м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
22.06.2010 року Справа № 14/128
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бойченка К.І.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання: Міхальчук О.А.
за участю представників:
від позивача: -повноважний представник не прибув;
від відповідача: -повноважний представник не прибув;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу: Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика
„Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 29.04.10
по справі №14/128 (суддя -Лісовицький Є.А.)
за позовом Державного підприємства „Придніпровська залізниця”,
м. Дніпропетровськ
до відповідача Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика
„Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район
Луганської області
про стягнення 36090 грн. 00 коп.
У березні 2010 року Державне підприємство „Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ (далі за текстом -ДП „Придніпровська залізниця”, позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 17.02.10 №НЮ-05/69 з вимогами про стягнення з Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика „Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район Луганської області (далі за текстом -ГЗФ „Слов”яносербська”, відповідач), як вантажовідправника на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України штрафу у сумі 36090 грн. 00 коп. за неправильне зазначення у залізничній накладній №52121639 маси вантажу, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Рішенням господарського суду Луганської області від 29.04.10 у даній справі позов задоволений повністю, а саме: з відповідача на корить позивача стягнуто штраф у сумі 36090 грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 360 грн. 90 коп. та на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.
Дане рішення судом першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог, положеннями ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та ненаданням відповідачем доказів відсутності його вини у невірному зазначенні маси вантажу у перевізних документах.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 29.04.10 у справі №14/128, відповідач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 06.05.10 №187, у якій просить згадане рішення скасувати та прийняти нове рішення про зменшення суми штрафу за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:
-положення ст.ст. 33, 43, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України;
-при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі судом першої інстанції не були враховані деякі обставини, що мають суттєве значення для справи;
-позивач не надав до справи значних доказів того, що йому відповідачем у зв'язку з невірно зазначеною у залізничній накладній маси вантажу були заподіяні збитки;
-відповідач визнає свою провину, але є державним підприємством і не має можливості сплатити штраф у повному обсязі, тому вважає за можливе зменшити його розмір.
Позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених в його апеляційній скарзі, за відзивом від 28.05.10 №ДНЮ-03/415, який надіслав до Луганського апеляційного господарського суду, та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.05.10 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика „Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район Луганської області, від 06.05.10 №187 на рішення господарського суду Луганської області від 29.04.10 у справі №14/128 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., суддя - Єжова С.С., суддя -Журавльова Л.І.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Бойченка К.І. та з метою забезпечення рівномірного навантаження на суддів розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.05.10, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №14/128 та введено головуючим суддею до складу цієї колегії суддю Бойченко К.І.
Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідач за залізничною накладною №52121639 на адресу вантажоодержувача (Виробничого структурного підрозділу „Придніпровська ТЕС” ВАТ „Дніпроенерго”), станція призначення Ігрень Придніпровської залізниці, у вагоні №65354128 відвантажив вугілля марки АШ „збагачувальний” вагою „нетто” 69000 кг, тара 22100 кг, у вагоні №66681107 відвантажив вугілля марки АШ „збагачувальний” вагою „нетто” 69000 кг, тара 22200 кг, у вагоні №66601428 відвантажив вугілля марки АШ „збагачувальний” вагою „нетто” 69000 кг, тара 22300 кг .
По прибуттю зазначених вагонів 12.12.09 з вантажем на станцію призначення залізницею на вимогу вантажоодержувача було здійснено контрольне зважування вантажу та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній, а саме: маса „нетто” у вагоні №65354128 склала 68150 кг, що на 850 кг менше, ніж вказана у залізничній накладній; маса „нетто” у вагоні №66681107 склала 68000 кг, що на 1000 кг менше, ніж вказана у залізничній накладній; маса „нетто” у вагоні №66601428 склала 68050 кг, що на 950 кг менше, ніж вказана у залізничній накладній.
За даним фактом залізницею 12.12.09 складено Комерційний акт АА №017311/67, в якому зафіксовано, що завантаження у вагонах рівномірне, нижче бортів 25-30 см, без природних скосів і поглиблень; вантаж не маркірований; люка та двері закриті, течі вантажу не було; вантаж, якого недостає, у зазначених вище вагонах вміститися міг.
У даному випадку контрольне зважування вантажу здійснено на вагонних вагах вантажопідйомністю 150 тн, які пройшли чергову повірку 26.08.09, несправностей не виявлено.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Мііністрів України від 06.04.98 №457 (далі за текстом - Статут залізниць), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка складається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст. 24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону України „Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за №334 від 28.05.02.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.00, у графі комплекту перевізних документів „Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.
Згідно п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує:
-у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто;
-у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно із ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У даному випадку, у накладній №52121639 провізна плата вказана у розмірі 2406 грн. 00 коп., що при загальному розрахунку за трьома вагонами складає суму штрафу у розмірі 36090 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач відзиву на позов не надав, з проханням зменшити розмір штрафних санкцій до суду першої інстанції не звернувся.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідачем не доведено наявність існування у даному спорі виняткового випадку, який був би підставою для застосування судом вказаної норми процесуального законодавства.
Судовою колегією врахована правова позиція Вищого господарського суду України, яка викладена у пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.10 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)”, де зазначено, що виходячи з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, виходячи тільки з того, що на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення у даній справі порушень або неправильного застосування норм процесуального права, які б були безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення, не допущено.
Судова колегія, з урахуванням вищевказаного, доводи апелянта залишає поза увагою та не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду від 29.04.10 у справі №14/128 і залишає його без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 180 грн. 45 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) -Державне підприємство „Групова збагачувальна фабрика „Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район Луганської області.
У судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини даної постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Групова збагачувальна фабрика „Слов'яносербська”, смт. Лозівський, Слов'яносербський район Луганської області, №187 від 06.05.10 на рішення господарського суду Луганської області від 29.04.10 у справі №14/128 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 29.04.10 у справі №14/128 залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.І. Бойченко
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова