02 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/13142/20
Суддя І інстанції - Верба І.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Мельника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 05.08.2020 року №2600-0302-8/108037 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно із довідкою Офісу Генерального прокурора від 15.04.2020 року №21-757зп з 13.12.2019 року відповідно до вимог статті 86 Закону України (статті 50-1) Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-ІІІ, яка діяла на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку працюючого працівника на посаді начальника відділу (прирівняній посаді) Генеральної прокуратури України у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», без обмеження її граничного розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, з 13.12.2019 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.08.2020 року №2600-0302-8/108037, прийняте за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 17.02.2020 (вх. №26353/8 від 21.07.2020).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 13.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі заяви від 17.02.2020 (вх. №26353/8 від 21.07.2020 року) згідно із довідкою Офісу Генерального прокурора від 15.04.2020 року №21-757зп, з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач із заявою про здійснення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не звертався, а тому відсутній спір про право. Вказує на те, що позивач звертався до Управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено здійснення перерахунку пенсії по Закону України «Про прокуратуру».
ОСОБА_1 також не погодився з рішенням суду першої інстанції та оскаржив його до апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив змінити рішення суду першої інстанції, доповнивши резолютивну частину словами такого змісту: «виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги посилається на те, що законом встановлено, що позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру. А тому, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом, необхідно здійснити висновок щодо перерахунку пенсії у певному відсотковому розмірі відносно заробітної плати та без обмеження граничним розміром.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_1 просив відмовити у її задоволенні, доповнити рішення суду першої інстанції, додавши у резолютивну частину слова такого змісту: «виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії».
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах їх доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 17.08.2004 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», призначену протоколом № 60626 від 29.09.2004.
15.04.2020 року за №21-757зп Офісом Генерального прокурора видано ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 року за відповідною (прирівняною) посадою «начальник відділу» становить:
- посадовий оклад 8940 грн.;
- надбавка за класний чин/оклад за військовим званням 2400 грн.;
- надбавка за вислугу років (30%) 2682 грн.;
- інші щомісячні надбавки, доплати (надбавка за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи у розмірі 99%) 13881,78 грн.;
- премія (60%) 16742,27 грн.;
- матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань 1/12) 3720,50 грн., 3720,50 грн.;
- усього 52087,05 грн.
17.07.2020 року ОСОБА_1 подав поштовим зв'язком до ГУ ПФУ в м. Києві за встановленою формою заяву про перерахунок пенсії, зареєстровану 21.07.2020 року за №26353/8, додавши довідку Офісу Генерального прокурора від 15.04.2020 за № 21-757зп.
Листом відповідача від 05.08.2020 року вих. №2600-0320-8/108037 за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії від 17.07.2020 повідомлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінню та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Законом України «Про прокуратуру» не передбачено проведення перерахунків пенсії по статті 42 частині 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи викладене відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо перерахунку пенсії та її виплати, звернувся з позовом до суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Станом на дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, частина перша якої (в редакції чинній на час призначення пенсії) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною 12 ст.50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ (в редакції чинній на час призначення пенсії) передбачалося, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Надалі 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч.18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Уряду.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18).
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Водночас, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Однак, рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення ч.20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
" 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року №2136-VIII.
Отже, Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
Враховуючи посадові оклади встановлені вищезазначеною постановою, позивачу видано довідку Офісу Генерального прокурора від 15.04.2020 року №21-757зп.
Оскільки положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягають застосуванню в первинній редакції на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 починаючи з 13 грудня 2019 року, при цьому посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам підвищено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про виникнення на законодавчому рівні підстав для перерахунку пенсії колишнім працівникам прокуратури за новими окладами починаючи з 13 грудня 2019 року.
Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:
перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;
відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019 року, а відтак колегія суддів дійшла висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 року.
При цьому, колегія суддів критично відноситься до посилання заявника апеляційної скарги на відсутність порушеного права позивача, позаяк він перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та отримуючи пенсію на підставі Закону України «Про прокуратуру» просив здійснити йому перерахунок пенсії на підставі ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з наступного.
По-перше, позивачу призначено пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про прокуратуру», а не на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
По-друге, заява ОСОБА_1 від 17.07.2020 року, яка зареєстрована Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 21.07.2020 року за №26353/8 не містить посилань на необхідність проведення перерахунку пенсії саме на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, зміст поданої позивачем заяви від 17.07.2020 року про перерахунок пенсії очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме для перерахунку пенсії за Законом України «Про прокуратуру».
У такому випадку, відмовивши позивачу в здійсненні перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру», відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Щодо вимог позивача в частині здійснення перерахунку пенсії в розмірі 90 відсотків від заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно зі статтею 5 КАС України, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Враховуючи те, що відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, і як наслідок питання щодо обмеження виплати перерахованої пенсії та визначення відсоткового розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії в межах даної справи останнім не вирішувалося, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо передчасності цих позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов
суддя В.В. Мельник