СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23387/20
пр. № 2/759/2642/21
06 жовтня 2021 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Савіцькій Л.Д., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Ткаченко Я.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненні перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, в обґрунтування якого зазначила, що їй та відповідачці на праві приватної власності належить по Ѕ частині будинку та Ѕ частині земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2020 року по справі № 759/7682/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку було вирішено виділити у власність позивачки частину житлового будинку літери «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житлову кімнату, позначену на плані номером «1-2» площею 19,3 кв.м, веранду під номером «1-1» площею 9,0 кв.м, разом по будинку 28,3 кв.м.
Але відповідачка чинить їй перешкоди щодо можливості входу до її частини домоволодіння та користування. Вирішити питання з відповідачем мирним шляхом вона не може, тому змушена звернутись до суду.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 р. провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи повторно в судове засідання не з'явилася, причини не явки суду не відомі.
Суд, враховуючи строки розгляду справи, відсутність доказів поважності неявки в судове засідання відповідача, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.
Суд, заслухавши думку позивача та її представника, пояснення свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6 ст.13ЦК).
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав (рішення у справі PowellandRayner v. U.K, 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986) так і на наймача (рішення в справі Larkos v Cyprus, 18.02.1999).
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Згідно із ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст.55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Процесуальний закон також містить норми, відповідно до яких судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи інтерес (статті 1-4 ЦПК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст.2 ЦПК України).
Статтею першою Протоколу N 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини (Європейська конвенція з прав людини) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Рішенням Європейського суду по правам людини справа «Маркс (MARCKX) проти Бельгії» від 13.06.1979 в пункті 63 стосовно статті першої Протоколу першого Європейської конвенції з прав людини зазначено, що визнаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном стаття перша по своїй суті є гарантом права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
Судом встановлено, що згідно довідки ПБ-2014 від 23.05.2014 виданої КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить: 1/2 частина - позивачці та 1/2 частина належить відповідачці (а.с. 20).
Згідно з технічним паспортом будинок загальною площею 55, 2 кв.м. та житловою площею 35, 2 кв.м. зареєстрований за позивачкою та відповідачкою (а.с. 15-19).
Згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.06.2020 року по справі № 759/7682/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини житлового будинку було вирішено виділити у власність позивачки частину житлового будинку літери «А», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме житлову кімнату, позначену на плані номером «1-2» площею 19,3 кв.м, веранду під номером «1-1» площею 9,0 кв.м, разом по будинку 28,3 кв.м.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили факт перешкоджання відповідачкою користування ОСОБА_1 частиною її домоволодіння.
Суд, оцінивши та дослідивши докази, а також у їх сукупності, вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження того, що її право на користування та володіння майном порушено та потребує захисту,тому позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні та володінні спірним майном, підлягають задоволенню та вважає, що слід зобов'язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_1 належним їй майном, оскільки вона не може потрапити до спірної частини земельної ділянки та домоволодіння, шляхом її вселення до спірної частини домоволодіння
Згідно з ч.ч.1,2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом визначено, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень. Вираховуючи розмір задоволених позовних вимог, правильним є висновок про те, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4,13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненні перешкод у користуванні власністю, шляхом вселення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , перешкод у користуванні власністю: Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1 , а саме: житловою кімнатою, позначеною на плані номером «1-2» площею 19,3 кв.м., верандою під номером «1-1» площею 9,0 кв.м., разом по будинку 28,3 кв.м., шляхом вселення ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.О. Горбенко