04 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/13125/20
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі № 160/13125/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав ненадання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
21 жовтня 2021 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
З апеляційною скаргою скаржником також подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що вперше апеляційну скаргу було подано у встановлений КАС України строк. Ухвалою апеляційного суду від 13.09.2021 року апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Платіжним дорученням від 23.09.2021 року № 3560 був сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі. Повторно апеляційна скарга подана в найкоротший строк. Також скаржник посилається на судову практику.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 16 березня 2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 26 березня 2021 року.
Копію рішення від 16 березня 2021 року скаржник одержав 01 квітня 2021 року (а.с. 229).
Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 26 квітня 2021 року, а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 05 травня 2021 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України).
Апеляційну скаргу повторно надіслано поштою до суду апеляційної інстанції 21 жовтня 2021 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.
Отже, наведені скаржником доводи не можуть свідчити про наявність поважних підстав, які об'єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України строк оскаржити рішення суду першої інстанції, а тому клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р. у справі №160/13125/20 залишити без руху.
Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 р.
Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Панченко