01.11.2021 Справа №607/18663/21
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М.,розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , тимчасово не працює,
адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
за участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Майки М. Б.,
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №306336від 11 жовтня 2021 року складеного уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції - « Бурбела А. Г. 11 жовтня 2021 року, о 23 год. 55 хв., керував транспортним засобом марки БМВ 530Д, номерний знак НОМЕР_1 перехрестям вулиць Оболоня - Митрополита Шептицького, 51, у м. Тернополі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови,порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на н.к НОМЕР_2 . Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 ст. 130 КУпАП. «
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Майка М. Б. у судовому засіданні вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечили. Вказали, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №306336 від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 автомобілем не керував, що зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських. Окрім цього, про це він неодноразово наголошував поліцейським на місці події. Так само на місці події були свідків ОСОБА_2 , який дійсно був водієм автомобіля та їх знайомий ОСОБА_3 , присутність яких також зафіксовано на нагрудних камерах поліцейських. З урахуванням наведеного, враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом у справі, жодними належними та допустимими доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінпорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважають його невинуватим. За наведених обставин просили провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, про що подали письмові пояснення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, оцінивши наявні у адміністративних матеріалах докази суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із вимогами частини 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Правилом статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Вимогами статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Протокол про адміністративне правопорушення без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності .
Окрім протоколу, у матеріалах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 130 КУпАП, із документів, котрі відповідно до статті 251 КУпАП можуть містити будь-які фактичні дані щодо події та можуть вважатись доказами у справі, наявні: відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції ВО-00089 та ВО-00032 на СД-диску; Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/3175 від 26 травня 2021 року; копії рапортів поліцейських батальйону УПП в Тернопільській області ДПП Олександра Панасюка та Тараса Періжок від 11 жовтня 2021 року; копія направлення від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на огляд у КНП «Тернопільський обласний медичний у центр соціально небезпечних захворювань« ТОР для проходження медогляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; дані протоколу АЗ № 135319 від 11 жовтня 2021 року про адміністративне затримання ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року о 01 год. 15 хв. у зв'язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та складанням адміністративних матеріалів; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 124371 від 11 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.122, ч. 1 ст. 126 КупАП.
Оцінюючи ці матеріали через призму доводів ОСОБА_1 та його захисника про те, що за описаних у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставин, автомобілем ОСОБА_1 не керував, суд вважає за необхідне зазначити таке:
адміністративним правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У абзацах 3 та 4 пункту 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
Пунктом 2 розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Натомість в адміністративних матеріалах відсутні докази того, що ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року, о 23 год. 55 хв., на перехресті вулиць Оболоня - Митрополита Шептицького, 51 у м. Тернополі виконував функції водія транспортного засобу марки БМВ 530Д номерний знак НОМЕР_3 , за обставин описаних у протоколі про адміністративне правопорушення.
Не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, описаних у протоколі ААБ №306336 від 11 жовтня 2021 року, на фрагментарних відеозаписах з нагрудних відеокамер працівників поліції. Відеофіксація розпочинається з моменту, коли працівник поліції підходить до припаркованого транспортного засобу, який перебуває у нерухомому стані із вимкненим двигуном. Надалі на відеозаписах зафіксовано процедуру складання адміністративного протоколу.
У цьому контексті слід зазначити, що заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування ним автомобілем зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції долучених до адмінпротоколу.
Даний факт підтвердили у судовому засіданні, допитані за клопотанням ОСОБА_1 свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Так, і ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечили факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а категорично ствердили, що транспортним засобом керував ОСОБА_2 .
Оцінюючи вказані пояснення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд зауважує, що вони підтверджені дослідженими судом матеріалами відефіксації з місця події.
Також, з урахуванням вказаних пояснень свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та того, що постанова від 11 жовтня 2021 року, оскаржена ОСОБА_1 шляхом звернення до суду із позовною заявою, яка зареєстрована у суді 26 жовтня 2021 року, суд не може брати до уваги як доказ, копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 124371 від 11 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст.122, ч. 1 ст. 126 КупАП.
Таким чином, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №306336 від 11 жовтня 2021 року обставини, щодо керування ОСОБА_1 автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння не мають жодного доказового забезпечення та ним заперечуються.
Це породжує об'єктивний сумнів у їх відповідності фактичним обставинам справи, котрі, згідно статті 62 Конституції України, тлумачаться на його користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За даних обставин ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За наведених обставин провадження у даній справі слід закрити.
Керуючись частиною 1 статті 130, статтею 221, пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 266, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд , -
Адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяЛ. М. Сливка