Житомирський апеляційний суд
Справа №295/13890/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
01 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2021 року,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 18.12.2021 року.
Обраховано строк перебування під вартою з моменту фактичного затримання - з 14 год. 30 хв 19.10.2021. Визначено ОСОБА_8 заставу в розмірі 45400 грн. Строк дії ухвали встановлено до 18.12.2021.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати до її підзахисного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, зазначає, що слідчим суддею не розглянута можливість застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Звертає увагу, що на даний час свідки у кримінальному провадженні допитані, а тому, вплив на свідків, як процесуальний ризик є відсутнім, як і відсутній ризик того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від слідства, за відсутності обґрунтованих доказів наданих слідчим. Наголошує, що її підзахисний має постійне місце проживання, працює неофіційно, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, тобто має стійкі соціальні зв'язки. Крім того, в останнього є місце реєстрації, хоча, органом досудового розслідування зазначено, що у підозрюваного згорів будинок і на даний час він орендує житло - кімнату у гуртожитку в м Коростишів, де і працює обробником каменю. Зазначає, що доводи клопотання про те, що відносно підозрюваного є кримінальні провадження у судах, то відповідно до презумпції невинуватості, органу досудового розслідування не слід на це посилатись, оскільки рішення, яке набрало законної сили - відсутнє.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №295/13890/21, в провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №№12021060400001876 від 19.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Згідно змісту клопотання слідчого, 19.10.2021 року близько 13 год. 47 хв., ОСОБА_8 , перебував поряд з будинком АДРЕСА_2 та шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до вищевказаного будинку.
В цей же день, час та місці, та за вказаних обставин у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна із вищевказаного будинку.
В подальшому, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до будинку АДРЕСА_2 та викрав золоті прикраси та біжутерію на суму близько 5000 гривень. Склавши вищевказані речі у поліетиленовий пакет та взявши його у руки, залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вищевказану суму.
19.10.2021 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст.208 КПК України.
20.10.2021 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, ст.185 КК України.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Наявні у провадженні докази, на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_8 дійшов правильного висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України є тяжким правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому колегія суддів погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами захисника про відсутність ризиків переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість за вчинення кримінального правопорушення проти власності (а.п.28-29), на даний час в провадженні Червоноармійському районному суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12018060310000286 по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.2 ст.121 КК України, під час судового розгляду якого останній двічі відповідними ухвалами суду (а.п.48-55) оголошувався в розшук у зв'язку з тим, що не з'являвся в судові засіданні і переховувався від суду. Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень. В даному випадку, апеляційний суд враховує лише відповідну процесуальну поведінку ОСОБА_8 під час судового провадження №293/1539/18 в Червоноармійському районному суду.
На переконання апеляційного суду, докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами провадження та з урахуванням особи підозрюваного, який офіційно не працює, тобто не має постійного та офіційного заробітку (стороною захисту не надано доказів на спростування цього), не проживає за місцем реєстрації (а.п.68), виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, хоча і перебування останнього в офіційному шлюбі не підтверджено строною захисту, має малолітню дитину (а.п.69), орендує тимчасове житло, з урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та встановлених ст.177 КПК України ризиків, недостатньо для доведення як відсутності ризиків, так і того, що останній виконуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи слідчого про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також доводи підозрюваного та його захисника щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про застосування даного запобіжного заходу та дійшов правильного висновку про обрання підозрюваному ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням в порядку ч.3 ст.183 КПК України відповідної застави.
При цьому, за встановлених обставин, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 , даних про особу останнього, а також встановленими ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір застави відповідає принципам достатності та виваженості і буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, в тому числі й порушень положень ст.5 Конвенції, констатованих Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, на що посилається захисник у поданій апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено.
За вказаних обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2021 року, якою застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави у розмірі 45400 грн., з строком дії ухвали до 18.12.2021, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: