Справа № 132/3308/21
Провадження № 2/132/863/21
Іменем України
03.11.2021 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
секретаря Безулої К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,
Позивачка в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області помер її батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області померла її мати ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, та присадибну земельну ділянку, орієнтовною площею 0,31 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 частку якого вона прийняла, але не оформила після смерті свого чоловіка (батька позивача) ОСОБА_3 , який належав йому згідно свідоцтва про право власності, виданого 25.06.1990 року виконкомом Корделівської сільської ради народних депутатів.
Позивачка як спадкоємець за законом на майно померлої ОСОБА_4 , в передбачений законом шестимісячний термін фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст.ст. 548-549 ЦК України (в ред. 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини), так як постійно проживала з батьками до дня їх смерті, проводила ремонтні роботи в спадковому будинку та обробляла присадибну земельну ділянку. Крім того, 15.07.2021 року подала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини для отримання свідоцтв про спадщину за законом після смерті батьків, однак отримала постанову державного нотаріуса Калинівського району Василишиної Л.В. про відмову у вчинені нотаріальної дії № 600/02-31 від 20.09.2021 року.
Однак оформити спадщину в нотаріальній конторі позивачка не має можливості в зв'язку з тим, що вищевказаний житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 , який припинив своє існування в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.
Тому звернулася до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 до розгляду справи по суті в судовому засіданні подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи наявні заява відповідно до якої позовні вимоги позивача визнає повністю та просить справу розглянути у її відсутність.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області помер батько позивача ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області померла мати позивача ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, та присадибну земельну ділянку, орієнтовною площею 0,31 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , 1/2 частку якого вона прийняла, але не оформила після смерті свого чоловіка (батька позивача) ОСОБА_3 , який належав йому згідно свідоцтва про право власності, виданого 25.06.1990 року виконкомом Корделівської сільської ради народних депутатів.
Позивачка як спадкоємець за законом на майно померлої ОСОБА_4 , в передбачений законом шестимісячний термін фактично прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном відповідно до ст.ст. 548-549 ЦК України (в ред. 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини), так як постійно проживала з батьками до дня їх смерті, проводила ремонтні роботи в спадковому будинку та обробляла присадибну земельну ділянку. Крім того, 15.07.2021 року подала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини для отримання свідоцтв про спадщину за законом після смерті батьків, однак отримала постанову державного нотаріуса Калинівського району Василишиної Л.В. про відмову у вчинені нотаріальної дії № 600/02-31 від 20.09.2021 року.
Однак оформити спадщину в нотаріальній конторі позивачка не має можливості в зв'язку з тим, що вищевказаний житловий будинок належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_3 .
Поняття «колгоспний двір» припинило своє існування в зв'язку з набранням чинності ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року. Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року.
Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо, це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Враховуючи, що відповідач позов визнає, не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності іх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За вказаних обставин суд вважає за можливим визнати за позивачкою право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 527, 529, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), ст.ст. 13, 81, 82, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 та в цілому складається з житлового будинку літ. А, прибудови літ. а, веранди літ. а1, ганку, загальною площею 108,1 кв.м, житловою площею 59,9 кв.м, сараю з літньою кухнею літ. Б, погріба з шиєю літ. В, колодязя № 1, вартістю 90546,00 грн., в порядку спадкування за законом на 1/2 частку після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області, та на 1/2 частку після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Корделівка, Калинівського району Вінницької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.
Суддя: