Справа № 758/9735/21
12 жовтня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Гайдай К. В.,
учасники справи не повідомлялись,
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
На адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якому просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на автомобіль LAND ROVER DISCOVERY SPORT, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 та заборонити його відчуження на користь третіх осіб у будь-який спосіб.
Обгрунтовуючи подану заяву, посилається на те, що відповідач подарував 14.05.2018 позивачу автомобіль LAND ROVER DISCOVERY SPORT, державний номерний знак НОМЕР_1 ,2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 . На даний час автомобілем користується відповідач. На неодноразові звернення повернути їй автомобіль відповідач автомобіль не повертає, і нікого не допускає до свого помешкання, що і стало причиною звернення до суду з позовом про витребування майна (зазначеного автомобіля) із чужого незаконного володіння. На думку позивача, відповідач не буде робити спроби у злочинний спосіб перереєструвати автомобіль на іншу особу, і оскільки це може привести до порушення її прав та ускладнити повернення їй автомобіля, просить забезпечити позов.
Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.
В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.
З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви сторони не викликались.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №758/9735/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Як вбачається з матеріалів справи, а також зазначається позивачем у заяві про забезпечення позову, власником автомобіля LAND ROVER DISCOVERY SPORT, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 - є ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору дарування автомобіля від 14.05.2018 (зареєстрованого в реєстрі за номером №758) та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відтак, оскільки власником є позивач - ОСОБА_1 , якій виключно належить право розпоряджатися таким автомобілем, ризик його відчуження відповідачем (який не є власником автомобіля) іншим особам не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а саме по собі існування спору між сторонами не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання рішення.
Виходячи з поданих матеріалів, суд не вбачає достатнього обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149-153, 353, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 жовтня 2021 року.
Суддя О.І. Якимець