СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11329/20
пр. № 2/759/1106/21
22 вересня 2021 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря Савіцькій Л.Д., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
05 липня 2020 року позивачка звернулася до суду із позовом до Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючих документу, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначила, що позивачка 26 січня 2008 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів за 2008 рік зроблено актовий запис № 126.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер, після його смерті відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , але в правовстановлюючих документах право власності зареєстровано на особу за прізвищем ОСОБА_3 , що мало місце у зв'язку з помилковим перекладом прізвища чоловіка з російської на українську мову. У встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний термін позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа що підтверджує право власності на квартиру.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2020 року було відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
12.10.2020 року від представника відповідача Київської міської ради до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить суд розглядати справу на підставі поданих сторонами доказів та слухати справу у відсутності представника Київської міської ради.
18.11.2020 року від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшов лист в якому 3-я особа просить розглядати справу у відсутності третьої особи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2021 року, справу передано головуючій судді Горбенко Н.О.
Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року було відкрите провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
15 червня 2021 року ухвалою суду було закрите підготовче засідання та призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, надавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені, причини не явки суду не відомі, через канцелярію суду надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, а саме, що 26 січня 2008 року позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів за 2008 рік зроблено актовий запис № 126.
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер, що підтверджується свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2017 р. відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Після смерті чоловіка позивачки відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі рішення № 649 від 26 жовтня 1987р. виконкому Московської районної ради народних депутатів.
22 квітня 1993 р. ОСОБА_2 . Київським обласним ПБК «Облагробуд» на підставі розпорядження (наказу) органу приватизації № 30 від 22 квітня 1993 р. видано свідоцтво про право власності на квартиру, у зазначеному свідоцтві прізвище « ОСОБА_4 » помилково зазначено російською мовою « ОСОБА_3 ».
Право приватної власності спадкодавця зареєстровано у реєстровий книзі 5 травня 1993р. за номером № НОМЕР_2 .
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що чоловіку позивачки на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний термін, 14 березня 2017 р. позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, але їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує право власності на квартиру.
Згідно п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 30 травня 2008 року №7«Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини тощо.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або проголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день проголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України за ч.1 спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
На час відкриття спадщини позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після померлої ОСОБА_2 ..
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 23 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд вважає доведеним факт, що правовстановлюючий документ свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належало за життя ОСОБА_2 , та як слід, суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на квартиру.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 1, 12, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Дванадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт, що правовстановлюючий документ: Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане 22 квітня 1993 року Київським обласним ПБК «Облагробуд» на підставі розпорядження (наказу) органу приватизації № 30 від 22.04.1993 року, належало за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О.Горбенко