Справа № 136/570/19
провадження №1-кп/136/37/19
04 листопада 2021 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020200000042 від 14.02.2019 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Луківці, Вижницького району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
з боку обвинувачення
прокурора ОСОБА_4
з боку захисту
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , 13.02.2019 року біля 12 години, під час продажу ікон, знаходячись всередині житлового будинку ОСОБА_5 , що розташований в АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, шляхом вільного доступу, умисно, таємно здійснив крадіжку грошей у сумі 7 050 грн., які непомітно для ОСОБА_5 з необережності випали з книги на підлогу кімнати. Після чого ОСОБА_3 залишив домогосподарство останньої з викраденими коштами, якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 7050 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав за обставин вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись з кваліфікацією вчиненого ним діяння, у вчиненому щиро розкаявся.
Суд переконався, що показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість та, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом також встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не має сумніву у добровільності їх позиції, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - крадіжка, вчинена повторно.
Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, особу винного, а саме: ОСОБА_3 раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо за відомостями органу місцевого самоврядування; на обліку в лікаря психіатра та в наркологічному кабінеті не перебуває.
Суд враховує досудову доповідь органу з питань пробації за висновками якого ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення середній, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, оскільки він не становить небезпеки для суспільства.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його діяння.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст.76 КК України.
Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що з моменту вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував повністю шкоду, що свідчить про його усвідомлення вчиненого діяння.
За таких обставин іспитовий строк буде більш сприятливим чинником щодо виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався.
Керуючись ст.65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 ч.1 п.п. 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки на протязі іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1