Справа № 455/24/21
Провадження № 1-кп/455/110/2021
04 листопада 2021 року м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12018140000000538 від 02.10.2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.197 КК України,
за участю: сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілого - ОСОБА_5 ,
сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
05 січня 2021 року до суду надійшов обвинувальний акт, затверджений 28 грудня 2020 року прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури, по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.197 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018140000000538.
Ухвалою судді від 05.01.2021 року призначено підготовче судове засідання на 11 годину 00 хвилин 31.05.2021 року, яке неодноразово відкладалося.
В підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подане 31.05.2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_7 клопотання про повернення обвинувального акта, з підстав викладених у ньому. Захисник ОСОБА_6 додатково пояснив, що органом досудового розслідування невірно визначений потерпілий у кримінальному провадженні. Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» не може бути потерпілим, адже не є власником майна, тобто лісу. Вважає, що потерпілий у кримінальному провадженні має бути інший. Також зазначає, що в обвинувальному акті стверджується, що неналежне виконання обов'язків ОСОБА_3 мало місце протягом травня-липня 2018 року, хоча угоду про матеріальну відповідальність з останнім укладено 25.06.2018 року, тобто фактичні обставини кримінального правопорушення викладені не повно та не відповідають формулюванню обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_4 проти клопотання про повернення обвинувального акта заперечив, оскільки такий відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримав прокурора та водночас поклався на думку суду.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік обов'язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначено ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Інших вимог до обвинувального акта закон не містить.
Виходячи із змісту положень ст. 291, 314 КПК України єдині процесуальні документи, що підлягають дослідженню судом під час підготовчого судового засідання є обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідність яких вимогам кримінального процесуального закону має перевірити суд.
В обвинувальному акті який надійшов до суду викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Суд зазначає, що фактичні обставини кримінального правопорушення, мають бути предметом перевірки під час розгляду справи по суті судом та не розглядаються в підготовчому судовому засіданні.
В п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов'язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, як і встановлення належного чи неналежного потерпілого, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування. Оцінка законності та обґрунтованості процесуальних рішень органу досудового розслідування про залучення потерпілого здійснюється судом на стадії судового розгляду.
В обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію дій обвинуваченого ст.197 КК України, вказаний потерпілий, тобто стороною обвинувачення визначено норми кримінального закону, які підлягають застосуванню для визначення кримінальної відповідальності обвинуваченого. Чи містять діяння, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_3 , склад кримінального правопорушення суд може вирішити тільки за наслідками судового розгляду при ухваленні вироку.
При цьому судом враховується висновок Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03 липня 2019 року у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, кримінальний процес є змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів, тому суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальна оцінка пред'явленого обвинувачення, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст. 373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 318-380 КПК України.
Крім того, прокурор, відповідно до ст.ст. 338, 340 КПК України, не позбавлений процесуальної можливості, якщо під час судового розгляду вставлені нові фактичні обставини, змінити обвинувачення або відмовитися від його підтримання.
Враховуючи викладене, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.314, 315, 369, КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1