26.10.2021 Справа №607/6443/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванка О. М.
за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.
представника позивача Покотило Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ТОВ «Віконт» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року в розмірі 475 272,31 грн, яка складається з: 378 000,00 грн - основна сума боргу, 68 192,20 грн - інфляційні втрати, 29 080,11 грн. - 3 % річних. В подальшому, позивач збільшив розмір позовних вимог, оскільки з моменту позовної заяви минуло більше року, а тому, у зв'язку із перерахунком суми боргу за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, з урахуванням індексу інфляції та процентів, станом на 11.05.2021, становить 537 404,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, відповідно до вимог якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 378 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути вказані грошові кошти до 23.09.2017. Однак, відповідач кошти не повернув, чим порушив виконання свого зобов'язання. На звернення з проханням повернути гроші, відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору.
У зв'язку із неповерненням коштів та недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 537 404,82 грн, яка складається з: 378 000,00 грн - основна сума боргу, 118 208,00 грн - інфляційні втрати, 41 196,82 грн - 3 % річних.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що проти даної позовної заяви заперечує в повному обсязі, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. По-перше, договір заявлений позивачем, яким він обґрунтовує свої позовні вимоги суттєво відрізняється від договору, який знаходиться на підприємстві. Договір № 22 від 23 вересня 2016 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги заявлений позивачем укладений строком на 1 рік, цей самий договір, який є на підприємстві укладений терміном на два роки. Фактично позивач вводить суд в оману з метою наживи від відповідача. На момент укладання даного договору і до грудня 2019 року позивач був директором товариства відповідача. Незрозумілим є чому і з якою метою був укладений даний договір і чому позивач, який на момент настання строків виконання зобов'язання за даним договором був керівником підприємства не розпорядився виконати зобов'язання по ньому. До подання позовної заяви новому керівництву відповідача взагалі не було відомо про існування такого договору. Фактично він був укладений для здійснення фінансового тиску на підприємство, заведення його в боргову яму з метою подальших маніпуляцій та отримання вигоди діючому на той момент директору і учаснику товариства відповідача. Вважаємо такі його зловживанням повноваження посадовою особою директором, про що окремо звернулися в правоохоронні органи.
По-друге, у фінансових та податкових звітах підприємства дана позика не фігурує, таким чином є сумніви щодо здійснення проплат позивачем за даним договором. Таким чином, необхідно перевірити суду дійсність документів, які підтверджують проплату за даним договором позики у фінансовій установі, де були здійснені платежі.
По-третє, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем було надано договір купівлі обладнання № 140916 від 14.09.2016 і докази проплати по ньому від 23.09.2016, тобто він був укладений у момент надання даної позики. Сума зазначеного договору становить близько 1 000 000 (одного мільйона) гривень. Дане обладнання після зміни директора ОСОБА_1 , на підприємстві виявлено не було. Транспортні накладні - відсутні. За інформацією від діючого бухгалтера товариства дане обладнання було транспортовано на інший млин, який належить ФОП ОСОБА_1 , тобто позивачу.
По-четверте ОСОБА_1 не отримав згоду засновників товариства на укладення договору позики, що є предметом оскарження. Відповідно до ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» правочини, за якими вартість майна, робіт або послуг, що є предметом договору, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Такі правочини можуть укладатися виключно за згодою загальних зборів учасників. Дані положення закону відображаються в п. 7.3.5. статуту ТОВ «Віконт», чинного на момент укладення оспорюваного договору.
По-п'яте, позивачем не надано доказів отримання даних коштів боржником, даний договір не зареєстрований в жодному податковому звіті, до моменту звільнення ОСОБА_1 з посади директора, даний договір ніким неоспорювався, хоч строк позики становив один рік, тобто у випадку неповернення даних коштів за рік, підприємство в річному звіті повинно було відобразити ці кошти як прибуток і оплатити з них податкові відрахування, чого за керівництво позивача зроблено не було.
По-шосте, ОСОБА_1 на момент укладання даного договору був депутатом Тернопільської районної ради. Антикорупційне законодавство вимагає від депутатів декларування таких правочинів. У жодній декларації позивача даний правочин не відображено, що свідчить про те, що правочин, який є предметом спору - реально не відбувся.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23.09.2016 року (надалі - Договір) був укладений виключно з метою залучення коштів для розвитку підприємства ТОВ «Віконт». Позивач, будучи одночасно засновником, учасником і директором вказаної юридичної особи, усіма своїми силами та ресурсами забезпечував належну господарську діяльність та зростання прибутків Товариства. В той самий час, інші учасники жодним чином не цікавилися діяльністю та розвитком Товариства, а лише отримували дивіденди від його діяльності. Зважаючи на ці обставини, 23.09.2016 позивачем і було надано Товариству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в розмірі 378 000,00 грн.
Так, дійсно, спочатку позивач мав намір укласти Договір строком на 2 роки. Однак, після консультації з головним бухгалтером Товариства ОСОБА_2 , яка повідомила про те, що у такому випадку підприємство буде зобов'язане включити суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до фінансового результату платника податку та сплатити податок на прибуток підприємств, з метою економії коштів відповідача, позивач вирішив надати фінансову допомогу за Договором строком на 1 рік.
Відтак, сторони підписали нову редакцію Договору, відповідно до положень якої поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається відповідачу строком на 1 рік, та домовилися керуватися виключно нею при виконанні своїх зобов'язань. Саме цю редакцію Договору позивач надав до суду.
Крім цього, передача коштів позивачем відповідачу за Договором не могла відображуватися будь-яким чином у фінансовій установі, оскільки гроші були внесені у касу підприємства, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №90 від 23.09.2016. Таким чином, жодна фінансова установа не була залучена до здійснення даного правочину.
Також, Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №22 від 23.09.2016 та Договір купівлі обладнання № 140916 від 14.09.2016, про який зазначає відповідач у відзиві, взагалі не мають між собою зв'язку, оскільки предметом даного спору є стягнення суми боргу за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23.09.2016.
Відповідач посилається на положення ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до якої рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Позивач звертає увагу суду на те, що Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №22 був укладений 23.09.2016 року, а Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» прийнятий 06.02.2018 року.
Тобто, на момент укладення договору не існувало ні вищевказаної норми, ні концепції значного правочину як такої, оскільки вона була новелою для українського законодавства з прийняттям Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Отже, доводи відповідача щодо неотримання згоди засновників товариства на укладення Договору повністю спростовуються.
Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №22 від 23.09.2016 за класифікацією є реальним, тобто він вважається укладеним не з моменту, коли сторони домовилися про те, що гроші будуть передані відповідачу, а з моменту фактичної їх передачі. Така передача коштів підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №90 від 23.09.2016, наявною в матеріалах справи. Жодні припущення відповідача щодо невиконання позивачем вимог антикорупційного або податкового законодавства не можуть спростовувати факт укладення договору, оскільки такі обов'язки виникли у позивача виключно внаслідок укладення такого договору, що навпаки додатково до наданих позивачем доказів підтверджує те, що передача коштів відбулася.
У судовому засіданні представник позивача зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та відповіді на відзив, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак про місце та час розгляду даної справи повідомлявся належним чином. У попередніх судових засіданнях представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав та обґрунтувань, викладених у відзиві на позов та просив відмовити в його задоволенні.
При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.
Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.04.2020 повернуто заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 24.04.2020 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.08.2020 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 26.03.2021 повернуто заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 29.03.2021 забезпечено позов.
Ухвалою суду від 22.04.2021 заяву про відвід судді передано для вирішення іншому судді.
Ухвалою суду від 28.04.2021 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.
Ухвалою суду від 11.05.2021 застосовано зустрічне забезпечення.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, 23 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт» укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, відповідно до вимог якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 378 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути вказані грошові кошти до 23.09.2017 р.
Посилання представника відповідача на наявність іншого договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, в якому передбачено строк 2 роки, суд не приймає даний доказ до уваги, оскільки допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_1 суду пояснив, що дійсно ним було підписано два договори, де спочатку було передбачено строк надання допомоги на два роки, однак у такому випадку підприємство буде зобов'язане включити суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та сплатити податок на прибуток підприємства, а тому був підписаний договір, в якому передбачено строк надання фінансової допомоги на 1 рік. Вказаний договори із строком на два роки не був знищений, а залишився на підприємстві, тому відповідач його і подав.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №90 від 23.09.2016, ОСОБА_1 , передав поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, згідно договору №22 від 23.09.2016 в сумі 378 000,00 грн.
Посилання представника відповідач про не передачу коштів як безвідсоткову фінансову допомогу, спростовується вищевказаною квитанцією до прибуткового касового ордеру №90 від 23.09.2016, інших доказів на спростування вказаної квитанції представник відповідача суду не подав.
Також безпідставним є посилання представника відповідача, що спірний правочини можуть укладатися виключно за згодою загальних зборів учасників відповідно до ст. 44 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», однак з вказаною обставиною суд не погоджується, оскільки на момент укладення договору не існувало вказаної норми закону, також представник відповідача не подав доказів про визнання недійсним спірного договору.
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Отже, поворотна фінансова допомога за своєю суттю - це передача позичальнику у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами, тобто позика грошових коштів.
Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої та третьої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідно до ст. 1046 ЦПК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання у визначений сторонами у договорі строк не виконав за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, коштів отриманих від позивача у розмірі 378 000,00 грн не повернув.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Із статей 610, 611 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 378 000,00 грн.
Щодо стягнення 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, врахувавши те, що сума боргу за договором позики становить 378 000,00 грн., період прострочення з 24.09.2017 по 11.05.2021, а тому, 111 883,78 грн становлять інфляційні втрати та 41 165,75 грн. - 3 % річних, про що свідчить розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких обставин, з відповідача в користь позивача підлягають стягненню сума боргу в розмірі 531 049,53 грн.
Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року в розмірі 531 049,53 грн, яка складається з: 378 000,00 грн - основна сума боргу, 111 883,78 грн - інфляційні втрати, 41 165,75 грн - 3 % річних.
Відповідно до частин 1 і 3 статі 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме, згідно розрахунку: 531 049,53 грн (задоволена частина вимог) : 537 404,82 (ціна позову)) х 100 = 98,81 %, а тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 5 310,09 грн (98,81 % від 5 374,04 грн), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 625, 629 ЦК України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 22 від 23 вересня 2016 року в розмірі 531 049,53 грн (п'ятсот тридцять одна тисяча сорок дев'ять гривень 53 копійки), яка складається з: 378 000,00 грн (триста сімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) - основна сума боргу, 111 883,78 грн (сто одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні 78 копійок) - інфляційні втрати, 41 165,75 грн (сорок одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 75 копійок) - 3 % річних.
У задоволені інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» на користь ОСОБА_1 5 310,49 грн (п'ять тисяч триста десять гривень 49 копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт», місцезнаходження: с. Миролюбівка вул. Млинова, 1 Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 30495874.
Повний текст рішення суду складено та підписано 05 листопада 2021 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко