печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54859/21-к
05 листопада 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2021 у кримінальному провадженні № 42020100000000208,
13.10.2021 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 , яке передано слідчому судді ОСОБА_1 того ж дня, про скасування арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/42539/21-к, №757/42536/21-к, №757/42543/21-к від 09.08.2021, в межах кримінального провадження № 42020100000000208, а саме на:
- об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 38,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1908168280000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 ;
- об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 33,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1325980480000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 ;
- об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 61,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2089010580000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 .
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що майно, на яке накладено арешт, не містить ознак речових доказів у даному кримінальному провадженні, а його власник немає відношення до вказаного кримінального провадження та не є його учасником.
У судове засідання представник заявника не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Слідчий/прокурор в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чино, про причини неявки суд не повідомлено.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Київською міською прокуратурою в порядку ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42020100000000208 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191 КК України.
09.08.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/42539/21-к, було задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в межах кримінального провадження за № 42020100000000208, та накладено арешт на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 38,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1908168280000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 із забороною вчинення реєстраційних дій.
09.08.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/42536/21-к, було задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в межах кримінального провадження за № 42020100000000208, та накладено арешт на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 33,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1325980480000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 із забороною вчинення реєстраційних дій.
09.08.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/42543/21-к, було задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, в межах кримінального провадження за № 42020100000000208, та накладено арешт на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 61,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2089010580000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 із забороною вчинення реєстраційних дій.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвал Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2021, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що вищезазначене майно має доказове значення у кримінальному провадженні та, що на даному етапі досудового розслідування була необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки незастосування арешту могло призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави для накладення арешту на вказане майно, яке перебуває у власності заявника. Підозра заявнику не пред'явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42020100000000208, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2021, а саме:
- у справі №757/42539/21-к на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 38,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1908168280000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 ;
- у справі №757/42536/21-к на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (загальною площею 33,7 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1325980480000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 ;
- у справі №757/42543/21-к на об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 61,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2089010580000), що належить ОСОБА_3 , іпн. НОМЕР_1 .
Скасувати заборону державному реєстратору або будь-якому іншому суб'єкту державної реєстрації (Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, будь-які зміни, у тому числі зміни, що стосуються адреси до таких записів, відносно нерухомого майна за адресами:
- АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1325980480000);
- АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1908168280000);
- АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2089010580000).
Скасувати заборону державному реєстратору або будь-якому іншому суб'єкту державної реєстрації (Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, утвореного шляхом поділу/виділення/об'єднання майна (його часток) за адресами:
- АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1325980480000);
- АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1908168280000);
- АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2089010580000).
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_1