідно положень п.1 ч.1 ст.415 КПК суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права. Відповідно ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а у кримінальному провадженні слід призначити новий розгляд у суді першої інстанції, задовольнивши подані апеляційні скарги частково. Інші доводи апеляційної скарг, підлягають перевірці і з'ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог КПК України, встановити усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, із забезпеченням права ОСОБА_6 на захист, прийняти законне і обґрунтоване рішення, при доведеності вини призначити покарання відповідно до вимог КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з доповненнями захисників обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 задоволити частково.
Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 19 квітня 2018 року - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4