Справа № 466/10447/20
( заочне)
26 жовтня 2021року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Шаповалової Ю.О.
справа №466/10447/20, 2/466/821/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
встановив:
22.12.2020 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600доларів США, що станом на момент пред'явлення позову за офіційним курсом НБУ становить 16644,00грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий час на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 16644,00грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що з 17.07.2007 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .
Від шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб між ними розірвано відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16.10.2019.
На даний час їх дитина проживає разом із нею та знаходиться на її повному утриманні. Сторони спільно не проживають вже досить тривалий час і за весь цей період відповідач ніколи життям доньки не цікавився, не брав участі у її вихованні та утриманні. Крім цього, з моменту фактичного припинення шлюбних відносин, батько дитини приймати участь у її вихованні та повноцінному розвитку не бажає, в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання, ігноруючи свої батьківські обов'язки, хоча зобов'язаний утримувати дитину.
У зв'язку із тим, що вона самотужки не здатна в повній мірі забезпечити належне утримання дитини, тому змушена звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 11.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні (а.с.22).
Позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат Сотник О.І. в судове засідання не з'явились, представник позивача подав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його та позивача відсутності, позов підтримав та просив задовольнити,не заперечив щодо розгляду справу у заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 17.07.2007 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис №1595.
Від цього шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції Київської області в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №114 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.10.2019 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.07.2007 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с.4-5).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов'язок є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір'ю та знаходяться повністю на її утриманні. Відповідач проживає окремо та ухиляється від виконання даного обов'язку, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень.
Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів.
Відтак, при визначенні розміру аліментів, суд враховує всі обставини справи, вимоги розумності, виваженості, співмірності і справедливості, майновий стан сторін, розмір їх доходів, стан здоров'я дитини. Зважаючи на викладене, та, враховуючи в сукупності, те, що обов'язок утримання дитини покладено на обох батьків, те, що дитина проживає з матір'ю, те, що відповідач інших утриманців немає.
Тому, за таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення аліментів в розмірі 2000,00грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення до суду.
Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Згідно з постановою Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останньою від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягненим аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими.
Позивач не надав належних та допустимих доказів щодо офіційного звернення до нього з питання стягнення аліментів за попередній час на утримання доньки, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини є підставний та підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 55-57,76, 81- 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме- з 22.12.2020 року, до досягнення дитиною повноліття.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім гривень).
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- невідомий, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2021 року.
Суддя В. В. Свірідова