Справа № 159/2352/21 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М.
Провадження № 22-ц/802/1172/21 Категорія: 65 Доповідач: Осіпук В. В.
02 листопада 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення на його користь із ОСОБА_1 заборгованості за оплату послуг з постачання природного газу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року,
У квітні 2021 року ТзОВ «Волиньгаз збут» звернулося до суду із зазначеною заявою.
Вимоги заяви обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу, які надаються товариством за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Заявник вважає, що договір на постачання природного газу з ОСОБА_1 є укладеним в силу положень розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованих в міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827.
За змістом цих положень договір між споживачем та постачальником природного газу укладається на умовах типового договору шляхом заявочного приєднання до умов договору, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є підписання заяви-приєднання та повернення її примірника постачальнику або сплачений рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший постачальник.
З підстав, що боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором постачання природного газу побутовим споживачам по оплаті послуг газопостачання виконує не в повному обсязі, ТзОВ «Волиньгаз збут» просило суд видати судовий наказ про стягнення заборгованості за спожитий газ в розмірі 4763грн 37 коп.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року у видачі судового наказу відмовлено.
В апеляційній скарзі ТзОВ «Волиньгаз збут», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судовий наказ може бути виданий за наявності як відповідних окремих договорів про надання послуг, так і типового договору про надання послуг за наявності інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг і розмір заборгованості по їх оплаті. Факт відсутності окремого договору підписаного боржником про надання послуг постачання природного газу сам по собі, на думку заявника, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих йому послуг.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, ТзОВ «Волиньгаз збут» про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, а саме заявником не додано копію договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення грошової заборгованості за надані послуги з постачання газу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Такий висновок суду є правильним.
Встановлено, що ТзОВ «Волиньгаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у сумі 4763грн 37 коп., на обґрунтування своїх вимог додавши до заяви: копію абонентської картки боржника № НОМЕР_1 ; копію витягу з особового рахунку боржника білінгової системи споживачів «Газоліна».
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 цього Кодексу особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України передбачена форма і зміст заяви про видачу судового наказу.
Так, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд вірно керувався положеннями п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, згідно з яким до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Вказані висновки в повній мірі узгоджуються з пунктом 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», яким роз'яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу
З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Волиньгаз збут» до заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, не додало копії договору про постачання природного газу, що є порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України та підставою для відмови у видачі судового наказу.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір постачання природного газу побутовим споживачам є типовим і розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕП та постачальника, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вимогам вищезазначеної норми цивільного процесуального права, що є обов'язковою для виконання всіма особами у разі звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
Також, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що відсутність укладеного письмового договору не звільняє споживача від обов'язку по оплаті фактично спожитих послуг.
Водночас, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому підстав для її скасування і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, як про це просив заявник, не вбачає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» залишити без задоволення.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді