печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43398/21-к
03 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю потерпілого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від здійснення розгляду його скарги на бездіяльність в.о. Директора ДБР в порядку ст. 303 КПК України у кримінальному провадженні № 42020000000002037,
До суду надійшла заява заявника потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від здійснення розгляду його скарги на бездіяльність в.о. Директора ДБР в порядку ст. 303 КПК України у кримінальному провадженні № 42020000000002037 з підстав наявності обставин, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України - за наявності інших обставин, які викликають сумнів у її неупередженості. Зокрема, вказує на те, що слідчим суддею розглядалася його скарга (757/11497/21-к) з порушенням розумних строків судових розглядів, підготовки, оголошення та видачу судового рішень, що негативно впливає на його процесуальні права.
У судовому засідання потерпілий ОСОБА_3 підтримав заяву.
Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про розгляд зазначеної заяви були повідомлені належним чином. Тому, суд розглянув заяву про відвід у їх відсутність.
Дослідивши заяву про відвід, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з такого.
Положеннями ст. 75, 76 КПК України передбачені випадки, за наявності яких слідчий суддя підлягає відводу.
Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр» проти України», Європейський суд вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).
Проте, судом не встановлено обставин, які би викликали сумніви в неупередженості та об'єктивності слідчого судді ОСОБА_4 і унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суддя,
У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від здійснення розгляду його скарги на бездіяльність в.о. Директора ДБР в порядку ст. 303 КПК України у кримінальному провадженні № 42020000000002037 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1