Справа № 152/1065/21
2/152/374/21
іменем України
05 листопада 2021 року м. Шаргород
Справа №152/1065/21
Провадження №2/152/374/21
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
розглянувши в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини,
встановив:
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача
1. Виклад позиції позивача.
01.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, а також на своє утримання аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, до досягнення трирічного віку сином ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1200 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14.02.2020 року та проживала з ним однією сім'єю до травня 2020 року.
Від шлюбу вона та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя в шлюбі з відповідачем не склалося, через різні погляди на сімейне життя, утримання сім'ї, ведення господарства, утримання та виховання дитини.
Певний час відповідач уникає належного виконання обов'язку по утриманню неповнолітньої дитини, тому дитина, фактично, знаходиться на її повному утриманні.
Відповідач здоровий, працездатний, а тому має можливість виконувати обов'язки по утриманню неповнолітньої дитини, зокрема сплачувати аліменти у частці від заробітку (доходу).
Зазначене гарантуватиме постійну сплату аліментів щонайменше в мінімальному гарантованому розмірі, визначеному законодавством та при підвищенні прожиткового мінімуму розмір аліментів підвищуватиметься автоматично.
Так як позивач здійснює догляд за дитиною, не працює та потребує утримання, то вважає, що слід стягнути з відповідача аліменти і на її утримання в сумі 2000 грн. щомісячно.
При вирішенні спору позивач покликається на вимоги ст.ст.7, 75, 77, 79, 80, 84, 141, 150, 154, 155, 180-183, 191 СК України.
Позивач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 01.10.2021 року, 13.10.2021 року та на 05.11.2021 року не прибула, згідно з прохальною частиною позовної заяви просить розгляд справи проводити у її відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.3).
2. Виклад позиції відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 01.10.2021 року, 13.10.2021 року та на 05.11.2021 не прибув, а також не скористався своїм правом на подання відзиву на позов ОСОБА_1 , не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 року (а.с.21-22).
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
1. Позивач ОСОБА_1 у прохальній частині позову просить розглянути справу у її відсутності (а.с.3).
2. Відповідач ОСОБА_2 заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, до суду не подавав.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
1. Відповідно до ухвали судді від 10.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 01.10.2021 року; визначено дату другого судового засідання - 13.10.2021 року, відповідно (а.с.21-22).
2. 13.10.2021 року відкладено судове засідання на 05.11.2021 року через неприбуття відповідача ОСОБА_2 (а.с.31-32).
3. 05.11.2021 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.52).
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
4. Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати дітей.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14.02.2020 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Позивач та відповідач мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого в свідоцтві про народження зазначена позивач, а батьком - відповідач, що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю та знаходяться на її утриманні, що вбачається із довідки виконкому Шаргородської міської ради від 31.08.2021 року за №1715 (а.с.11).
Вказані обставини не заперечуються відповідачем з огляду на те, що останній не подав до суду відзиву на позов із викладенням своїх заперечень щодо обставин, зазначених у позовній заяві.
Відповідач добровільно коштів на утримання дитини не надає, що вбачається із позовної заяви та не заперечується відповідачем, з огляду на те, що останній не подав до суду відзиву на позов із викладенням своїх заперечень.
Також, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачем інтереси та утримання дитини, тобто може надавати допомогу на її утримання, проте від добровільного надання щомісячної матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 ухиляється, оскільки, як вбачається з позовної заяви та досліджених у справі доказів, обсяг обов'язків, пов'язаних з утриманням дитини, покладено на позивача ОСОБА_1 , що ставить останню в скрутне матеріальне становище та у нерівні умови.
Крім того, як встановлено з матеріалів цивільної справи, позивач здійснює догляд за дитиною, тому позбавлена можливості матеріально забезпечити себе, немає необхідних засобів до існування, таким чином, потребує матеріального утримання з боку відповідача.
Відповідач добровільно коштів на утримання дружини не надає, що не заперечується відповідачем, оскільки останній відзиву на позов до суду із викладенням своїх заперечень щодо обставин, зазначених у позовній заяві не подав.
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги, а відповідач є фізично здоровим, працездатним, тому може надавати допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи також із того, що відповідачем не надано суду доказів того, що він непрацездатний, або є обмеження, визначені лікарською комісією, щодо неможливості працювати, отримувати дохід та утримувати дитину та дружину.
Також, слід стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача в твердій грошовійй сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, до досягнення трирічного віку сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відтак, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості утримувати як малолітню дитину до досягнення нею повноліття, так і дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати дітей, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини.
Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Відповідно до положень ст.183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про стягнення аліментів.
Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (ч.ч.1, 2 ст.75 СК України).
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.4 ст.75 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (ч.4 ст.84 СК України).
Утримання одному із подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі (ч.ч.1, 2 ст.77 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви (ч.1 ст.79 СК України).
VІ. Висновки суду
З огляду на те, що судом встановлено факт, що відповідач не приймає належної участі у матеріальному утриманні дитини і обсяг обов'язків по її утриманню покладено на позивача, то це ставить сторони у нерівні умови, тому, позов підлягає задоволенню, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, і, враховуючи, що право позивача на матеріальне утримання дитини з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд приходить до висновку про те, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зазначаючи, що сама несе обсяг витрат на утримання дитини без участі відповідача, який від матеріального утримання сина ухиляється.
З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає належної участі у матеріальному утриманні сина і обсяг обов'язків по його утриманню покладено на позивача, то це ставить сторони у нерівні умови.
При визначенні способу стягнення аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у частці від заробітку (доходу) відповідача, тобто за вибором позивача, з якою проживає дитина, в силу вимог ч.3 ст.181 СК України.
До того ж, аліменти, які слід стягнути з відповідача на утримання сина, слід визначити в розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 01.09.2021 року, тобто з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання дитиною сторін коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала б тоді, коли б утримувалася обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини і отримання дитиною сторін надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Крім того, враховуючи, що позивачем наведено обставини щодо ухилення відповідача від добровільного надання коштів на її утримання, тоді як відповідно до ч.ч.1, 4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального стану, то суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, до досягнення трирічного віку сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає задоволенню.
При цьому, суд констатує той факт, що відповідачем не надано належних, достовірних, достатніх та допустимих доказів неможливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та позивача, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов ОСОБА_1 , не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 року (а.с.21-22)
Отже, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК).
Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 908 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. ( ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України).
Частиною 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачем додано до позову витяг з договору про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 31.08.2021 року, укладений між нею та адвокатом Кострицею В.С. (а.с.15); ордер серії ВН №174456 від 01.09.2021 року (а.с.14); квитанцію до прибуткового касового ордера №176 від 01.09.2021 року про оплату ОСОБА_1 послуг адвокату Костриці В.С. за консультацію та складання позову в сумі 1200 грн. (а.с.12); розрахунок та погодження винагороди (гонорару, понесених витрат) за надану правничу допомогу (послуги) адвоката від 01.09.2021 року (а.с.13), що полягає у наданні адвокатом попередньої консультації щодо характеру спору і необхідних доказів, у виготовленні та складанні позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини протягом 2 годин, що становить, відповідно, 1200 грн.; належно засвідчену копію свідоцтва адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.16).
Таким чином, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на надання правничої допомоги в сумі 1200 грн., оскільки розмір витрат встановлений згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги і є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Крім того, витрати на надання професійної правничої допомоги фактично понесені позивачем і документально підтверджені.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, 274-279, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.ст.7, 75, 77, 79, 80, 84, 179, 180-182, 183, 191 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 01.09.2021 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).
Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Повне ім'я сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Калинівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Повне заочне рішення складено 05.11.2021 року.
Суддя: