СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9609/20
пр. № 2/759/1016/21
07 жовтня 2021 року
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Савіцькій Л.Д., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей за місцем проживання матері, -
11 червня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей, в якому просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком.
Свої вимоги мотивує тим, що з 28 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_1 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин діти проживають разом з відповідачкою. Позивач тривалий час вимушений був розшукувати своїх дітей, звертаючись, зокрема, до органів опіки та піклування. Йому стало відомо, що діти були перевезенні відповідачем та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно повідомлення органу опіки та піклування діти відвідують приватний садок-школу «Колосочок. Нова Березівка». ГО «Школа Світла». Але Позивач встановив, що фактично відповідач проживає з малолітніми дітьми не в приватному дитячому садочку-школі, а в приміщення, яке має незрозумілий правовий статус, з відповідними послугами, які здійснюються всупереч встановленим на території України правилам та процедурам щодо діяльності та функціонування закладів дошкільної освіти. Вищевказаний заклад не відповідає вимогам ст.ст. 9, 11, 13 Закону України «Про дошкільну освіту». Позивач має постійне місце проживання, яке відповідно до акту обстеження умов проживання має задовільні умови для проживання дітей. Також позивач має постійне місце роботи та позитивно характеризується за місцем роботи, має можливість забезпечити належні умови проживання, повного мірою займатися вихованням дітей.
Ухвалою суду від 16 червня 2020 року позовну заяву було прийнято та відкрито справу у загальному позовному провадженні.
07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей, в якому просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю.
Свої вимоги мотивує тим, що з 28 жовтня 2014 року між нею та позивачем, за первісним позовом, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин діти проживають разом з відповідачкою за первісним позовом. Під час проживання однією сім'єю з позивачем за первісним позовом постійно відбувалися сварки та скандали, відповідач за зустрічним позовом не приймав участі у вихованні дітей, постійно ображав відповідачку за первісним позовом, неодноразово застосовував щодо неї фізичне насильство, свідками чого були малолітні діти. У зв'язку з фактами насильства у сім'ї вона неодноразово зверталася за консультативною допомогою до спеціалістів Київського міського центру роботи з жінками, крім того старша донька ОСОБА_3 неодноразово розповідала своїй виховательці у дитячому садочку про те, що батько бив маму та вона плакала. З метою уникнення постійних сварок та насильства вдома, що безумовно було травмою для дітей, негативно впливали на їх фізичне, емоційне здоров'я та розвиток, малолітні діти та позивачка за зустрічним позовом проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 , де також функціонує заклад дошкільної освіти, в якому позивачка за зустрічним позовом працювала на посаді викладача молодших класів, а діти навчалися. З 01.08.2020 року позивачка за зустрічним позовом разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди. Одразу після переїзду вона письмово повідомила відповідача за зустрічним позовом, також зазначила, що відповідач за зустрічним позовом не приймає участі та не цікавиться вихованням дітей, не піклується про стан їх здоров'я, ухиляється від сплати аліментів на їх утримання, сплачує їх нерегулярно та в розмірі, що нижче мінімального гарантованого чинним законодавством України, зв'язку з чим у лютому 2020 року вона звернулася до суду з позовом заявою про стягнення аліментів. Станом на 4 вересня 2020 року заборгованість відповідача за зустрічним позовом сплати аліментів на утримання малолітніх доньок складає 42 724,12 грн.
Також позивачка за зустрічним позовом зазначила, що вона немає шкідливих звичок, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою з місця роботи, вона відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, молодша донька ОСОБА_4 знаходиться на природному грудному вигодовування та потребує постійного догляду за нею, позивачка має самостійний дохід та можливість належним чином забезпечувати потреби дітей, за місцем проживання дітей створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку та навчання, вона не перешкоджає відповідачу за зустрічним позовом бачитися з дітьми та приймати участь у їх виховання, вона є співвласником майна придатного для проживання з дітьми, в свою чергу відповідач за зустрічним позовом своєю аморальної поведінкою може зашкодити розвиткові дітей, крім того відповідач має на своєму утриманні матір, яка потребує його утримання та догляду, про що відповідач неодноразово вказував під час судового розгляду по справі про стягнення аліментів, відповідач працює на двох роботах, періодично має цілодобові чергування, а тому немає можливості забезпечити дітям постійний догляд.
Ухвалою суду від 02 лютого 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей за місцем проживання матері, був прийнятий та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.
25 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача за первісною позовом про залишення позову без розгляду, в якій також представник просив розглянути справу за їх відсутності.
Ухвалою суду від 25 травня 2021 року заяву представника позивача за первісним позовом було задоволення та первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей, залишено без розгляду.
08 липня 2021 року ухвалою суду закрите підготовче засідання за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей за місцем проживання матері, був прийнятий та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та не заперечувала проти винесення заочного рішення. Але будучи присутньою у минулих судових засіданнях, позов підтримувала, просила його задовольнити з підстав у ньому викладених.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засіданні не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання відповідач не з'явився, був належним чином повідомлений, про причини не явки суду не відомі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені, про причини не явки суду не відомі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
28 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №1730 (а.с. 203, т.1)
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 20, т.1).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 03 лютого 2015р. та свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 23 серпня 2018 року від даного шлюбу позивач та відповідач мають спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 204-205, т.1)
Відповідно до ч. 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 цього Кодексу передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ст. ст. 11, 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Матеріалами справи засвідчується, що позивач ОСОБА_1 забезпечена житлом згідно договору оренді від 21 січня 2020 року (а.с. 216, т.1), нею створені усі умови, що необхідні для проживання та повноцінного розвитку дітей, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 30 січня 2021 року (а.с. 213), характеризується за місцем проживання позитивно (а.с.215, т.1), працевлаштована (а.с. 238-239, т.1).
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю.
Також відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76,81, 141, 263, 265, 273, 280-282, 354, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації; Служба у справах дітей та сім'ї Макарівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дітей за місцем проживання матері - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Суддя Н.О Горбенко