Справа № 128/1499/21
05 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Ружицькій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи її тим, що вона звернулася до державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 05206877600:02:002:0226, яка розташована під даним житловим будинком. Проте, державним нотаріусом постановою №472/02-31 від 26.03.2021 їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки в свідоцтві про право особистої власності зазначено, що ціле домоволодіння належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права на вказане нерухоме майно. Щодо обставин справи, то зазначає наступне. Вказаний житловий будинок побудовано в 1954 році і належав колгоспному двору, єдиним членом і головою якого була ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26.01.1990, виданого виконкомом Степанівської сільської ради на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів №128 від 19.05.1988 та зареєстроване о органах БТІ. Таким чином вказаний житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору, єдиним членом та головою якого була ОСОБА_2 . На момент припинення колгоспного двору, так само єдиним його членом була ОСОБА_2 . Тобто, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні, перетворилося на власність члена припиненого колгоспного двору ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, яке їй належало. До складу спадкового майна входять житловий будинок в АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 05206877600:02:002:0226, яка розташована під даним житловим будинком. За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 01.11.2005, відповідно до якого все своє майно ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 . Так, за життя ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку, площею 0,4879 га, з яких площею 0,25 га, цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та площею 0,2379 га - для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №1563 від 21.07.200. Земельну ділянку, площею 0,2379 га - для ведення особистого селянського господарства позивачка успадкувала та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Земельна ділянка, площею 0,25 га, , кадастровий номер 05206877600:02:002:0226, розташована під житловим будинком, який належав колгоспному двору і у зв”язку із цим нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок та земельну ділянку під ним. Посилаючись на положення ЦК України в ред. 1963 року, ЦК України, Закону України «Про власність», просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,25 га, , кадастровий номер 05206877600:02:002:0226, розташовану за цією ж адресою (а.с. 3-9, 62).
Ухвалою суду від 04.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення (а.с. 60).
Ухвалою суду від 13.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, за клопотанням позивача витребувано із Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.с. 76)
Ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 121).
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Богословський С.В. в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явились. Представником позивача подано заяву, в якій позовні вимоги він підтримує повністю та просить справу розглянути у їх відсутність (а.с. 131).
Представник відповідача Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Селищний голова Ковінько О. надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника селищної ради, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 126).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підставі досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів судом встановлено, що відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 (а.с. 17-18).
Згідно копії заповіту складеного 01.11.2005 (а.с. 12) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_1 , на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме права за законом.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 11) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 97 років.
Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.01.1990 (а.с. 22) ціле домоволодіння в АДРЕСА_1 дійсно належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_2 . Вказане домоволодіння зареєстровано в бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності та зареєстровано в реєстровій книзі за №4 26.01.1990.
Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 станом на 24.06.2021 (а.с. 69-73) та копії довідки №9 від 29.06.2021 (а.с. 68), виданої КП «ВООБТІ», інвентаризаційна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами складає 98865 грн. До складу домоволодіння входить: житловий будинок 1954 року побудови, загальною площею 44,9 кв.м, в тому числі 15,1 кв.м житлової площі; ганок 1954 року побудови; літня кухня 1954 року побудови; погріб 1954 року побудови; криниця 1960 року побудови; ворота з хвірткою 2015 року побудови; огорожа 2015 року побудови. Будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці загальною площею 25000 кв.м.
З копій виписки з домової книги та копії домової книги домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 26-34, 66-67) вбачається, що за вказаною адресою були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_2 значиться як голова двору.
Згідно копій свідоцтв про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 64), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 65).
З копії талону про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 , який був зареєстрований в АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації як померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 67).
З копії Державного акту на право приватної власності на землю Серії ВН №1563 від 21.07.2000 (а.с. 13) ОСОБА_2 на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Степанівської сільської ради народних депутатів від 11.03.1995 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4879 га, яка розташована на території Степанівської сільської ради. Землю передано для обслуговування жилого будинку та господарських споруд - 0,2500 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,2379 га.
Згідно копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0521081222021 від 11.01.2021 (а.с. 14-16) земельна ділянка площею 0,2500га з кадастровим номером 0520687600:02:002:0226, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташована в АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки вказана ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ВН №1563 від 21.07.2000.
Відповідно до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, кадастровий номер 0520687600:02:002:0226, станом на 07.05.2021 складає 93875 грн. (а.с. 35-53).
З копії спадкової справи №544/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 82119) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 19.11.2019 звернулася до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . На підставі її заяви від 02.12.2020, позивачці ОСОБА_1 02.12.2020 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,0397га, кадастровий номер 0520687600:01:002:0084, яка розташована на території Степанівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю І-ВН №063718, виданого Вінницькою РДА 05.05.2003. на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 від 26.03.2021 позивачці 26.03.2021 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2379га, кадастровий номер 05200687600:02:002:0227, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ВН №1563, виданого Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21.07.2000. Також, 26.03.2021 позивачці ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2311 га, кадастровий номер 0520687600:02:002:0225, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія ВН №1564, виданого Степанівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21.07.2000.
Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори №472/02-31 від 26.03.2021 позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520687600:02:002:0226, розташовану під зазначеним вище житловим будинком, які належать ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у наданому свідоцтві про право особистої власності зазначено, що ціле домоволодіння, що складається з одного житлового будинку з надвірними будівлями, розташоване в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . З огляду на це оформити свої спадкові права на житловий будинок спадкоємець не може, оскільки свідоцтво про право особистої власності не є документом, що свідчить про перебування його у власності спадкодавця, так як вказує, що двір є колгоспним, що не дає можливості реалізувати спадкові права. Окрім того, на вказаному свідоцтві відсутній відбиток гербової печатки Степанівської сільської Ради депутатів трудящих. До того ж, відповідно до положень ст. 1225 ЦК України та ст. 120 ЗК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на яких вони розміщені (а.с. 10).
Таким чином, судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка прийняла спадщину відповідно до положень ст. 1269 ЦК України шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. До складу спадкового майна входить житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520687600:02:002:0226, що розташована під зазначеним житловим будинком та має цільове призначення - для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, належних ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 26.01.1990 та Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №1563. Однак через те, що вищезазначений житловий будинок належить до групи колгоспного двору, головою якого є спадкодавець ОСОБА_2 , позивачка не може у нотаріальній конторі оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_2 , про що нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тобто, вирішити дане питання, окрім як в судовому порядку, позивачка позбавлена можливості, її право на спадщину порушене та підлягає захисту.
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини спадкування за заповітом, що регулюються Цивільним Кодексом України в ред. 1963 року, Законом України «Про власність», Цивільним Кодексом України та Земельними кодексом України, які застосував суд при вирішенні справи та на які посилався позивач.
Відповідно до ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно аналізу положень ст. 392 ЦК України, вбачається, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.
Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.
Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.
Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 мені належало право власності на частку майна у колгоспному дворі, як його члену, що не втратив право на частку в його майні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно змісту ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як є обґрунтованими, доведеними позивачем, відповідають матеріальному закону. Викладені у позові обставини знайшли своє підтвердження. Судом не встановлено порушення права інших осіб при визнанні права на житловий будинок та земельну ділянку за позивачкою, що належить померлій ОСОБА_2 .
Понесені позивачкою судові витрати, за заявою її представника, слід залишити за позивачкою.
Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1270, 1273 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 22, 25, 116, 125, 126 ЗК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293- 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520687600:02:002:0226, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачкою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_2 ;
Відповідач - Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, смт Вороновиця Вінницького району Вінницької області, вул. Козацький шлях, 60, код ЄДРПОУ 04326069.
Суддя Л.П. Шевчук