Справа № 152/1064/21
2/152/373/21
іменем України
05 листопада 2021 року м. Шаргород
Справа №152/1064/21
Провадження №2/152/373/21
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
з участю:
секретаря судового засідання - Бабиної І.Д.,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача
1. Виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між нею та відповідачем 14.02.2020 року, який зареєстрований Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за актовим записом №256.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14.02.2020 року.
Від спільного проживання до шлюбу вона та відповідач мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є позивач та відповідач.
ОСОБА_1 просить шлюб розірвати, зсилаючись на те, що спільне життя в шлюбі з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя, утримання сім'ї, ведення господарства, виховання дитини, у зв'язку з чим шлюбні відносини між нею та відповідачем припинені.
Спільного господарства вона та відповідач не ведуть.
Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження сім'ї неможливе, суперечить її інтересам, оскільки шлюб існує формально.
На примирення з відповідачем позивач не згодна.
Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору та за надання їй правничої допомоги відповідно до документів, що подані до позовної заяви.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, у прохальній частині позовної заяви заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення (а.с.2).
2. Виклад позиції відповідача
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 01.10.2021 року, 13.10.2021 року та на 05.11.2021 не прибув повторно, а також не скористався своїм правом на подання відзиву на позов ОСОБА_1 , не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 10.09.2021 року (а.с.20-21).
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
1. Позивач ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу за її відсутності та не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення (а.с.2).
2. Відповідач ОСОБА_2 заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, до суду не подавав.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
1. Відповідно до ухвали судді від 10.09.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено перше судове засідання на 01.10.2021 року; визначено дату другого судового засідання - 13.10.2021 року, відповідно (а.с.20-21).
2. 13.10.2021 року відкладено судове засідання на 05.11.2021 року через неприбуття відповідача ОСОБА_2 (а.с.30-31).
3. 05.11.2021 року судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.50).
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
4. Також, враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо розірвання шлюбу.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14.02.2020 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Позивач та відповідач мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого сторони зазначені батьками (а.с.8).
При розгляді справи судом встановлено фактичні взаємини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: що у їх сім'ї виник не короткочасний розлад, а тривалий розлад з приводу непорозумінь щодо розв'язання питань спільного сімейного життя, утримання сім'ї, що призвело до фактичного припинення сімейно-шлюбних відносин.
Позивач не бажає миритися, має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу, що вбачається із позовної заяви (а.с.2).
Також, судом встановлено, що причиною розладу в сім'ї стали різні характери та різні погляди сторін на сімейне життя, внаслідок чого виникали конфлікти, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин.
Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, так як однією сім'єю сторони не проживають, позивач не бажає миритися з відповідачем.
Судом встановлено, що перебування в шлюбі суперечить інтересам позивача, порушує її особисті немайнові права, оскільки сімейні особисті немайнові відносини між подружжям не складаються через конфлікти, які призвели до фактичного припинення шлюбних відносин.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо розірвання шлюбу регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно із ч.1 ст.24 СК України, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 2, 3, 4 ст.56 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
VІ. Висновки суду
Згідно з нормами наведеного законодавства позивач має право на звернення до суду з означеним позовом і, оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).
Частинами 1, 2, 3 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн. (а.с.1).
Ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Частиною 3 ст.133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При вирішенні судом позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу суд враховує норми ст.ст.2, 15, 133, 137, 141 ЦПК України та практику ЄСПЛ щодо розподілу судових витрат.
Так, Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об'єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв'язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, - в будь-якому разі була надмірна.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у цій справі встановлено наступні обставини.
Позивачем було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та представництво від 31 серпня 2021 року з адвокатом Кострицею В.С., що підтверджується витягом з договору та ордером серії ВН №174457 від 01.09.2021 (а.с.14, 13).
Адвокатом Кострицею В.С., згідно з договором про надання (правничої) допомоги та представництво від 31 серпня 2021 року, розрахунком та погодженням винагороди (гонорару, понесених витрат) за надану правничу допомогу (послуги) від 01.09.2021 року визначено вартість робіт (послуг) в обсязі 800 грн. (а.с.12).
Позивачем до позовної заяви приєднано квитанцію, видану адвокатом Кострицею В.С. до прибуткового касового ордера №177, із якої вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено адвокату Костриці В.С. гонорар в сумі 800 грн. та (а.с.11).
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, проаналізувавши законодавство та вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, а також докази на підтвердження наданої адвокатом правничої допомоги та враховуючи, що позивачем витрати на правничу допомогу фактично понесені, суд вважає, що вимоги стягнення судових витрат на надання правничої допомоги у сумі 800 грн. підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 15, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.273, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст.24, 56, 105, 110, 112 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 14 лютого 2020 року Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за актовим записом №256 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень, та витрати, понесені за надання правничої допомоги в сумі 800 (вісімсот) гривень.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України (ст.283 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України).
Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі (ч.1 ст.285 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Повне ім'я сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Гибалівка Шаргородського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Калинівка Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Повне заочне рішення складено 05.11.2021 року.
Суддя: