Шаргородський районний суд
Вінницької області
05 листопада 2021 року
м. Шаргород
Справа № 152/1087/21
провадження №2/152/383/21
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Соколовської Т.О., з участю секретаря судового засідання Здищук А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту,
учасники справи - не прибули,
I.Виклад позицій позивача та відповідача.
07 вересня 2021 року ТОВ «Менеджмент Інвестицій» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, посилаючись на те, що 11.09.2018 між ТОВ «Менеджмент Інвестицій» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 2297-18/СК, відповідно до якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % в день від суми заборгованості строком 29 календарних днів, а саме з 11.09.2018 по 09.10.2018. Відповідач не виконує зобов'язання щодо погашення кредиту, у зв'язку із чим станом на 02.09.2021 виникла заборгованість в сумі 10813,15 грн., з яких 1000 грн. - заборгованість по кредиту, 580 грн. -заборгованість по відсоткам, 3600 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам, 5344,40 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям, 86,95 грн. - 3% річних від простроченої суми, 201,80 грн. - інфляційне збільшення боргу.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
20.10.2021 до суду поступила письмова заява від представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справу у відсутності представника ТОВ «Менеджмент Інвестицій» за наявними матеріалами справи (а.с.54).
Інших заяв та клопотань пов'язаних із розглядом справи від учасників судового процесу не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 05 жовтня 2021, з повідомленням (викликом) сторін. Клопотань від сторін про інше не надходило. Вказаною ухвалою суду відповідачу ОСОБА_1 запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с.23-24).
Ухвалу суду від 09.09.2021 разом з копією позовної заяви, додатками до неї та повісткою про виклик до суду направлено на адресу відповідача ОСОБА_1 , зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1 , проте поштова кореспонденція повернулася до суду з відміткою Укрпошти «адресат не проживає за вказаною адресою» (а.с.49).
Відповідно до довідки Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області № 06-07/2/59 від 08.09.2021, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.22).
З метою повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, 05.10. та 20.10.2021 на веб - порталі "Судова влада" судом розміщені оголошення про виклик відповідача ОСОБА_3 у судові засідання на 20.10 та 05.11.2021 (а.с.51, 53).
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на веб - порталі "Судова влада" ( ч.11 ст.128 ЦПК України).
05.10. та 20.10.2021 у зв'язку з неявкою у судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, судове засідання відкладено на 20.10. та 05.11.2021 відповідно (а.с.50, 52).
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, повторно на виклик суду не прибув, хоча належним чином була повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошень про виклик на веб - порталі "Судова влада" (а.с.51, 53). Заяв про розгляд справ у його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
За правилами ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, у суда наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статтей 280 -281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено факт укладення між ТОВ «Менеджмент Інвестицій» в особі керівника відокремленого підрозділу №2 ТОВ «Менеджмент Інвестицій» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 11.09.2018 договору споживчого кредиту №2297-18/СК, згідно з яким останній отримав у ТОВ «Менеджмент Інвестицій» кредит в сумі 1000 грн. строком 29 календарних днів, а саме з 11.09.2018 по 09.10.2018, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % в день від суми заборгованості (п.п.1.1., 1.2. Договору) (а.с.8-11).
Кредит видано готівкою відповідно до п.2.2. Договору, що підтверджується видатковим касовим ордером від 11.09.2018 (а.с.13).
Днем надання кредиту вважається день отримання коштів Позичальником у касі Кредитора готівкою (п.2.3 Договору).
Згідно з п.2.1. Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, зворотності, цільового характеру використання та платності.
ПСплачені Позичальником кошти використовуються Кредитором у такому порядку: в першу чергу направляються на погашення штрафних санкцій, в другу чергу прострочених процентів, а в третю чергу на погашення тіла кредиту (п.3.7. Договору).
Позичальник проводить погашення кредиту та процентів за користування кредитом через касу кредитодавця або на поточний рахунок кредитодавця, що передбачено п.3.6 Договору.
Заборгованість Позичальника по сплаті процентів, пені, штрафів, кредиту забезпечується всім належним Позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України, що передбачено п.2.5. Договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора та діє до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1. Договору).
Відповідач ОСОБА_1 припинив виплати по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого станом на 02.09.2021 виникла заборгованість в сумі 10813,15 грн., з яких 1000 грн. - заборгованість по кредиту, 580 грн. -заборгованість по відсоткам, 3600 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам, 5344,40 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим штрафним санкціям, 86,95 грн. - 3% річних від простроченої суми, 201,80 грн. - інфляційне збільшення боргу.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджується кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в п.42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980). Право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").
Згідно положень ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).
Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач ОСОБА_1 не використав можливість і право реалізувати свої процесуальні права, заперечувати проти позову, надати докази у підтвердження своїх заперечень, на виклик суду повторно не прибув.
Небажання ОСОБА_1 надати відзив та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, з'являтися на виклик суду, дає суду право обмежитись доказами, наданими позивачем.
Перешкод для пред'явлення позову про стягнення заборгованості судом не встановлено.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання…
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини позики, а саме - кредиту, за договором якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст.1048 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому на підставі ст.1048 ЦК України (ч.2 ст.1050 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
VІ. Висновки суду
Аналіз перевірених і оцінених у судовому засіданні доказів у підтвердження позовних вимог переконує суд, що позивачем ТОВ «Менеджмент Інвестицій» надано належні, достовірні та допустимі докази, в силу вимог ст.ст. 76 - 81 ЦПК України на підтвердження того, що між відповідачем та позивачем склалися кредитні правовідносини, в яких ТОВ «Менеджмент Інвестицій» є кредитором, а ОСОБА_1 - боржником. Позивач умови договору виконав, відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №2297-18/СК від 11.09.2018 щодо своєчасного повернення кредиту не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість по кредиту, яка станом на 02.09.2018 становить 10813,15 грн.
За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Менеджмент Інвестицій» заборгованості за кредитом, оскільки відповідачем не доведено факт виконання умов договору г і повернення кредиту та процентів за користування ним, чим право ТОВ «Менеджмент Інвестицій» порушено і підлягає судовому захисту.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне - 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини").
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Менеджмент Інвестицій» судовий збір в сумі 2270 грн. (а.с.1).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст. 268, ст.ст. 273, 274-279 ЦПК України, ст.ст. 525, 625, 629, 651, 653, 1048, 1049, 1050, 1054-1055 ЦК України, Суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2297-18/СК від 11.09.2018 в сумі 10813,15 (десять тисяч вісімсот тридцять) гривень 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій» сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч. 4 ст. 273 ЦПК України).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ім'я (найменування) сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Менеджмент Інвестицій», 49027, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 22, ідентифікаційний код юридичної особи 36295902;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.11.2012.
Рішення ухвалено та підписано суддею 05.11.2021.
Головуючий суддя: Т.О. Соколовська